пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200825
03.09.2008 | Галя Койнаш

На порядку денному

   

Війна в Грузії змусила нас усвідомити два незаперечні факти.  По-перше, Україна зробила свій вибір й жодного відхилення від шляху до європейської інтеграції не може бути. По-друге, стабільність України та її розвиток як правової держави є надзвичайно важливим для стабільності Європи загалом. Якщо зовсім примітивно, українські проблеми зачіпають усіх європейців, а якщо не триматимемось одне за одного, їх не подолати.

Тому здається цілком доречним, що саме в Україні проводиться 4-5 вересня 8-ма Європейська міністерська конференція Ради Європи з питань міграції.  Можливо, деякі українські посадовці сподівались, що через війну інші питання, які публічно обговорювалися на початку серпня, вже забуті. Мушу їх розчарувати, оскільки приводи для громадського осуду скоріше стали актуальнішими через війну та її наслідки.

28 липня 2008 р. за рішенням Генерального прокурора України біженець Олег Кузнєцов був виданий російській владі  Правозахисники, зокрема Українська Гельсінська спілка з прав людини, категорично засудили таку зневагу до рішення суду й знехтування як національним законодавством, так і міжнародним правом.  Ми закликали до відставки Генерального прокурора, який поставив відданість України верховенству права під сумнів і черговий раз зганьбив нас усіх перед світовою спільнотою.

У лютому 2008 р., рівно два роки після ганебної видачі 11 узбецьких шукачів притулку  диктаторському режимові Іслама Карімова, українська влада видала 11 тамілів з Шрі-Ланки. Лише 6 із них подали заяви про надання статусу біженця в Україні, але всі мали довідки від УВКБ ООН.  Служба Безпеки України, МВС і міграційна служба припустилися низки порушень й, головне, продемонстрували брутальну зневагу до фундаментального принципу заборони висилки (non-refoulement) осіб, яким може загрожувати безпека в країні походження.

Вкрай важливо, аби українська влада раз і назавжди зрозуміла, що національне законодавство та міжнародні зобов’язання підлягають беззастережному виконанню, й що всі, хто порушує їх, нестимуть відповідальність.  Це однозначно продемонструє відставка Олександра Медведька, який через своє брутальне порушення рішення суду, яке набуло чинності, позбавився права займати посаду Генерального Прокурора 

На форумі цього тижня обговорюватимуться питання економічної міграції. Як відомо, багато українців тимчасово мешкають і працюють за кордоном, зокрема, в країнах ЕС. Водночас, Україна  є не тільки країною призначення, але й досить часто місцем транзиту для багатьох осіб, що прагнуть потрапити до країн ЄС. Можна не тлумачити чинники, що спонукають  громадян України виїхати за кордон у пошуках праці.  Так само очевидною є потреба у дієвих засобах захисту їхніх прав.

Втім, роль України як пункту транзиту потребує нагальної уваги ЄС, який минулого року уклав із Україною угоду про реадмісію, згідно з якою в Україну повертатимуть нелегальних мігрантів, що потрапили до європейських країн з її території.  Ця угода була підписана, незважаючи на те, що Росія не поспішає укласти подібну угоду з Україною. З огляду на нинішню напруженість, шанси на швидке вирішення проблеми достатньо марні.  Тим не менш, більшість людей, що намагаються потрапити до ЄС, приїжджають до України з Російської Федерації. Угоди угодами, але це є проблемою, яку ЄС і Україна мусять подолати разом.

Жодна європейська країна не оминула проблем із ксенофобією та загальним антагонізмом з боку тих, хто вбачає в мігрантах потенційну загрозу для своїх робочих місць або для звиклого способу життя. З подібними проблемами наразі стикається Україна, у якої з різних історичних та економічних причин механізми з протидії таким явищам розвинені слабко. Було б трагедією, якщо  країна, яка протягом багатьох років мала відносно мало проблем з нетерпимістю, тепер мала би самостійно впоратися із зростаючим расизмом і ворожим ставленням до мігрантів.  Зауваження та порада від міжнародних інституцій та неурядових організацій за останній рок є слушними. Тим не менш, не варто забувати незаперечний вплив расистських угруповань і ідеології з-за кордону, зокрема з Росії (немовби свого маразму не вистачає!)  Коли ймовірні наслідки до болю ясні,  можливо, не завадили би дещо активніші засоби допомоги з боку ЄС.

Одним з тривожних симптомів зростаючої нетерпимості є дедалі агресивніша позиція, яку займають деякі представники МВС і політики. Можливо, правоохоронці дійсно стикаються із злочинами, скоєними угрупованнями чи особами із певних країн.  Важко перевірити, бо заяви та висловлювання зазвичай мають досить розмитий характер. Що, нажаль, не роблять подібні висловлювання менш страшними, скоріше навпаки.  Публічну заяву начальника Головного управління МВС України в Києві В. Яреми щодо готовності міліції забезпечити правопорядок у зв’язку із можливим напливом мігрантів з Кавказу через події в Південній Осетії можна назвати як завгодно, тільки не конструктивною.  Деякі висловлювання Г. Москаля та меншою мірою самого Міністра МВС України Ю.Луценка справляють враження, що, мовляв, всі проблеми, з якими стикається держава, породжуються мігрантами.  Слід наголосити, що подібні спрощені тлумачення анітрохи не вирішують справжні проблеми, тим часом створюючи нові та не менш серйозні труднощі для молодої демократії.

З усіма такими проблемами та хибними стереотипами боролись багато країн, і ця боротьба певною мірою ніколи не припиняється. Але Україна має з ними впоратися саме у період серйозної напруженості та неспокою в усьому регіоні. Підтримка її зусиль є вкрай потрібною, так само як і найсуворіші слова, коли представники влади зневажають принципи верховенства права й фундаментальні права та свободи, зокрема права біженців.

У тривожні часи тримаємось разом.  Бард мав рацію - щоб не пропасти по одному. 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори