пошук  
версія для друку
14.06.2012 | Галя Койнаш
джерело: www.telekritika.ua

Боротьба з тероризмом чи з плюралізмом?

   

     рис. skcdocs.com

Судячи з недавнього рішення РНБО й указу президента, боротьбу з «тероризмом» підганятимуть під потреби влади так само, як з «екстремізмом» у Росії

Виявляється, що «останнім часом надзвичайно серйозною проблемою стає підвищення рівня терористичної загрози в Україні». Якщо читач гадає, що на шкалі актуальності ця проблема від багатьох інших відстає, він не один. Втім, це має змінитися завдяки рішенню Ради національної безпеки та оборони України від 25 травня 2012 року, яке має все поставити на свої місця та показати, де ховаються вороги держави.

Судячи з недавнього указу президента «Про заходи щодо посилення боротьби з тероризмом в Україні» запланована боротьба матиме свою специфіку, яка не зможе співіснувати навіть із деклараціями про євроінтеграцію. Дивуватися важко, адже йдеться тут про кальку з подібних документів Російської Федерації, де давно вирішили, що годі грати в плюралізм та свободу думок.

До питання, наскільки підвищився рівень терористичної загрози, ще повернемось, але спочатку варто подивитися, з чим, на погляд РНБО та президента, треба боротися.

Цитую: «Основними причинами тероризму є радикалізм, екстремізм, політизація проблематики міжнаціональних, етноконфесійних відносин, поширення громадянської нетерпимості та протистояння, насамперед у площині суспільно-політичних відносин, а також негативний вплив міжнародних терористичних і релігійно-екстремістських організацій.

Радикально налаштовані сили намагаються використовувати труднощі, пов’язані з накопиченням багатьох нерозв’язаних соціальних проблем, у своїх вузькокорпоративних цілях.

Прояви терористичного характеру завдають значної шкоди життю і здоров’ю громадян, нівелюють зусилля керівництва держави, спрямовані на модернізацію суспільства»

Як соціологічний аналіз, слова банальні, але не повністю позбавлені змісту. На жаль, нам значно більше пропонують, а саме якусь дорожню карту території, на якій точитиметься «війна з тероризмом», а неясність терену та ворожих об’єктів не може не турбувати. Нечіткість термінів доведено до повної непередбачуваності. Передбачити можна тільки одне - що боротьбу з «тероризмом» підганятимуть під потреби влади так само, як із «екстремізмом» у Росії. За бажання будь-яка надто пильна увага до «нерозв’язаних соціальних проблем» доводитиме «радикальну налаштованість». Якщо абсолютно не зрозуміло, що маємо розуміти під «проявами терористичного характеру»,  можемо не сумніватися, що «керівництво держави» люб’язно нам витлумачить. Адже воно знає, хто «політизує» проблеми, а хто, навпаки, докладає зусиль, спрямованих на модернізацію суспільства. Коротше, можливостей багато, було би бажання, та й бажання теж чимало.

Згідно з рішенням про боротьбу з цим привидом тероризму, Кабмін має «ужити ... заходів щодо внесення змін до різних законів», зокрема «стосовно визначення порядку визнання організацій терористичними, їх ліквідації, конфіскації належного таким організаціям майна». Навіть якщо загроза наразі видається примарною, цього не можна сказати про «додаткові повноваження із застосування спеціальних технічних засобів для запобігання вчиненню злочинів, пов’язаних із терористичною діяльністю», які нададуть підрозділам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

А це тільки початок. ...Якщо, звісно, дозволимо владі боротися з реальними людьми в ім’я примарної війни з тероризмом.

Щодо «підвищення рівня терористичної загрози»

На розширеному засіданні уряду 2 листопада минулого року президент Янукович заявив, що «зараз іде скупка зброї і підготовка до збройних нападів на органи державної влади». Хто у «заколот» повірив, важко сказати, але заяву президента висвітлили всі ЗМІ, на відміну від реакції віце-спікера Миколи Томенка (БЮТ). Він із трибуни Верховної Ради вимагав, «щоб голова СБУ й міністр внутрішніх справ доповіли не лише парламенту, але й українському народу, хто, в яких регіонах масово скуповує зброю і готується до збройного повстання».

Цю вимогу проігнорували, й гучні слова залишилися словами. Замість доказів почалися репортажі, в яких стверджували, що громадяни масово скуповують зброю. Про відсутність зв’язку між украй серйозними обвинуваченнями президента та скупкою зброї не згадували, другою «сенсацією» просто замінили першу, про яку, очевидно, наказали забути.

Не слід забувати про ще одну згадку тероризму в листопаді. 23 листопада Донецький окружний адмінсуд заборонив акції протесту чорнобильців «у зв’язку з загрозою теракту» фактично на підставі листа від ГУМВС України в Донецькій області, в якому написано, що «згідно інформації, отриманої з мережі Інтернет, наступний вибух відбудеться в м. Донецьк». Жодного теракту в Донецьку не зафіксовано. Схоже, це хвилювало міську владу й суд так само мало, як і запитання, яке до біса відношення до «можливого теракту» має мирний протест чорнобильців біля будівлі Пенсійного фонду. Чи, може, тому хочуть надати правоохоронцям більше повноважень для стеження за «терористами»?

Затримано підозрюваних у скоєнні 27 квітня чотирьох вибухів у Дніпропетровську. Інформація про вибухи облетіла світові ЗМІ, витіснивши репортажі про можливе застосовування сили до Юлії Тимошенко під час її примусового перевезення з колонії до лікарні й міжнародні заклики до бойкоту Євро-2012 на знак протесту проти політично вмотивованих процесів в Україні. Гучні заяви про розкриття злочину пролунали за кілька днів до початку чемпіонату. Ці та інші обставини сприяли поширенню чуток та цинічних коментарів щодо подій.

Щодо затримання в Одесі в березні цього року та обшуків мусульман, що й досі тривають по всій країні, ще більше незрозумілих моментів. У березні прокуратура Одеси повідомила, що співробітниками СБУ«розкрито й припинено діяльність "екстремістської організації" "Прямий шлях", і порушено кримінальну справу проти двох членів "Прямого шляху"» - єгиптянина й сирійця за статтею за ст. 161 ч. 1 ККУ (умисні дії з розпалювання релігійної ворожнечі). Всі ЗМІ однаково повідомляють про обвинувачення в поширенні брошури «Порушення єдинобожжя» та розпалюванні релігійної ворожнечі, зате маємо разючі відмінності в повідомленнях стосовно вибухівки та зброї, начебто знайдених у двох затриманих. «Експертизою», нам кажуть, установлено, що громадська організація пропагувала екстремізм, у брошурі «пропагується ідеологія ісламського фундаментального руху ваххабітів, члени і прихильники якої використовують радикальні політичні засоби щодо представників інших релігій і віросповідань». Абсолютно незрозуміло, що це за «експерти», тому й щодо якості їхньої оцінки є обґрунтовані сумніви. Проте на підставі фактично анонімної експертизи вже розпущено громадську організації та проведено численні обшуки. Правозахисний рух Криму має письмові свідчення про обшуки принаймні в14 мусульманських родинах.

Усе це гнітюче нагадує ситуацію як у Росії, так і в Узбекистані, де давно борються з «екстремізмом», і не дивно, що чимало мусульман в Україні вважають, що влада їх переслідує.

Спецслужби в усіх країнах часто приховують інформацію, бо розголошення може наразити людей на небезпеку. Але це приховування має ґрунтуватися на законі. В Україні, де влада порушує кримінальні справи, приховує чи розголошує інформацію на свій розсуд, розмитість нового рішення РНБО та плани щодо боротьби з тероризмом є прямою загрозою безпеці держави та кожного громадянина.

P. S. Актуальність статті підтверджується останньою заявою міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка про необхідність «відрегулювати» інтернет, у якому, на думку міністра, забагато інформації, до якої населення не повинно мати доступу.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори