пошук  
версія для друку
31.07.2013 | Георгій Кобзар

Людино, перестань боятися – і ксенофобія щезне!

   

24 липня 2013 р. у м. Самбір Львівської області в рамках заходів фестивалю «Франко. Місія» та Кампанії проти дискримінації і ксенофобії в Україні «Мистецтво толерантності» відбулась дискусія на тему «Ксенофобія і дискримінація в Україні: реальність і вигадки».

Модератором обговорення виступив громадський діяч, директор Незалежного культурного центру «Indie» Борис Захаров. Він закликав усіх висловлюватися щиро та відкрито, адже одним із засадничих принципів, на яких базується система прав людини, є свобода слова.

І правозахисники, науковці, громадські активісти, а також представники місцевої громади жваво дискутували з питань того, якими є масштаби поширення в Україні ксенофобних настроїв, чи існують прояви такого роду на Західній Україні, яким чином у ХХІ столітті домогтися того, щоб представники різних регіонів, країн, культур, національностей тощо ставилися один до одного толерантно.

Виступаючи перед присутніми, член Харківської правозахисної групи, голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА» Юрій Чумак представив попередні результати моніторингу проявів мови ворожнечі та злочинів на ґрунті ненависті, що здійснювався в Україні протягом останнього року. Моніторинг включав у себе виявлення «мови ворожнечі» в друкованих та електронних ЗМІ, в тому числі, в Інтернеті, та фіксацію ксенофобських і дискримінаційних дій на расовому або етнічному ґрунті, а також реакцію органів влади на ці дії, зокрема, з боку правоохоронців.

Ю. Чумак зазначив, що прояви ксенофобії та дискримінації, на жаль, фіксувалися в усіх областях нашої країни, втім, існують і певні регіональні відмінності. На особливостях, пов’язаних з означеною проблематикою, що проявилися під час моніторингу на Західній Україні, зупинився експерт Центру правових та політичних досліджень «СІМ» Руслан Тополевський.

Зокрема, він згадав про те, що у повідомленнях ЗМІ нерідко у негативному контексті згадуються роми (цигани), що тернопільська міліція «не радить» іноземцям виходити на вулицю пізно увечері, що у Львові араб з невідомих причин убив знаного лікаря єврейської національності, що й до Галичини докотилася сумнозвісна «війна пам’ятників» (у той час, як на Сході руйнують монументи Леніну, на Заході дехто намагається зіпсувати та пошкодити обеліски на честь Бандери й Шухевича).

Багато суперечок виникло навколо самої тези, що у Галичині взагалі може існувати ксенофобія. Показовою була репліка однієї з місцевих екзальтованих активісток, яка, перекрикуючи виступаючих, заявила, що, мовляв, ніякої ксенофобії тут немає, всі місцеві жителі є напрочуд толерантними, лишень євреї, росіяни й поляки, що «понаїхали» сюди, заважають добре жити.

Натомість, відомий і шанований громадський діяч, почесний консул Королівства Нідерландів у Львові Богдан Панкевич відверто визнав, що острах і ксенофобія деяких галичан ґрунтуються на тому, що у цій місцині весь час панували представники інших держав і народів. Однак зараз Україна має власну незалежну державу та повинна, зробивши уроки з історії, вибудовувати рівноправну політику взаєморозуміння з сусідами.

А вчителька місцевої школи Тетяна О. зазначила, що слід не шукати «ворогів», а думати про те, як дійсно розбудувати країну щасливих людей, що поважають один одного, незважаючи на етнічне походження, мову, релігійні вірування, політичні уподобання тощо.

Ми мусимо сказати собі: «Людино, змінюйся сама, перестань боятися того, що не розумієш, і спробуй зрозуміти!» – закликала вона учасників дискусії.

Слід відзначити, що практично усі присутні з нею погодилися.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори