пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"201329
25.10.2013 | Андрій Діденко

Зразкова Олексіївська ВК № 25: тортури, знущання, фабрикація кримінальних справ…

   

Система закладів Державної пенітенціарної служби України (ДПтСУ) продовжує бути закритою для громадськості й журналістів. Найбільше - там, де системно порушуються права людини. Засуджені не мають змоги в передбачений законом спосіб повідомляти компетентні органи про порушення своїх прав, а компетентні органи, як от прокуратура, не реагують належним чином навіть за наявності ознак злочину, що вчинили владні правопорушники. Особи, що припустилися таких порушень, і надалі обіймають державні посади, продовжуючи скоювати кримінальні злочини – людей, які скаржаться на порушення, піддають тортурам, а також фабрикують стосовно них кримінальні справи за статтею 391 КК України (Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань). Засудження відбувається прямо в колонії, без виїзду до суду, і людина через свої скарги на дії персоналу отримує додатковий термін – три роки позбавлення волі.

Заклади ДПтСУ не всі однакові. Як кажуть засуджені, в одних до них ставляться, як до людей – це, на їх думку, залежить від керівництва, від «хазяїна» – вони працюють на підприємстві, отримують хоч і невелику, але стабільну зарплатню, «отоварку». А щодо інших закладів надходять лише тривожні сигнали: засуджені скоюють скалічення та спроби самогубства, щоби привернути увагу до своєї проблеми – в будь-який спосіб відтягнути етапування в таку колонію.

Яка ж з установ ДПтСУ відповідає мінімальним міжнародним стандартам утримання засуджених? В якій колонії персонал створює умови ресоціалізації та соціальної адаптації для засуджених, іншими словами, зміни ставлення осіб, що відбувають покарання, до скоєння злочинів, зміни їх соціальної поведінки? На думку керівництва ДПтСУ, Олексіївська виправна колонія № 25 – зразкова з усіх показників.

ВК № 25 знаходиться в місті Харкові, в центрі житлового масиву Олексіївка. Вже багато років начальником – «хазяїном» – виправної колонії є Хирний Віктор Григорович. Підприємство ВК № 25 виготовляє причепи до легкових автомобілів різних модифікацій із закінченим технологічним циклом (70% загальних обсягів виробництва), меблі та столярні вироби, вироби з металу, будівельні матеріали, господарчий інвентар і товари народного споживання. На виробничих потужностях підприємства щорічно виготовляється товарної продукції на суму понад 17 млн. грн., яка має попит на ринку збуту. За «вагомий особистий вклад у вирішення оперативно-службових задач кримінально-виконавчої системи» постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 19 квітня 2004 року начальник Олексіївської виправної колонії № 25 В. Хирний нагороджений почесною грамотою („Status quo“, Харків, 21.04.2004). «Хазяїн» створив медізолятор, відділення соціально-психологічної служби та відремонтував блочний гуртожиток для засуджених – держава турбується про своїх громадян, навіть тих, хто опинився за ґратами, новобудови Олексіївської колонії вражають глядача (ОТБ, Харківська обласна державна телерадіокомпанія, 12.08.2013). Є прогресивний досвід співпраці з місцевим зоопарком, який через фінансові проблеми за рахунок колонії та на її території тримає рідкісних тварин – як йшлося у сюжеті теленовин, «шефство над животными заключенные называют душеспасительным и создают для питомцев условия класса „люкс“» («Телекомпания НТВ», 16.01.2008).

Проте, Європейський Комітет з питань запобігання катуванням у доповіді про візит на Україну в грудні 2012 року зазначив, що стосовно Олексіївської ВК № 25 у делегації Комітету склалося враження, що жорстоке поводження з ув’язненими стало майже штатною функцію підтримки порядку та боротьби з тюремною субкультурою. Співробітники колонії використовують ретельно підібрані групи ув’язнених з метою забезпечення покірної поведінки всіх ув’язнених з самого початку їх перебування в колонії. Опитані в’язні скаржилися на жорстоке поводження, яке може бути визначено як катування.

«Меня зовут Бордун Владимир Владимирович 1957 года. Я был в Алексеевской исправительной колонии. Я гражданин Украины. Я никогда не думал, что так издеваться могут над гражданами Украины. В Алексеевской исправительной колонии 25 города Харькова стоит семиэтажное здание, где люди работают круглосуточно фактически за бесплатно, за три, за четыре пачки сигарет. Бьют, били палками. Били так, что обмачивались и падали, орали с криками люди взрослые. Штрафной изолятор – руки за голову – побежал. Наручники забивали, многие имеют шрамы на руках от наручников, шрамы пожизненные. Забивают ногами, одевают шлем на голову танкистский, включают музыку „ранштайн“ и человек лежит. Это все выложено на сайте „ОРД“ я там под своей фамилией. Информацию выкладывали в 2011 году».

Публікація «Голая правда или взгляд изнутри на Харьковскую колонию» (сайт ОРД, 21.06.2011) – крик про допомогу людини, яка знала, що в 2012 році повернеться у 25-ту колонію, де на неї чекає жорстока розправа й помста за скарги на тортури з боку персоналу.

Цього чоловіка вивезли в інший заклад, де він поскаржився на катування та жорстоке поводження представникам місії ООН. Порушено кримінальну справу, доля якої невідома. «Оскільки у попередньому місці відбування покарання Бордуном В. В.– виправній колонії № 25, – він мав конфлікт з адміністрацією колонії, звертаємо Вашу увагу на можливість порушення прав засудженого у випадку переведення його у виправну колонію № 25» (із запиту Харківської правозахисної групи від 3 лютого 2012 року до ДПтСУ).

З розповіді В. Бордуна

«…приехал в Харьков 12 апреля 2012 года, когда у меня закончилось тюремное заключение в Сокале, меня оттуда везли и ждали там. Я не житель Харькова, меня били, меня пытали и электро шокерами, мне одевали целлофановый кулек на голову, я такие пытки там проходил. Попов – Попов подполковник – это палач, Ольховский – палач, это сейчас начальник колонии №100. И я получил срок в колонии по приезду, хочу я этого, не хочу после операции в институте профессор Земятин Петр Алексеевич, это при четвертой неотложке, сделали мне операцию сложнейшую.

…Сделали мне укол я после операции, сделали как будто бы обезбаливающее „аминазин“. Я пошел, в актовом зале, нет там скамьи подсудимых по 391-й с шутками, с прибаутками прокурор запросил три года и один месяц. А мне оставалось 75 дней, то есть сорок пять дней сминусовали, судья говорит, а вас хоть там ждет кто нибудь на свободе? Говорю, ну конечно, я пятнадцать лет досиживаю, родные ждут, уже ноутбук купили, а она мне говорит: „ой я сама только с Ялты приехала“. А писать куда то! „Вот я смотрю Вы по тому сроку писали жалобы в Европу“.

…Нарушения там дают всем заключенным так – вызывают и под диктовку заставляют писать объяснительные, слово не дают человеку, запятой написать лишней, под диктовку. Объяснения все уже заранее составлены о правонарушениях. Мне давали за уборку, но у меня даже не было очков и это было не иначе как катування – меня заставляли собирать паутину, которую я не видел. 69 нарушений у меня все на 25-й. За пятнадцать лет у меня больше нигде не было нарушений, все на 25-й колонии, все они придуманные и яйца не стоят выеденного.

…Меня не ознакомили с правами, а когда шел суд, за моей спиной стояли Попов и Некрасов – начальник опер части и первый зам. И если я что не так скажу, дергали меня за пиджак. Вот такой был у меня суд, вплотную стояли, якобы охрана, а сами говорили тихонько: «ты что там говоришь?»

…А как бьют – бьют так профессионально, ручками жестоко, хлестко, так немцы не вытворяли такого. Меня после операции от 12 апреля 2012 года 25 дней после операции в институте на легком и печени бросили в штрафной изолятор в Харьковской колонии на пол, нагноились швы, мне пятьдесят пять лет было, я думаю: Господи, люди в госпитали лежат по пол-года а меня бросили в изолятор и начали возбуждать уголовное дело за уборку. А мне подымать ничего нельзя больше двух килограмм, а надо мной издевались специально, сейчас эта уборка никому не нужная, а у меня все материалы за уборку и дали три года по быстрому и сказали: „будешь жаловаться мы тебя везде найдем – департамент один. Позвонят и закроют и в любой колонии еще добавят тебе срок“».

Ми писали про застосування статті 391 КК України як карального механізму кримінальної розправи над засудженими з боку персоналу з використанням своїх владних повноважень («Розпишися за новий строк», «Дзеркало тижня» № 7, 26.02.2011). Цей спосіб пригноблення людей залишився з часів «ГУЛАГу».

Склад злочину, передбачений ст. 391 КК України, встановлює кримінальну відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи. Диспозиція цієї статті викладена наступним чином: «Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі або у виді позбавлення, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переводилася на більш суворий режим відбування покарання».

Така конструкція диспозиції цієї норми прямо суперечить привселюдно проголошеним концептуальним засадам нового КК України, згідно з якими однією з його переваг вважається саме те, що у ньому законодавець відмовився від указівок на адміністративну преюдицію як умову кримінальної відповідальності. Раніше (за КК України 1960 р.) це призводило до того, що адміністративні проступки при повторному їх вчиненні автоматично визнавались злочинами, що в свою чергу призводило до невиправданої криміналізації певної частини діянь.

Інформацію про порушення прав засуджених у ВК № 25 ми отримуємо вже протягом багатьох років від осіб, які звільнилися або переведені в інші заклади ДПтСУ. Окрім свідчень В. Бордуна є свідчення інших осіб, що відбували покарання в 25-й колонії. Під час прес-конференції в ІА УНІАН (04.10.2013) колишні в’язні відкрито називають начальника установи Хирного та його заступника Попова як осіб, що вчиняли та вчиняють кримінальні злочини – катування та жорстоке поводження – до засуджених. Попов особисто, а Хирний з використанням своїх владних повноважень – за допомогою засуджених, що йому підконтрольні, як начальнику колонії («хазяїну»).

Ми пам’ятаємо гучний скандал в пенітенціарній сфери Грузії, коли був звільнений цілий штат керівництва тюремного відомства внаслідок всенародного обурення, причиною якого стало оприлюднення в соцмережах відеозапису знущань персоналу закладу виконання покарань над ув’язненими. Що ж потрібно зробити для припинення тортур і жорстокого поводження в Олексіївській колонії № 25? Невже обов’язково оприлюднити відео як доказ тортур, а потім масово виходити на вулицю й вимагати припинити безладдя та знущання над людьми, багаторічне і криваве?!

Хотілося б дізнатися від прокуратури України про стан кримінального провадження № 42012220090000028-27-012 – 12 грудня 2012 року за ст. 365 ч. 2, порушеного прокуратурою України і про яке згадує засуджений В. Бордун. Чи не вважає прокуратура сам факт засудження В. Бордуна терміном на три роки позбавлення волі за 75 днів до закінчення п’ятнадцятирічного терміну прямою помстою керівництва 25-ї колонії за те, що Бордун поскаржився на катування та жорстоке поводження представникам Комітету ООН?

І на закінчення. Не можна говорити про гуманізацію системи виконання покарань, відповідність рівня утримання в’язнів мінімальним стандартам, доки триватиме в установах ДПтСУ катування, жорстоке поводження, порушення честі й гідності засуджених, – те, що, на моє глибоке переконання, відбувається в Олексіївській колонії № 25.

Те, що кількість свідчень зростає, вселяє надію, що керівництво ДПтСУ і прокуратура, все ж таки, будуть змушені реагувати на факти тортур і знущань.

Стосовно ж 25-ї колонії має відбутися об’єктивне прокурорське розслідування фактів катувань і жорстокого поводження, а також зловживання службовим становищем, фабрикації матеріалів кримінальних справ, особливо за ст. 391 КК України, інших посадових злочинів, а за результатами надано належну правову оцінку і прокурорське реагування.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори