пошук  
версія для друку
29.01.2014 | Георгій Кобзар

«Дайте мені остаточний папірець, фактичний, справжній!»

   

Так заявляв у «Собачому серці» Булгакова професор Преображенський, вимагаючи захистити його від «наїздів» з боку Швондера.

«Остаточний папірець» довелося просити й ветеранові-чорнобильцю, що мешкає у м. Чугуєві Харківської області – у керівництва автотранспортного підприємства, водії якого неодноразово відмовляли похилій людині у гарантованому законодавством безоплатному проїзді.

На прийом до «Центру правової інформації та консультацій» Чугуївської правозахисної групи, що, відповідно до затвердженої міською радою «Програми правової освіти та надання безоплатної первинної правової допомоги населенню м. Чугуєва», здійснює прийом мешканців у громадській приймальні Чугуївської міськради, звернувся пан Петров, 1941 р.н.

Він є дитиною війни, ветераном, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та інвалідом. Незважаючи на те, що законодавство України надає йому як пільговику право на безкоштовний проїзд в усіх видах міського, міжміського та приміського транспорту, водії місцевого АТП, що здійснюють автоперевезення маршрутом Чугуїв – Нові будинки (Башкирівка), нехтували цим правом.

На неодноразові звернення Петрова до органів влади та місцевого самоврядування з цього питання надавалися кваліфіковані відповіді, що підтверджують право на безплатний проїзд. Крім того, Управління Укртранспекції у Харківській області у своєму листі №3766/02/59-13 від 19.08.2013 р. наголосило, що таке право надається «в незалежності від типу марки автобуса».

У зв’язку з ситуацією, що склалася, координатор «Центру правової інформації та консультацій» ЧПГ Юрій Чумак підготував офіційного листа від Центру до керівництва АТП та, керуючись Законом України «Про звернення громадян», додав заяву гр. Петрова для розгляду за належністю, з чіткими вимогами щодо забезпечення гарантованого законодавством права на безплатний проїзд за маршрутом Чугуїв – Нові будинки та надання письмової відповіді гр. Петрову на вказану у його заяві адресу.

У відповіді, що незабаром надійшла, повідомлялося, що з водійським складом ведеться постійна роз’яснювальна та виховна робота, а також зазначалося, що «для прийняття дієвих заходів або покарання винуватців (якщо такі є) необхідно їх встановити, що неможливо зробити без заяви, в якій будуть вказані дата, час, П.І.Б. водія або державний номер автобуса».

Утім, перевозити безоплатно гр. Петрова водії відмовлялися й надалі, заявляючи, що є певні «пільгові» автобуси, якими й слід користуватися та «не лізти» у маршрутки, які, буцімто, пільговиків провозити не зобов’язані.

Порадившись з фахівцями Центру, гр. Петров вирішив йти шляхом, запропонованим самим керівництвом АТП: він зафіксував факт чергової відмови у безплатному перевезенні та, за допомогою правозахисників, написав особисту скаргу такого змісту:

«…Після мого звернення до «Центру правової інформації та консультацій» Чугуївської правозахисної групи, Вам було спрямовано листа з проханням забезпечити мені право на безплатний проїзд за маршрутом Чугуїв – Нові будинки.

У відповіді №51 від 11.11.2013 р. Ви багато написали про роз’яснювальну та виховну роботу з водіями та покарання тих з них, що допустили безпідставну відмову у пільговому перевезенні.

На жаль, після всієї цієї «роз’яснювальної та виховної роботи» моє становище аж ніяк не поліпшилося: водії маршруту Чугуїв – Нові будинки й надалі відмовляють мені у безоплатному проїзді, посилаючись на те, що, мовляв, від керівництва АТП ніяких вказівок щодо мене не поступало. Так сталося, наприклад, 13 листопада 2013 р., близько 10.55 (водій автобусу «Рута», держ. номер 6158), та ще декілька разів.

За моїми заявами вже були покарані водії. Але я НЕ прошу наказувати водіїв, які є лише виконавцями, я ПРОШУ забезпечити мені гарантоване законодавством право!!!

Прошу письмово повідомити мене на зазначену адресу, чи маю я право безоплатного проїзду за маршрутом «Чугуїв – Нові будинки» УСІМА видами автобусів Вашого АТП, та коли воно буде нарешті забезпечено?!

У випадку ненадання відповіді чи відмови у реалізації мого гарантованого законодавством права буду змушений звернутися до органів прокуратури й суду.

09.12.2013 р.

З повагою, Петров».

В принципі, скаржник, який має законодавчо встановлене право на безоплатний проїзд, відповідні посвідчення та похилий вік, вимушений був вимагати ще й «остаточного папірця» від керівництва автоперевізника, що, вочевидь, для водіїв має більше значення, ніж Закон.

І такий папірець гр. Петров на початку 2014 року отримав. У листі-відповіді значилося:

А наприкінці містився припис: «Убедительно прошу Вас в случае возникновения какой-либо конфликтной ситуации незамедлительно сообщать мне по мобильному телефону… для принятия незамедлительных и эффективных мер. С уважением, директор…».

Як це не дивно, в умовах сучасної української держави з її верховенством «позвоночного права», вищенаведений лист дійсно спрацював належним чином: за порадою працівників Центру, гр. Петров відтепер носить папірець з собою як «охоронну грамоту», при виді якої водії вимушено посміхаються та пропонують скористатися послугами маршруту на безоплатній основі.

Що й потрібно було довести.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори