пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
14.11.2019 | Ірина Скачко

Лікування не потребує

   

«Стаціонарного лікування в закладах ЦОЗ ДКВС та територіальних закладах МОЗ не потребує». Це пишуть чиновники Центру охорони здоров’я ДКВС про людину, яка ледь рухається, зовсім не може сидіти. Про людину, щодо якої суд втретє постановив: забезпечити надання медичної допомоги, у тому числі у спеціалізованому медичному закладі поза межами установи із залученням вузьких спеціалістів. Історія ув’язненого Харківського СІЗО Олександра Мілієнка триває.

Ми вже писали про цього чоловіка. У нього – серйозне захворювання хребта, через яке він поступово втрачає можливість рухатися. Стан його погіршується з кожним днем. До арешту він постійно лікувався в Інституті лікування суглобів і хребта імені Сітенка. Отримувати адекватну медичну допомогу в умовах слідчого ізолятора неможливо.

Жовтневий районний суд міста Харкова два тижні тому вже вкотре зобов’язав медичну частину Харківського СІЗО лікувати хворого належним чином. Радіючи перемозі адвоката ХПГ Таміли Беспалої, ми вже тоді питали себе: а чи допоможе Олександру третя ухвала суду, якщо і за попередніми всупереч закону нічого по суті не було зроблено? Здається, тепер відповідь очевидна.

Таміла Беспала отримала від ДУ «Центр охорони здоров’я ДКВСУ» офіційну відповідь на звернення в інтересах Олександра Мілієнка. Там багато цікавого. Наприклад, виявилося, що після попередньої ухвали суду у липні медична частина СІЗО писала-таки і до Харківської клінічної лікарні швидкої та невідкладної допомоги, і до Інституту ім.Сітенка листи з проханням призначити дату огляду Мілієнка спеціалістами. Жодна з лікарень на лист буцімто не відповіла. На цьому в СІЗО і заспокоїлися. А й дійсно, все, що могли, зробили!

«На час перевірки загальний стан здоров’я Мілієнка відносно задовільний, відповідний наявним хронічним захворюванням. Мілієнко перебуває під динамічним наглядом медичних працівників МЧ. Лікування отримує згідно з лікарськими призначеннями. За наявністю показань, хворий буде оглянутий відповідним лікарем-фахівцем ЦОЗ ДКВС України або медичного закладу МОЗ України», – пишуть спеціалісти ЦОЗ. І зі спокійним серцем завершують: «Стаціонарного лікування в закладах ЦОЗ ДКВС та територіальних закладах МОЗ не потребує».

Все чудово: зараз Олександр перебуває в лікарні Темнівської колонії, де немає ані обладнання, ані спеціалістів відповідного профілю. А потім знову повернеться до «відносно задовільної» для хворої людини камери на 22 особи, де можна спати на «відносно задовільному» дірявому матраці, митися «відносно задовільною» холодною водою. Добре хоч співкамерники можуть довести до «відносно функціонуючого» туалету, де навіть бачок не працює. А потім можна «відносно швидко» втратити можливість рухатися і померти. Немає людини – немає проблеми.

Ліжко, на якому спить хворий Олександр

Проект ЄС «Боротьба проти катувань, поганого поводження та безкарності в Україні»

Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль