пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
03.09.2020 | Всеволод Речицький
Погляд
джерело: nv.ua

Що варто зробити в Україні для її прогресу

Всеволод Речицький (фото: Ілля Литвиненко; джерело: dsnews.ua)
   

Сьогодні Конституція України нагадує собою копію Соняшників Ван Гога, написану нетвердою студентською рукою.

Думаю, що насамперед Україні необхідно розробити й ухвалити нову ринкову капіталістичну Конституцію. Ця конституція мала б передбачати двопалатний парламент й сильну президентську (виконавчу) гілку влади. Президент мав би або сам очолити уряд, або мати при собі адміністративного прем’єр-міністра. Серйозні питання внутрішньої та зовнішньої політики України повинні вирішувати так само наділені серйозною власністю та непідробним політичним авторитетом і впливом люди.

Сьогодні Конституція України нагадує собою копію Соняшників Ван Гога, написану нетвердою студентською рукою. Тому й ціна відповідна, незважаючи на всю зовнішню подібність. Як кажуть класики, шедевр від підробки відрізняють нюанси, які в Україні (в царині права) ще не вміють розпізнавати.

На моє переконання, ринок і надійна охорона приватної власності для України є набагато важливішими, ніж проста (електоральна) демократія. Ба більше, така демократія незаможних становить все більш реальну небезпеку. До ліберальної ж демократії з правами політичних меншин Україна має лише поступово еволюціонувати. Головне — забезпечити в країні варіативність (множинність) способів накопичення й витрачання ресурсів, включити індивідуальну творчу уяву.

Кримськотатарський народ повинен отримати повномасштабну власність на кримську землю. Для цього треба скасувати цілком соціалістичну ст. 13 Основного Закону України.

Таке право на землю й саму землю в США мають корінні індіанці. Продуктивна земля в Україні має бути представлена на ринку з правом її продажу будь-кому, хто готовий платити по-справжньому ринкову ціну. Адже будь-яка власність без необмежено широкого ринку є фікцією, про що в Україні якось не прийнято говорити. Врешті-решт, чинна Конституція України не знає дискримінації іноземців в ділянці соціально-економічних прав.

Очевидно, має бути докорінно змінена національна освітня система. Україна має приблизно 200−300 університетів, які насправді являють собою професійні училища провінційного рівня. Кількість університетів сама по собі ні про що не говорить. Тут також повинен працювати ринок. Університети мають самі присуджувати наукові ступені та звання, запроваджувати tenure для професури й вирішувати, чому й кого вчити. Рейтинги університетів і престиж дипломів має визначати не міністр, а виключно той же таки ринок. Крім того, Україна уже не може вчити своїх студентів на елітному рівні без запровадження «Американського університету». Тут просто не існує альтернативи. Вчити по-західному ми розучилися, а без фахівців світового рівня Україну не підняти.

Докорінно має бути змінена також інформаційна політика України. Нині найбільший книжковий магазин в Києві на вул. Богдана Хмельницького являє собою (з точки зору прийнятних у світі масштабів) скромний книжковий кіоск, здатний задовольняти інформаційні потреби гарної середньої школи. За своїми інформаційними можливостями він приблизно у десять-п’ятнадцять разів менший, ніж книжковий магазин в університетському містечку на 150−200 тисяч жителів в Канаді (Кінгстон, Онтаріо). Практично повністю позбавлені книжкових магазинів українські райцентри. За комуністів деякі українські райцентри мали по три-чотири пристойних книжкових магазини. Між тим, генії народжуються в провінції й лише вмирають у Парижі.

Не менш важливою є перебудова (добудова) Національної художньої галереї в столиці України. Нині вітчизняна Національна галерея за своєю виставковою площею і якістю залів не набагато перевищує художню галерею у селі Кмитів на Житомирщині. Такий стан репрезентації візуального мистецтва є принизливим для України. Майже те саме стосується скромної — як на потреби часу — Національної філармонії України, Мистецького арсеналу, який досі не має нормальної ні керамічної, ні дерев’яної підлоги.

Разюче несправедливою в Україні є вилка зарплат в бюджетній сфері. Судді Верховного Суду та Конституційного Суду України отримують нині зарплату, яка у 20−25 разів перевищує зарплату вітчизняного професора (у США ці зарплати приблизно однакові). При цьому Конституційний Суд фактично вимагає (на основі так само несправедливого законодавства), щоб для нього писали шпаргалки всі провідні юридичні навчальні заклади України. Колишній суддя районного суду на пенсії має від української держави утримання, яке більше ніж утричі перевищує заплату головного лікаря пересічної районної поліклініки. Список подібних диспропорцій можна продовжувати.

Нарешті last but not least. Київський Хрещатик і підземні переходи під ним вже давно треба просто помити вуличним шампунем. Прагою чи Барселоною Київ при цьому не стане, але засвідчить про якусь столичну інтелігентність, виховання… Ситуацію це радикально не змінить, але настрій підніме.


«Українські основи» – спільний проєкт провідних українських інтелектуалів та НВ, в рамках якого письменники, філософи, журналісти, вчені, громадські активісти розмірковують про засади української політичної нації, держави і суспільства.


Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль