Закрита зона?
Опівночі з 22 на 23 липня в Брянську з потяга № 42, який ішов на Москву, російські прикордонники зняли і спровадили назад в Україну Василя ОВСІЄНКА, координатора програм Харківської правозахисної групи, колишнього в’язня сумління, який відсидів в радянських таборах і тюрмах понад 13 років. Його прізвище виявилося у списку осіб, яким заборонено в’їзд у Російську Федерацію.
В. Овсієнко їхав у с. Кучино Пермської області, у Музей історії політичних репресій і тоталітаризму, який з 1995 року діє в приміщенні колонії особливого та суворого режиму ВС-389/36. Там він перебував у 1981–87 рр., там загинув Василь Стус, там каралися Олекса Тихий, Юрій Литвин, Валерій Марченко, Левко Лук’яненко, Михайло Горинь, Іван Кандиба, Іван Сокульський, Іван Гель та інші українські правозахисники.
У музеї, який тепер називають «Пермь-36», Овсієнко бував кілька разів (востаннє 2005 року), він є членом його Ради. Цього разу директор Музею Віктор Олександрович Шмиров запросив його до участі в Міжнародному громадянському форумі «Пилорама-2010» (сцена для виступів митців розміщена прямо в зоні на пилорамі – тому така назва). Мав намір взяти участь у дискусіях «Распад СССР. Плюсы и минусы», «Трагедия русской деревни», «Незавершенная история», «Какая нам нужна правозащита?», «Мир несвободы и культура». Віз для Музею книжки колишніх в’язнів Кучино, рушник, щоб пов’язати його на хресті, що стоїть на могилах в’язнів.
Ймовірно, що російські спецслужби відстежують публікації українських правозахисників і знаходять у них небажані для путінської «демократії» речі, наприклад, у статті «Актуальні цитати».
Про музей «Пермь-36» див. статтю Василя Овсієнка «Музей у Кучино – совість Росії».