• Командирів полку «Азов», яких окупанти взяли у полон у Маріуполі, зараз тримають у СІЗО «Лефортово» в Москві, повідомляє Українська правда із посиланням на російські ЗМІ. Раніше повідомлялося, що деяких «Азовців» вивезли з колонії в окупованій частині Донецької області на територію Росії для так званих «слідчих дій».
• Півтори тисячі українських цивільних утримуються в російських в'язницях, заявила віце-прем'єр із питань реінтеграції Ірина Верещук. «Більше півтори тисячі цивільних в російських тюрмах – вони сидять в Ростові, Курську, вони сидять в СІЗО, вони сидять як військовополонені, хоча не мають бути полоненими. ..Вони мають бути відпущені», – зазначила вона. Серед полонених цивільних – волонтери, активісти, журналісти, священики, депутати місцевих рад, голови органів місцевого самоврядування. 103 осіб вдалося повернути протягом весни.
• На Харківщині дезертували близько двохсот російських військових, вони втекли у ліси, розповіли у Борівській селищній раді. Борова перебуває в окупації. «У Гороховатку зайшла велика кількість російських військових, які брали участь у боях під Ізюмом. Звідти вони повернулися поранені, брудні, голодні і злі, з пошкодженою технікою. Розселилися по селу для тимчасової реабілітації. Є інформація, що близько 200 рашистів після заходу в село втекли і переховуються у лісі. Їхні командири організовують пошуки дезертирів», – йдеться в повідомленні.
• В Україні російських військовополонених тримають в одному таборі та у 51 дільниці в установах виконання покарань. Дільниці розташовані майже в по всіх регіонах України, та табір – на заході держави. Табір для військовополонених охороняється, втім по його території утримувані особи можуть вільно пересуватися. спеціальні дільниці утворені в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України. Тут росіян тримають в окремих приміщеннях, ізольовано від інших засуджених та осіб, взятих під варту.
• Парламент підтримав ратифікацію Стамбульської конвенції про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. «За» висловилося 259 депутатів, «проти» – лише вісім. Стамбульську конвенцію Україна підписала ще в 2011 році, але понад десять років не могла ратифікувати. Це перший законодавчо закріплений інструмент, що створює вичерпний законодавчий підхід до боротьби з гендерно-обумовленим насильством.
