Рідні зниклих безвісти не повинні нічого платити за отримання витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Про це 6-го липня нагадали в Мінреінтеграції.
В Мінреінтеграції розповіли, що для отримання витягу потрібно подати відповідну заяву до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ. “При цьому жодні кошти із заявника не стягуються”, — наголосили в Мінреінтеграції.
Зараз реєстр працює у штатному режимі, а витяги видають протягом 30-ти календарних днів з дати надходження заяви до МВС у порядку черговості, кажуть у Міністерстві.
У Мінреінтеграції також пояснили, чому варто отримати відповідний витяг: “Витяг із Реєстру надає родині право на соціальні гарантії, які передбачені законодавством. Зокрема, родини зниклих осіб можуть оформити пенсію по втраті годувальника для непрацездатних осіб на час розшуку зниклої особи”.
Якщо ж рідним безвісти зниклої людини пропонують заплатити за отримання витягу, посередництво чи будь-які інші супутні послуги, пов’язані з його отриманням, варто звертатися до Державного бюро розслідувань, порадили в Мінреінтеграції.
У разі виникнення будь-яких запитань щодо роботи Реєстру, можна звернутися на гарячу лінію Уповноваженого за телефоном: +38(050) 240-85-29.
Передісторія
У травні 2023-го року в Україні запрацював Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Як зазначали у пресслужбі МВС, від початку повномасштабного вторгнення РФ десятки тисяч людей вважалися зниклими безвісти. Хоча, за словами правоохоронців, переважну більшість з них було знайдено, станом на травень було підтверджено близько 23 тисяч людей, які вважаються зниклими за особливих обставин — унаслідок воєнних дій.
Від 2-го травня 2023-го дані таких людей повинні вносити до Єдиного реєстру.
За словами заступника міністра внутрішніх справ Леоніда Тимченка, цей реєстр мав бути “повністю захищеною базою даних”. Інформація до реєстру повинна вноситися на основі заяв, поданих родичами зниклих безвісти до Нацполіції, а Офіс Уповноваженого зі зниклих безвісти має все верифікувати.
Таким чином, у Єдиному реєстрі мали бути зібрані та централізовані основні дані: ПІБ особи, її місце та дата народження, сімейний стан, місце проживання, територія, де відбулося зникнення, обставини та час зникнення, прикмети особи, інформація щодо наявності чи відсутності рішення суду (про визнання осіб безвісно відсутніми або оголошення їх померлими), а також інші дані, які можуть сприяти подальшому розшуку.
Як отримати витяг
Харківська правозахисна група розповідала про Єдиний реєстр та пояснювала, як отримати витяг, у травневій статті.
У червні 2023-го в Мінреінтеграції наголосили, що лише МВС може видавати відповідні витяги та детально розписали, як їх отримати.
Щоби отримати витяг, потрібно:
- Надіслати запит до Департаменту інформатизації МВС України на електронну пошту [email protected] або на адресу МВС: м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, Міністерство внутрішніх справ України.
- Прикріпити до заяви копії паспорта заявника та документа, який підтверджує родинні зв’язки зі зниклою безвісти людиною.
- Прикріпити копію паспорта чи іншого документа, який підтверджує особу розшукуваного (або розшукуваної), де чітко видно його (або її) особисті дані.
Після цього на вказану в заяві електронну пошту або на зворотну поштову адресу має надійти витяг.
У разі виникнення запитань щодо отримання витягу з Єдиного реєстру, потрібно звертатися на гарячу лінію за номером: +38(050) 240-85-29.
Ситуація зі зниклими безвісти
У базі, зібраній глобальною правозахисною ініціативою “Трибунал для Путіна” (Т4Р), вже є близько п’яти тисяч цивільних ув’язнених, незаконно затриманих і зниклих безвісти. При цьому реальна кількість бранців Кремля сягає майже 20 тисяч. Як зазначав директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, украй важко дізнатися, де саме вони перебувають.
“Левову більшість зникнень можна попередньо кваліфікувати як насильницькі зникнення, — казав Євген Захаров, — оскільки усі намагання рідних розшукати зниклих натикаються на відмову у відповіді або на твердження, що місцеперебування невідоме”. Міжнародний Червоний Хрест також не є помічним, адже в кращому випадку там можуть відповісти, що людина перебуває на території РФ, без уточнень, де саме.
Виступаючи під час слухань Підкомітету з прав людини Європарламенту, директор ХПГ наголошував, що насильницькі зникнення з приховуванням місцеперебування людини, так само як і незаконне тримання під вартою без рішення суду, є грубими порушеннями прав людини та можуть бути попередньо кваліфіковані як злочин проти людяності.
Детальніше про насильницькі зникнення, які відбувалися на тимчасово окупованих територіях України, від початку повномасштабного вторгнення до кінця березня 2023-го року, можна прочитати у нещодавньому матеріалі Харківської правозахисної групи, доступному за посиланням.
Задокументовані ХПГ випадки: кількість насильницьких зникнень, характер їхнього планування та ідентичність сценаріїв можуть свідчити про широкомасштабність злочинів проти людяності, вчинених представниками РФ на території України. При цьому, як зазначала юристка ХПГ Ганна Овдієнко, виконавці злочинів могли обіймати різні посади у вертикалі державної чи військової влади РФ.
Прикметно, що після того як людина зникала, її рідні не могли отримати інформації ані від підконтрольних РФ представників місцевої окупаційній владі, ані від офіційних осіб і державних посадовців Російської Федерації. На підтвердження того, що зникла безвісти людина перебуває під контролем представників російської влади, могли йти місяці, а іноді доводилося чекати більше року, розповідала Ганна Овдієнко. “Однак навіть таке підтвердження не містило інформації про точне місцеперебування та стан здоров’я, — наголошувала правниця. — Тому родичі зниклих все одно продовжували перебувати у стані вакууму, не знаючи спочатку, чи живим залишається зниклий, а потім — у якому він стані та чи застосовувалося до нього насильство. У відповідь на запити органи державної влади Росії не надавали конкретних відповідей, а у більшості випадків — взагалі не відповідали”.
У травні 2023-го року Олег Котенко, Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, говорив, що на той час Україна розшукувала понад сім тисяч зниклих безвісти людей. Саме стільки рідних зниклих безвісти звернулися до Уповноваженого. 15% з них становили цивільні, решта звернень надходила від рідних військовослужбовців. За словами Котенка, від початку повномасштабного російського вторгнення було порушено понад 15 тисяч справ щодо зниклих безвісти, проте вісім тисяч людей вже вдалося “віднайти”. Уповноважений пояснював, як саме людина припиняє вважатися зниклою безвісти й про які вісім тисяч іде мова. “Що включає ця цифра [8000]? По-перше, до нас звертаються люди, рідні яких перебувають у полоні. І коли людина звільняється з полону, ми справу закриваємо. Біля півтори тисячі тіл наших загиблих хлопців мені вдалося через перемовини, через Женеву, МКЧХ і Росію повернути додому. Після деокупації територій ми також знайшли тіла наших загиблих та повернули їх. Є ще невеликий відсоток, коли до нас рідні звернулися, а люди не зникали — просто з ними довго не було звʼязку”, — зазначав він у травні 2023-го.
