ВР підтримала у першому читанні законопроєкт, що дозволяє розлучатися під час вагітності та першого року життя дитини

Верховна Рада України підтримала в першому читанні Проєкт Закону №5492, який дозволяє парі розлучатися під час вагітності дружини та першого року життя дитини.

Про це 10-го серпня повідомила Інна Совсун, співавторка законопроєкту.

На своїй фейсбук-сторінці пані Інна навела слова одного депутата, який сказав, що не буде підтримувати законопроєкт, бо “треба дбати про жінку і про дитину, а подібні ініціативи — скеровані проти сім’ї”.

“Дуже дивно чути, що примус бути у стосунках — когось від когось захищає. Держава не може примусити кохати. Так само як не може заборонити. Тому ми також маємо невідкладно ухвалити законопроєкт про реєстровані партнерства”, — відмітила Совсун.

Парламентарка також додала, що якщо говорити про втручання держави, воно було б цілком доречним при захисті від домашнього насильства, а для цього потрібно імплементувати Стамбульську конвенцію. Совсун також нагадала, що у парламенті майже пів року чекають своєї черги законопроєкти — № 8329 і № 9093.

Що пропонує Законопроєкт № 5492 і чому щось треба змінювати?

Як сповістив Ярослав Железняк у своєму телеграм-каналі, законопроєкт №5492 підтримали 232 депутати.

Цей проєкт закону має на меті усунути перешкоди в реалізації права на шлюб і права його розірвання, унаслідок чого зникнуть порушення прав людини, а дискримінація стане неможливою. Крім цього, законопроєкт спрямований на запобігання домашньому насильству та захист постраждалих від нього людей.

Річ у тім, що хоча Сімейним кодексом України (далі — СК) передбачений принцип добровільності шлюбу (про це йдеться у статті 24), ряд норм того ж СК суперечать цьому принципу. Зокрема, згідно з частиною другою статті 110 СК України, неможливо подати позов про розірвання шлюбу протягом вагітності та протягом одного року після народження дитини. Винятки становлять випадки, “коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, що містить ознаки кримінального правопорушення щодо другого з подружжя або дитини”.

При цьому, як зазначено у пояснювальній записці, “розірвання шлюбу у період вагітності, або коли дитині ще не виповнилося одного року, часто має важливе значення у сім’ях, де відбувається домашнє насильство, оскільки розірвання шлюбу є першим кроком для припинення насильства та захисту від насильства у майбутньому”.

Проте далеко не у всіх справах, пов’язаних із домашнім насильством, одразу відкривається кримінальне провадження, наголошують автори законопроєкту. З огляду на це, “суд може відмовити постраждалій особі не лише у розірванні шлюбу, але й у відкритті провадження у справі, навіть за наявності численних постанов про притягнення другого з подружжя до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства”. Попри це, людина повинна “мати право на захист і за наявності першого випадку домашнього насильства не чекаючи вчинення проти неї злочину”, переконані законотворці.

“Окрім того, норма статті 110 СК України суперечить принципу добровільності шлюбу, який передбачений у статті 24 СК України. Також дана норма суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року”, — мовиться у пояснювальній записці.

Щобільше, як зазначено в пояснювальній записці, за час формального перебування у шлюбі сторони не можуть ані укласти шлюб з іншою людиною (навіть якщо проживають уже з іншою сім’єю), ані придбати майно (адже таке майно може бути визнане спільним). “Таке обмеження прав людини нічим не обґрунтоване та є неправомірним з точки зору Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практики Європейського суду з прав людини”, — вважають автори проєкту закону, які зазначають, що передбачені законодавством України обмеження на розірвання шлюбу відсутні у законодавстві країн Європи: “адже європейські країни дотримуються добровільності шлюбу як при його укладенні, так і при розірванні”.

З огляду на вищезазначене, у законопроєкті запропоновано виключити частини другу, третю та четверту статті 110 Сімейного кодексу, які унеможливлюють подання позову про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини.

Змін вимагає і стаття 111 СК України, згідно з якою, “суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства”. Як наголошують автори законопроєкту, “надання строків на примирення, особливо у справах, де одна зі сторін страждає від домашнього насильства, є порушенням прав людини, дискримінацією та може мати наслідком подальше вчинення домашнього насильства та настання тяжких наслідків, таких як завдання фізичної та психологічної шкоди одному з подружжя”.

Законотворці посилаються на судову практику, якій притаманна така тенденція: “якщо один із подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, зокрема у справах, пов’язаних із домашнім насильством, суд надає час на примирення, тим самим сприяючи подальшому продовженню насильства”. Щобільше, “надаючи у таких випадках строк на примирення, суд не враховує, що відповідно до статті 56 СК України особа має право на припинення шлюбних відносин, а примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв’язку за допомогою фізичного або психологічного насильства, є порушенням її права на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом”, мовиться у пояснювальній записці.

З огляду на це, автори законопроєкту пропонують доповнити статтю 111 СК України частиною другою: “У випадку, коли причиною розірвання шлюбу є ознаки вчинення домашнього насильства, незалежно від результатів розгляду цивільних, кримінальних чи адміністративних справ щодо домашнього насильства, заходи, передбачені частиною першою цієї статті, судом не застосовуються”.

Законотворці очікують, що ухвалення закону дозволить реалізувати права жінки на розірвання шлюбу й захистить від домашнього насильства.

Нагадаємо, що за даними Програми розвитку ООН, через домашнє насильство в Україні щороку гинуть 600 жінок. Такі цифри озвучував у листопаді минулого року Дмитро Лубінець. Тоді Омбудсман наводив й іншу статистику, встановлену ПРООН, згідно з якою від фізичного домашнього насильства в Україні потерпають близько двох мільйонів людей. При цьому у понад 80% ідеться про насильство, яке вчиняють чоловіки щодо жінок.

У грудні 2022-го Харківська правозахисна група писала, що під час повномасштабного вторгнення проблема домашнього насильства загострилася. Насильство стало поширенішим і жорстокішим, а відключення світла й нестабільний зв’язок спричинилися до того, що постраждалі не мали змоги звернутися по допомогу й рідше повідомляли про випадки насильства. Детальніше про це можна почитати у статті ХПГ — “У темряві війни: в Україні зростає рівень домашнього насильства”.