Ці плити [на даху], якщо стояти — хитаються. Ви уявіть, як ми у перші дні ходили: ходиш і ноги трусяться, думаєш, що провалишся.
Я мешкаю з жінкою, діти мають своє житло, онуки є. Син подзвонив вночі, як почалася війна. “Тато, війна!” Ми зібралися з жінкою. У мене гараж неподалік, метрів 300. Мешкали у гаражі до п’ятого числа, а п’ятого виїхали у Богуславський район, село Чайки. Вже були обстріли будинку. А п’ятого тут так гатили, що страшне. Ми мусили тікати.
Воно свистіло, гуділо, стріляло. Вже міст був розбитий, але будинок ще цілий був. А в березні вже мені подзвонили, що і гаражі згоріли. До мого гаража один лише залишився і загасили. Мені пощастило. Мені і з квартирою пощастило, бо в мене квартира на той бік, її не зачепило. Навколо літало… Вони ж [росіяни] і в Маковичах були, і в Макарові були. Вони жили он там у чотириповерховому будинку.
Повернулися ми чи 24-го, чи 26-го квітня, подзвонила сусідка і каже: “Сергію, приїжджайте, усе тече, без вас тут нічого не буде”. І ми поїхали додому. За два дні почали усе організовувати, зрізати дерева біля будинку, знімати дах, щоб захистити те, що залишилося.
Тут багато чого прилітало, тут і сходи усі попадали у цьому будинку. У нас сходовий майданчик залишився, але квартир зовсім не залишилося. Нічого взагалі не було. Взагалі! Все вигоріло. Повністю усе і це все розібрали. А як розбирали, працювала така техніка, що ми сиділи і боялися, що будинок увесь завалиться. Воно все тріщало, але провели експертизу і сказали, що будинок ще підлягає ремонту, будуть добудовувати. Але коли?
У будинку згорів дах. Повністю! Даху взагалі немає. Руберойд той згорів. Ми живемо вже другий рік і постійно отримуємо холодний душ.
Був шатровий дах, як у сусідньому будинку. А тепер латаємо усе руберойдом. Тут два-три шара руберойду ми поклали, воно хоч трохи тримається, але все одно, як іде дощ, то тече.
Ми усе робимо своїми силами. Я вчора тільки зліз з даху. 70 років, я латаю самотужки дах. Немає кому. У мене під’їзд такий — одні дівчата, жінки без чоловіків. Мусимо усе самі [робити].
Росіяни були скрізь, і по навколишніх селах також. У мене сусіди є, хата поруч у селі згоріла, тут квартира згоріла, гараж той згорів. Нічого взагалі немає. Отак люди живуть. А я ще живий, квартира жива, але її підтоплює, оце і все. Я за квартиру нічого не маю. Я маю тільки те, що мені на голову тече вода. Живу на першому поверсі й вибираю по 15 відер! Це не літрів, це 15 відер. Чесно кажу.
