Етичний потенціал та етична потужність України: метапідхід

У роботі [1] на засадах нового напряму кібернетики — ГУМАНІТАРНОЇ КІБЕРНЕТИКИ, — відмінність якого в поєднанні наукового апарату Кібернетичної Теорії з гуманітарною спрямованістю цілей і задач, що дозволяє запропонувати принципово новий підхід — МЕТАПІДХІД до болючих проблем сучасності, визначено поняття МЕТАЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ та МЕТАЕТИЧНОЇ ПОТУЖНОСТІ Систем заданого класу та їхніх Підсистем.

Загальний нарис ГУМАНІТАРНОЇ КІБЕРНЕТИКИ, підвалини якої становлять Кібернетична Теорія Розумних Систем заданого класу, окремим випадком якого є Людство, І Теорія Контакту таких Систем, а Морально Етичні — Метаетика цих Систем, разом iз бібліографією основних праць наведено в [1—8]. Але оскільки цитовані визначення ґрунтуються саме на засадах Метаетики, цим засадам варто приділити особливу увагу (нагадаємо, що вся термінологія Гуманітарної Кібернетики подається з великої літери).

РУШІЙНОЮ силою процесу розвитку Систем заданого класу до рівня РОЗУМНОСТІ та ЦИВІЛІЗАЦІЇ є виникнення і подолання ПРОТИРІЧ. Засоби подолання протиріч вважаються УНІВЕРСАЛІЯМИ еволюції Систем заданого класу до рівня РОЗУМНОСТІ і ЦИВІЛІЗАЦІЇ. Системи, що мають потенційну можливість подолання протиріч, є РОЗУМНИМИ. Системи, які мають фактичну можливість і прагнуть її реалізувати, вважаються ЦИВІЛІЗАЦІЯМИ. Системи, що володіють засобами подолання будь-яких протиріч, можна вважати МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЯМИ. Розвиток Системи, спрямований на досягнення цього рівня, є розвитком МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНИМ.

На відміну від понять “Розумна Система” та “Цивілізація”, “МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЯ” є категорією ідеальною, до якої можна лише прагнути наблизитися. Тому коректно говорити про щабель “МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНОСТІ” Системи.

Оскільки УНІВЕРСАЛІЇ, УНІВЕРСАЛЬНІ КАТЕГОРІЇ та УНІВЕРСАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ є засобами реалізації МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО розвитку Системи, гальмування їхнього поступу означає СТАГНАЦІЮ Системи, повернення до попереднього рівня — ДЕГРАДАЦІЮ. Тому все, що гальмує МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ розвиток Системи, є ЗЛОЧИНОМ проти РОЗУМУ — МЕТАЗЛОЧИНОМ. А члени Системи, котрі його скоїли, вважаються МЕТАЗЛОЧИНЦЯМИ і несуть МЕТАВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

ПРОТИДІЯ Метазлочину з метою МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО розвитку Системи є МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНОЮ АКЦІЄЮ (МЕТАКЦІЄЮ), її учасники є МЕТААКТИВІСТАМИ і, як такі, мають статус МЕТАНЕДОТОРКАНОСТІ.

СПРИЯННЯ Метазлочину — легалізація, примус до скоєння, пропаганда, заклик, умовляння чи заохочення — є МЕТАЗЛОЧИНОМ, учасники якого -— МЕТАЗЛОЧИНЦІ і несуть МЕТАВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

ПОТУРАННЯ Метазлочину — заперечення, спроби виправдовування чи відбілювання, відсутність протидії, безкарність, — є Метазлочином, учасники якого — МЕТАЗЛОЧИНЦI і несуть МЕТАВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

Система, що чинить МЕТАЗЛОЧИН, заявляє про себе як АНТИЦИВІЛІЗАЦІЯ. Вибір між МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНИМ vs АНТИЦИВІЛІЗАЦІЙНИМ шляхом розвитку є МЕТАВИБОРОМ Системи.

Загроза МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНОМУ МЕТАВИБОРУ Системи через МЕТАЗЛОЧИНИ (чи можливість їх скоєння) становить МЕТАЕТИЧНУ НЕБЕЗПЕКУ для Системи і є МЕТАВИКЛИКОМ Системі.

СУД, який ґрунтується на принципах МЕТАЕТИКИ, є МЕТАСУДОМ, його вирок — МЕТАОСУДОМ.

МЕТАЗЛОЧИН не підлягає виправдовуванню, не може мати “терміну давності” скоєння і не обмежується також “терміном існування” його Суб‘єктів або Об‘єктів, незалежно від того, чи є ті Суб‘єкти окремими членами Системи, угрупованнями членів Системи, чи навіть становлять Підсистеми. Тож МЕТАЗЛОЧИН не може мати “часові обмеження” для МЕТАОСУДУ.

На відміну від існуючого уявлення про злочин, юридична оцінка якого ґрунтується на “кількісному” підході і визначається “кількістю” злочинів чи “ступенем” жорстокості, МЕТАЗЛОЧИН є категорією “не кількісною”, а абсолютною. А це виключає ганебні суперечки щодо того, вистачає чи не вистачає “необхідної кількості жертв” для визнання скоєного злочину “ГЕНОЦИДОМ” чи “ступеня бузувірства” задля визнання “ЗЛОЧИНУ проти ЛЮДЯНОСТІ” та скільки потрібно МЕТАЗЛОЧИНІВ для визнання Системи АНТИЦИВІЛІЗАЦІЄЮ, достатньо одного (“раз збрехавши, хто тобі повірить?”). Найімовірніше, поняття МЕТАЗЛОЧИНУ ближче до поняття “гріх” проти МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО розвитку Системи.

Отже, з позицій Метаетики МЕТАЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ Систем заданого класу чи їхніх Підсистем — це МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ МЕТАВИБІР та прагнення і спроможність його дотримування, а МЕТАЕТИЧНА ПОТУЖНІСТЬ Системи чи Підсистеми, яка має МЕТАЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ, — прагнення і спроможність допомагати іншим Системам чи Підсистемам у їхньому МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНОМУ МЕТАВИБОРІ та його дотримуванні.

МАЙДАНОМ 2004 року Україна гучно сповістила світу про свій МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ МЕТАВИБІР. Хоча значення МАЙДАНУ для України, як і для інших країн пострадянського простору, загальновизнане, досі не було осмислення його ПЛАНЕТАРНОСТІ. На відміну від руху Ганді в Індії та Мартіна Лютера Кінга в Америці, де МЕТОЮ був захист прав певних угруповань (національних, расових), на МАЙДАНІ у центрі була ОСОБИСТІСТЬ, що є УНІВЕРСАЛЬНОЮ КАТЕГОРІЄЮ РОЗУМУ [5], а ЄДИНОЮ МЕТОЮ МАЙДАНУ був захист її ГОЛОВНОГО ПРАВА — ВІЛЬНОГО ВИБОРУ — проти МЕТАЗЛОЧИННОЇ АНТИЦИВІЛІЗАЦІЙНОЇ спроби позбавити її цього права.

Якщо ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ захищала право ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ОСОБИСТОСТІ на вільний вибір у рідній країні, то РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ, що вже захищала право на вільний вибір КОЛЕКТИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ — КРАЇНИ [там само], підтвердила МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ МЕТАВИБІР України.

Але насправді ПЕРШОЮ, на жаль, непоміченою, заявою України про свій МЕТАВИБІР була ВІДМОВА ВІД ЯДЕРНОЇ ЗБРОЇ — найпотужнішого способу захисту ВЛАСНОГО ВІЛЬНОГО ВИБОРУ. Світ не зрозумів, що вже тоді йшлося про МЕТАВИБІР не лише України, а й усього Людства, а тому й не оцінив ПЛАНЕТАРНОСТІ цього кроку як ПОЧАТКУ МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ЕТАПУ еволюції Людства. Приміром, Збігнєв Бжезинський, оцінюючи успіхи України за часів незалежності (промова в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» з приводу вручення йому диплома Почесного доктора Університету), відзначив миролюбну міжнародну політику України — відмову від ядерної зброї тільки у переліку інших досягнень, як-от міжнародне визнання її незалежності; збереження територіальної цілісності; дотримання правових норм (попередні вибори з передачею президентських повноважень); економічний розвиток; активна миротворча діяльність тощо.

ЕСХАТОЛОГІЧНИЙ вимір цього кроку усвідомила й оцінила лише одна, але ВЕЛИКА ЛЮДИНА — Папа Іван Павло ІІ, наголошуючи на цьому в своїх промовах підчас відвідування України в 2001 році.

Анексія Криму і війна на Сході України були прямим наслідком її МЕТАЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО МЕТАВИБОРУ — ВІДМОВИ ВІД ЯДЕРЕНОЇ ЗБРОЇ, бо саме наявність атомного брязкальця надавала Росії такої впевненості у “персональній” безкарності.

Слід визнати, що не лише світ, а й сама Україна тоді ще не усвідомила ПЛАНЕТАРНОСТІ цього кроку та своєї РОЛІ ЛІДЕРА в Метацивілізаційнному

Метавиборі Людства — задовольнилася пустопорожніми обіцянками не вартими паперу, на якому їх було підписано. І це замість того, щоб виступити з УРОЧИСТОЮ ДЕКЛАРАЦІЄЮ про те, що, усвідомлюючи загрозу, яку становить подальша розробка ядерної зброї для усього світу, і відмовляючись від статусу ТРЕТЬОЇ ЯДЕРНОЇ ПОТУГИ СВІТУ, Україна закликає світ наслідувати її приклад: країни, які ще не почали розробляти ядерну зброю чи перебувають на самому початку цього процесу, взяти на себе зобов’язання відмовитися від цієї смертоносної гонитви, та, згуртувавшись, разом звернутися до ядерних країн із вимогою негайно заморозити ці дослідження з метою подальшого роззброєння. І от в символі “руского мира” — Ісакіївському Соборі в Петербурзі — Академічний хор закликає наводити на Вашингтон ядерну бомбу в кілька мегатон, а ядерний шантажист — РФ, відверто погрожуючи атомним апокаліпсисомом, намагається примусити світ змиритися з порушенням всіх міжнародних правових та морально-етичних норм і лякає Людство Третьою світовою війною, яка, насправді, вже непомітно почалася 2014 року, а гучно сповістила про себе 24 лютого 2022-го.

Але, якщо під час Другої світовою війни проти нацистської Німеччини та її союзників усі учасники антигітлерівської коаліції вели боротьбу озброєнням, фінансами і людськими ресурами (хай, і різною мірою), зараз лише Україна ціною героїчних зусиль своїх захисників та захисниць Вітчизни і ціною життя своїх мирних громадян, навіть дітей, веде боротьбу не тільки за існування України як незалежної держави та збереження “європейських цінностей”, а й за збереження нашого земного РОЗУМУ — за Метацивілізаційний Метавибір Людства vs Антицивілізаційний.

Саме тому, як зазначалося в [7], для України в її героїчному спротиві російській навалі ПЕРЕМОГА — це не тільки звільнення своїх тимчасово окупованих території, репарації та відновлення всього зруйнованого агресором, МЕГАНЮРНБЕРЗЬКИЙ процес у Києві над ідеологами, очільниками і виконавцями МЕТАЗЛОЧИНІВ, а головне — ВИЗНАННЯ країною-агресором (“от Москвы до самых до окраин”) своєї КОЛЕКТИВНОЇ і ПЕРСОНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. Підтвердженням і символом цього має бути МЕМОРІАЛ СПОКУТИ в “столице нашей Родины Москве”, відвідування якого увійде до програм усіх освітніх закладів від старших класів шкіл до університетів з обов‘язковим відгуком відвідувачів (нехай одним реченням чи навіть одним словом) про враження від побаченого.

Тільки тоді можна сподіватися на ОЧИЩЕННЯ І НЕПОВТОРЕННЯ і сповістити всьому світу словами нашої Великої Сучасниці Ліни Костенко:

Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось.

Але боротьбу саме за таку ПЕРЕМОГУ Україні доводиться вести не тільки на полях битв, що вочевидь продемонстрували нещодавні спортивні події.

На Чемпіонаті світу з фехтування у Мілані українську шаблістку Ольгу Харлан, яка після перемоги над росіянкою Анною Смірновою, допущеною до змагань “у нейтральному статусі”, відмовилася потиснути їй руку, дискваліфікували “через відсутність прояву поваги ДО Міжнародної федерації з фехтування”. Але, як стверджує великий французький письменник і гуманіст Віктор ГЮГО, “Правді і свободі притаманна та дивовижна властивість, що все, що робиться задля них, і все, що робиться проти них, однаково йде ним на користь” [ 9, с. 218] (пер. наш.—І.К.).

Ще раніше, на турнірі у Страсбурзі, . українська тенісистка Еліна Світоліна після перемоги у чвертьфіналі також відмовилася потиснути руку переможеній росіянці Грачовій , але тоді це не отримало особливого резонансу. Саме ганебна поведінка Міжнародної федерації з фехтування -— відверте підлабузництво до країни-агресоркі викликала таке велике обурення у світі і таку підтримку мужнього та шляхетного вчинку української спортсменки, що це змусило Міжнародну федерацію з фехтування змінити своє рішення.

Друга світова війна поділила світ на два непримиренних табори: фашистів та антифашистів, у тому числі німецьких, які брали активну участь у боротьбі з фашизмом на боці антигітлерівської коаліції, не гайнуючи час на гучномовні збіговиська з обговорення «майбутнього післявоєнної Німеччини без гітлєра», очікуваного як подарунок долі. Так само агресія росії проти України і злочини проти Людяності на ії території створили два виміри -— рашизм і антирашизм, відповідно, поділ на рашистів і антирашистів. Приклад справжнього антирашизма , гідний наслідування, —— відома російська журналістка Євгенія Альбац. Відвідавши Україну весною 2023 року в найтяжчі для України часи, вона на власні очі побачила наслідки рашистських злочинів проти Людяності, спалені міста і села, знищені пам‘ятки культури, школи, лікарні, дітсадки серцем відчула страждання і біль українців, про що постійно розповідає світові, чим Євгенія Альбац допомагає Україні в її боротьбі, а починаючи свої виступи з вибачень перед українцями за свою країну, власним прикладом бореться за її майбутнє --ОЧИЩЕННЯ через СПОКУТУ. Водночас переможена нерукопотискувана росіянка, фото якої, самотньої, на спортивній доріжці, облетіло весь світ, --СИМВОЛ МАЙБУТНЬОГО для рашизму і ГРІЗНЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ всім рашистам.

Засновники Олімпійських ігор стародавні греки вважали СИЛУ КРАСИ атлетичних змагань ВИЩОЮ за силу насилля, СПОРТ визнавали НЕ ПОЗА політикою, а ПОНАД НЕЮ, і надавали йому право диктувати політиці свої “правила гри” — припиняти війни на час змагань. Тому участь громадян країни-агресора (хай навіть під фіговим листком “нейтрального прапора”), яка вбиває мирних жителів і цілеспрямовано знищує всесвітньо визнані пам’ятки світової спадщини, у будь-яких спортивних заходах, тим паче в ОЛІМПІАДАХ — візитівці Стародавній Греції, це не лише ОКСЮМОРОН (від грец. “дотепно-безглузде” поєднання протилежних суперечливих і взаємовиключних слів або фраз, як-от, “живі мерці”) — це НАРУГА над античною спадщиною, на якій заснована європейська культура, демонстративний виклик усій цій культурі. Гідну та мужню відповідь цьому мерзенному виклику дали дві тендітні українські жінки — Еліна Світоліна і Ольга Харлан. Так само, як в далекі часи Київської Русі Україна демонструвала свою європейськість в особах УКРАЇНСЬКИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КОРОЛЕВ, у Третьому тисячолітті Україна продемонструвала світу вірність античним засадам європейської культури в особах УКРАЇНСЬКИХ КОРОЛЕВ СПОРТУ.

Своєю гідною поведінкою вони нагадали світові про ще одну античну традицію. У Стародавніх Афінах, колисці демократії на нашій планеті, покаранням для людини вважалися не тортури, ув‘язнення чи публічні страти, а ОСТРАКІЗМ (від грец. черепки) — відмова від спілкування з з людиною в її оточенні та вигнання з громади таких осіб шляхом таємного голосування на народних зборах за допомогою черепків, на яких писали імена “винуватців свята”. В подальшому поняття остракізму почали вживати в ширшому метафоричному сенсі — колективної відмови від спілкування з певною людиною у певній спільноті.

МЕГАНЮРНБЕРЗЬКИЙ процес над ідеологами, очільниками і виконавцями МЕТАЗЛОЧИНІВ, що має затвердити ОСТАТОЧНУ ПЕРЕМОГУ в цій війні Метацивілізаційного Метавибору Людства vs Антицивілізаційний, ще попереду. Але Україна, яка ціною життя своїх захисників і захисниць та мирних жителів ВЕДЕ ПЕРЕД у боротьбі за цей МЕТАВИБІР, має вже тут і зараз ВЛАСНИМ ПРИКЛАДОМ закликати світ до боротьби з Метазлочинами СПРИЯННЯ і ПОТУРАННЯ МЕТАЗЛОЧИНАМ в усіх їхніх проявах.

Раніше в роботах [1,6 ] уже йшлося про те, що одразу після Перемоги РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ українське суспільство зажадало від нової влади розкриття кривавих подій на Майдані та покарання їхніх організаторів і виконавців. Але уважно стежачи за цмм розслідуванням, висловлюючи невдоволення його повільністю, мізерною кількістю вироків виконавцям злочинів і цілковитою відсутністю даних про їхніх організаторів, українське суспільство залишило поза увагою ІДЕОЛОГІВ і НАТХНЕННИКІВ цих кривавих подій — 233-х депутатів Верховної Ради. Саме вони, голосуючи за ДИКТАТОРСЬКІ ЗАКОНИ від 16 січня 2014 року, ЛЕГАЛІЗУВАЛИ силову протидію МИРНІЙ акції на Майдані, що призвело до загибелі Героїв Небесної Сотні і численних жертв серед учасників Революції Гідності. Також зазначалося, що ці, насправді карателі, засідають у Верховній Раді, продовжують хизуватися на політичних шоу, дають розлогі інтерв’ю і гордовито розповідають про свою “невтомну працю” на благо держави, а після колінопоклоніння “на камеру” перед портретами Героїв Небесної Сотні у відповідь на запитання впритул, чи голосували вони за ДИКТАТОРСЬКІ ЗАКОНИ 16 січня 2014 року, мимохідь кидають через плече: “Нас підставили”. Наголошувалося також [там само] на необхідності оприлюднити в Музеї Революції Гідності ЧОРНИЙ ЛИСТ — перелік імен і прізвищ усіх 233 депутатів, які голосували за ЗЛОЧИННІ ЗАКОНИ від 16 січня 2014 року. Це не тільки ДАНИНА СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ та ПРОЯВ СПІВЧУТТЯ їхнім рідним і близьким, ДАНИНА ПОВАГИ до всіх УЧАСНИКІВ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ і тих, хто всією душею уболівав за них і чим міг допомагав їм, це полите кров’ю Героїв Небесної Сотні СУВОРЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ сучасникам і нащадкам. А також підтвердження ОСТАТОЧНОГО РОЗРИВУ України з її радянським минулим, проголошення демократичного Вибору України, повідомлення України світові про її МЕТАЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ та прагнення до МЕТАЕТИЧНОЇ ПОТУЖНОСТІ — допомагати іншим країнам у їхньому МЕТАВИБОРІ.

Але події 24 лютого 2022 року, що викликали ТЕКТОНІЧНІ зміни в світовій суспільній свідомості — справжній КАТАРСИС від усвідомлення масштабу злочинів, символи яких — Буча, Маріуполь, Оленівка, стали в один ряд з Гернікою, Лідице, Бабиним Яром і все змінили. Отже, тепер ЧОРНИЙ ЛИСТ у Музеї Революції Гідності ми повинні розглядати в іншому, вже ЕКЗИСТЕНЦІЙНОМУ, вимірі.

Задля цього маємо знову повернутися до подій РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ.

Мирна демонстрація студентів і молоді на МАЙДАНІ в листопаді 2013 року була МЕТААКЦІЄЮ, що протидіяла МЕТАЗЛОЧИНУ — відмові влади Януковича від європейського вибору українського суспільства.

Силовий розгін мирної демонстрації, що протидіяв цій МЕТААКЦІї, був МЕТАЗЛОЧИНОМ. МЕТААКЦІЄЮ протидії йому став МАЙДАН. Використання силових методів проти МЕТААКТИВИСТІВ Майдану було новим МЕТАЗЛОЧИНОМ влади, протидією якому стала МЕТААКЦІЯ — РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ, всі учасники якої як МЕТААКТИВІСТИ мають статус МЕТАНЕДОТОРКАНОСТІ.

Закони від 16 січня 2014 року, легалізуючи МЕТАЗЛОЧИН силового розгону Майдану, були МЕТАЗЛОЧИНОМ СПРИЯННЯ МЕТАЗЛОЧИНУ.

Депутатський мандат цілком слушно гарантує депутатам недоторканність за голосування, але не звільняє від етичної, у даному випадку МЕТАЕТИЧНОЇ, відповідальності за МЕТАЗЛОЧИН СПРИЯННЯ МЕТАЗЛОЧИНУ, тому відсутність покарання є МЕТАЗЛОЧИН ПОТУРАННЯ МЕТАЗЛОЧИНУ і запорука можливості його повторення.

Після війни в Україні відбудуться вибори до Верховної Ради. Зазвичай у часи особливо тяжких випробувань людина вболіває саме за долю людей — свою власну, близьких, знайомих і навіть незнайомих. Навряд чи після 24 лютого 2022 року громадяни України уважно стежать за виступами депутатів у Раді та їхніми публікаціях в Інтернеті. Але кожна людина, якщо її бере сумнів щодо орфографії певного слова, може його перевірити за словником, тож кожен виборець також перед тим, як вкинути бюлетень, повинен мати можливість прискіпливо перевірити інформацію про свого кандидата. І хоч би як ті депутати, які голосували за ЗЛОЧИННІ ЗАКОНИ від 16 січня 2014 року, вкотре не намагалина перефарбуватися, СЛОВНИК у вигляді ЧОРНОГО ЛИСТА в Музеї Революції Гідності помилитися не дасть! Тому це так важливо і так на часі для нас. Але головне не це…

У січні 1942 року у німецькому місті Ванзеї відбулося закрите засідання нацистської верхівки з приводу “остаточного вирішення єврейського питання”.

Доволі тривалий час документи цього таємного засідання — головний доказ ГОЛОКОСТУ — не вдавалося відшукати. Це дуже втішало тих “дослідників”, які впродовж останніх десятиліть стверджували, що ніякого ГОЛОКОСТУ не було, його просто вигадали… Але документи секретного засідання у Ванзеї все-таки відшукали і на початку нового тисячоліття на віллі, де ухвалювалося це людожерське рішення, відкрили Музей, обов’язкове відвідування якого введено до шкільної програми. Зі стендів на відвідувачів дивляться портрети всіх учасників того лиховісного засідання. “ІКОНОСТАСОМ САТАНИ” назвала ці стенди німецька письменниця Грета Іонкіс (м. Кельн), доктор філології, професор, член Міжнародного ПЕН-клубу УДУ, яка восени 2014 року відвідала МУЗЕЙ. У залі вздовж стін сиділи старшокласники і мовчки слухали розповідь молодого екскурсовода.

Відомо, що жоден із фігурантів Іконостаса Сатани у Ванзейському Музеї власноруч нікого не вбив, не катував, не покалічив, але кров кожного вбитого, замордованого, покаліченого — на їхніх руках. Сталін і його найближче оточення, за винятком Берії та Єжова, не брали безпосередньої участі в катуваннях на допитах (хоча подейкували, що Сталін особисто контролював хід слідства в справі кремлівських лікарів — “убивць у білих халатах”), але кров кожного вбитого, замордованого, загиблого в Гулазі та на засланні — на їхніх руках. Так само кров кожного вбитого українця, закатованого, зґвалтованого, загиблого під руїнами зруйновного будинку, кожен український дитячий садочок, лікарня, школа, гуманітарний потяг, евакуаційний автобус чи авто — на руках путіна і його банди. І хоча жоден із депутатів Ради, які голосували за ЗЛОЧИННІ ЗАКОНИ від 16 січня 2014 року, власноруч на Майдані ні в кого не стріляв і нікого не калічив, кров кожного з ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ, кожного покаліченого у кровопролитті на Майдані — на їхніх руках, які ВОНИ ПІДНЯЛИ за КРИВАВІ ЗАКОНИ від 16 січня 2014 року.

ЗЛО — категорія ЕКЗИСТЕНЦІЙНА.

НЕПОКАРАНЕ ЗЛО не зникає само по собі, воно зачаїться, чекаючи свого часу. Так само чекають свого часу перефарбовані в різні кольори ті, хай навіть нечисленні, на чиїх руках кров, пролита на Майдані в лютому 2014 року.

Саме тому УКРАЇНСЬКИЙ ІКОНОСТАС САТАНИ — ЧОРНИЙ ЛИСТ у Музеї Революції Гідності — перелік імен та прізвищ усіх тих 233-х депутатів, має стати ПРИКЛАДОМ ПОКАРАННЯ за Метазлочин СПРИЯННЯ МЕТАЗЛОЧИНУ та ЗАКЛИКОМ до рішучої боротьби з МЕТАЗЛОЧИНАМИ СПРИЯННЯ та ПОТУРАННЯ МЕТАЗЛОЧИНАМ в усіх їхніх ЗЛОВІСНИХ проявах у всьому світі.

Література

1.Ірма Крейн. Етична потужність системи: метапідхід. Права людини в Україні. 01.10.1021.

2. Крейн И.М. Естественный Разум и искусственный интеллект. ІІІ. Internet как этап развития внешней памяти Разумных систем (постановка проблемы) // Управляющие системы и машины. 2001. № 1. С. 62—67.

3. Крейн І.М. Грані гуманітарної кібернетики // Вісн. НАН України. 2002. № 7. С. 29—37.

4. Крейн І.М. Україна: Метавиклик — Метавибір // Вісн. НАН України. 2005. № 2. С. 3—15.

5. Крейн І.М. Концепція Толерантності як універсальної категорії еволюції розуму: метапідхід // Вісн. НАН України. 2006. № 11. С. 79—88.

6. Ірма Крейн. ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ РОЗЛОМИ І ЗІТКНЕННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙ: МЕТАПІДХІД. Права людини в Україні. 4.02.2018.

7. Ірма Крейн. Універсальна категорія еволюції розуму. Колективна пам’ять системи: метапідхід. Права людини в Україні. 22.03.2023.

8. Krein І. Metaethic of Intelligence // Глобальна біоетика: сучасні виміри, проблеми, рішення / Матер. ІІІ Міжнар. симпоз. з біоетики. (7—8 квітня, 2004 р., м. Київ) К.: Сфера, 2004.

9. Victor Hugo. Poésies Théatre/ Moscou, Éditions “Radouga”, 1986, p.218.

КРЕЙН Ірма. Кібернетик, кандидат філологічних наук. Старший науковий співробітник Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій і систем НАН України та Міністерства освіти і науки України. Керівник Семінару Фонду Глушкова “Проблеми розвитку Розуму і взаємодії Розумних Систем та їх Підсистем” (Київський Будинок вчених).