Європейська мережа захисту прав ув’язнених нараховує 25 організацій з 19 країн Ради Європи. Це доволі горизонтальна організація. Ідея дуже проста, щоб ті правозахисники, які займаються правами ув’язнених, могли спілкуватися, працювати разом й допомагати одне одному.
Для нас найголовніша тема — це катування. Тому що без боротьби проти катувань, яка була б ефективною, немає прав ув’язнених у в’язниці. Це просто міф. Ми в цьому напрямку працюємо в декількох країнах. Мова йде про судові провадження й адвокацію. Підвищення обізнаності в органах Ради Європи, ООН й так далі.
Друга тема, яка дуже важлива для всіх ув’язнених, це, звичайно, якість догляду й незалежна медицина у в’язниці. Є декілька тем, які дуже важливі. У нас в раді директорів — Ганна Овдієнко з ХПГ й Олег Цвілий з ЗВУ.
На початку війни, 24 лютого, ми одразу зрозуміли, що наша задача, по-перше, знайти кошти, щоб допомагати. Нашим партнерам та членам в Україні було складно продовжувати роботу, дивлячись на вимоги донорів. Треба було дуже швидко знайти кошти, щоб вони продовжували працювати. Та платити зарплатню. Вже вранці 24-го ми почали розмову з Євросоюзом. Ми все це пояснили, та за декілька днів вони дали згоду на такий проєкт.
Наш проєкт враховує декілька складових. Складова моніторингу. До неї входить збір інтерв’ю з ув’язненими, які, в тому числі відбували покарання в окупації. Які можуть пояснити, як все відбувалося там, як працює система під окупацією. Вже в березні ми почали працювати над тюремною системою під час війни. Було важливо пояснити ситуацію в пенітенціарній системі. По-перше, в тих установах, які вже були під окупацією. По-друге, розуміти, де була велика небезпека на лініях фронту, де були найбільш запеклі військові дії. Щоб вимагати від уряду швидкого прийняття заходів евакуації.
Зараз проєкт містить моніторинг в тюремній системі — це візити. В рамках цих візитів буває, що ми та наші партнери зустрічають ув’язнених, які перебували під окупацією. Є ще інші, які були під окупацією в Херсонській області і яких після терміну звільнили та повернули в Україну.
Ми збираємо інформацію, ми маємо точну картину ситуації тюремної системи під окупацією. Наша мета, по-перше, надати міжнародним органам дуже точну інформацію: які порушення та злочини там відбуваються. По-друге, мати змогу порушувати провадження й захищати інтереси засуджених. Ми доволі швидко задокументували процес вербування ув’язнених у РФ. У тому числі ПВК “Вагнер”.
Перший крок — надавати інформацію органам ООН, щоб вони починали працювати в цьому напрямку. Ми подавали заяву до декількох органів ООН. Один з органів ООН відреагував. Вони почали процес. Організували декілька зборів. Зараз в основі нашої роботи, наших партнерів й тих, які працюють на полі, опублікувати звіт і відзвітувати перед Генеральною асамблеєю ООН наприкінці року.
Ми спробуємо знайти ув’язнених, які були завербовані на війну під тиском і довести порушення. Це буде кейс і для Комітету з прав людини ООН, і, можливо, для МКС, якщо всі умови в кейсі достовірні. Якщо прокурор при МКС зможе довести, що якась людина, наприклад, голова ФСВП Росії, організувала все це й так далі, це, звичайно, може дати початок процесу. Ця людина отримує обвинувальний акт, і буде судове провадження, звичайно.
Ми також подавали скарги до Генеральної прокуратури. Щоб вони реєстрували скарги й порушували кримінальні справи. І про депортацію, і про катування, і про вбивства, тому що було декілька кейсів. Наприклад, як це було в Херсонській області.
Також ми зараз працюємо в напрямку повернення ув’язнених, якіх було депортовано в Росію, які стикнулися з проблемою відсутності паспорта, щоб перетнути кордон. Це кейс до ЄСПЧ, який стосується ситуації ув’язнених, що застрягли на кордоні з Грузією. Для нас дуже важливо, щоб ці жертви були прийняті як жертви й держава реагувала так, як реагує на звичайну жертву воєнних злочинів.
З ПВК все дуже ясно в Росії. Вся інформація майже відкрита. Факт, що Путін це сам казав і дав гроші “Вагнеру”. Це — по-перше. По-друге, визнав, що він дає помилування завербованим. Приклади ПВК доводять наскільки ця система є частиною держави. Це такі аспекти, які тільки держава може надати.
— Юг, ми вже знайомі багато років, я точно не знаю, чим займається організація, яку ти представляєш.
— П’ять років ми працюємо разом й ти не знаєш... Вибачаюсь... Зачекайте... Ти здурів чи що?
— Я — майстер ставити запитання.
— Так, почекай. Вибач, будь ласка.
редакторка: Емілія Приткіна, монтаж: Артем Нечаєв, субтитрування: Ольга Шевченко.
Інтерв’ю опубліковано за фінансової підтримки чеської організації 
