Мобілізація засуджених: плюси і мінуси

“Враховуючи складну ситуацію, яка склалася у зв’язку зі вторгненням Російської Федерації на територію України та введенням воєнного стану на всій території України, нагальною є потреба оперативно доукомплектовувати українську армію та інші військові формування. У зв’язку з цим пропонується надати можливість особам, які вже відбувають покарання та щодо яких застосують покарання, звернутись до прокурора із заявою для подальшого призову такої особи на військову службу під час мобілізації”, — йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту. Автори документа пропонують провести амністію відносно громадян, які відбувають покарання, виявили бажання проходити військову службу і є придатними до неї.

В’язні і війна

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, багато засуджених і ув’язнених висловили бажання стати за захист України. Вже у березні 2022 року президент підписав Закон України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав”. Згідно з ним, підозрювані та обвинувачені, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, мають право звертатися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби під час війни. Виключення — особи, яких підозрюють у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України та особливо тяжких злочинів.

Втім, засуджені теж потрапляли на фронт: до них застосовувався механізм президентського помилування. Йшлося найперше про тих людей, які вже мали військовий досвід.

Показовою є історія з Менською виправною колонією № 91. На початку великої війни адміністрація установи дозволила в’язням, готовим стати на захист держави, покинути колонію та приєднатися до лав місцевої Територіальної оборони. Згодом 44 особи, які брали безпосередню участь в бойових діях, були помилувані Президентом України та залишилися у військових формуваннях ЗСУ. Інших повернули до установи попри їхні прохання відпустити їх для участі в бойових діях.

Що пропонує законопроєкт №10419?

Автори документа пропонують звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі та від інших покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні необережних або умисних злочинів які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили. Якщо закон ухвалять, амністуватимуть лише тих, хто сам бажає іти на фронт, підпадає під проходження військової служби за призовом під час мобілізації, а також є придатними за станом здоров’я і віком. Така людина буде зобов’язана протягом доби після звільнення з’явитись для призову на військову службу.

Коло в’язнів, яких не можна буде мобілізувати, досить широке. Амністію пропонують не застосовувати до осіб,

• яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі;
• які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії;
• яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, терористичний акт, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;
• яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;
• стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисне кримінальне правопорушення;
• засуджених за умисне вбивство; катування; насильницьке донорство; незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті, або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть;
• які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин;
• які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин;
• які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин;
• які мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами, і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей;
• яких засуджено за умисні злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;
• які мають одного чи обох батьків віком понад 70 років або визнаних інвалідами першої групи і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих батьків;
• які вчинили або яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, а також злочини, які передбачено статтями 115, 146-147, 152— 156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України.

Рішення про амністію, на думку законотворців, ухвалюватиме суд — в залежності від конкретного випадку — за ініціативою прокурорів, самої особи, її захисника чи законного представника, адміністрації установи виконання покарань, командування дисциплінарного батальйону.

Доки триває війна, демобілізуватися амністований зможе лише на підставі висновку ВЛК “про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців внаслідок отримання поранення під час виконання бойового або службового завдання через дії зовнішнього чинника чи дій ворога”.

За і проти

Це надзвичайно складне питання, що вимагає ретельного аналізу етичних, правових та соціальних аспектів.

З одного боку, мобілізація засуджених може сприяти їхній ресоціалізації та реінтеграції в суспільство. Військова служба може зменшити ймовірність повторної злочинності та допомогти відновити соціальні зв’язки. Залучення засуджених до військової справи може призвести до економічних вигід для суспільства. Це може бути особливо актуально в умовах перевантаження в’язниць, що зменшить фінансовий тиск на систему виконання покарань. Участь у захисті держави може сприяти вихованню в засуджених почуття відповідальності та почуття власної важливості. Надалі це може позитивно впливати на їхню поведінку та погляди на життя.

З іншого боку, залучення засуджених до захисту держави може порушувати їхні права, адже вони знаходяться під контролем влади та можуть бути використані як “росхідний матеріал” без відповідного захисту прав та гарантій. Крім того, мобілізація засуджених може посилити їхню соціальну стигматизацію, що ускладнить подальшу реінтеграцію цих людей в суспільство. І найголовніше: неналежний нагляд за засудженими під час військових дій може призвести до різних проблем, включно з можливим виходом з-під контролю, конфліктних ситуацій з цивільними та/або бойовими побратимами.

Слід зазначити, що соціальне прийняття та підтримка суспільства є важливим фактором для успішності цього процесу. Серед засуджених осіб існує високий рівень мотивації участі у захисті держави, адже для деяких засуджених осіб військова служба може являти собою так звану компенсацію за вчинений злочин.

Мобілізація засуджених — це складний і неоднозначний підхід до використання людських ресурсів. Хоча він і може мати свої плюси, необхідно ретельно враховувати можливі негативні наслідки. Спираючись на конкретні обставини та особливості кожного випадку, на нашу думку, в майбутньому можлива мобілізація засуджених може стати інструментом забезпечення конституційного обов’язку громадян України.

Матеріал створено у межах роботи приймальні УГСПЛ.