За що забрали — ніхто не знає: через хвору спину Андрій навіть в армії ніколи не служив. До війни він працював на маршруті “Ромни-Суми”, має сім’ю, двоє дітей. Меншому — лише чотири рочки.
Під час окупації в Боромлі катастрофічно не вистачало продуктів і ліків. “Їсти нічого було, в родинах, де були малі діти, мами жорна старі шукали, мололи зерно і з того кашку варили”, — такі свідчення ми зібрали в селі.
— У Андрія кум в хлібопекарні в Сумах, — розповідає його сестра Світлана, що мешкає в обласному центрі. — То Андрій возив людям хліб, бо в Боромлі вже нічого не було… Зник він 15 березня, а ми (мама і сестра Андрія - ред.) дізналися, що він потрапив у полон аж 27 березня, як їх звільнили. Зв’язку майже не було. Що було — хто що каже...
Про подробиці викрадення дружина Андрія Юлія розповідала виданню “Заборона”. Коли росіяни увійшли в Боромлю, вони обрали город Охріменків для свого штабу, пояснювала жінка. Родині довелося тікати з власного будинку, який окупанти замінували — поставили розтяжку. На щастя, Охріменків пустили до себе односельці.
Незабаром родина дізналася, що в будинку стався вибух. Андрій побіг подивитися, що залишилося від оселі. І так і не повернувся. Юля кинулася шукати чоловіка, в штабі окупанти сказали, що затримали Андрія через те, що в нього на телефоні, мовляв, були фотографії російської військової техніки. Обіцяли за кілька днів відпустити. Не відпустили.
— Коли росіяни відступили, шукали його скрізь, скрізь зверталися, нічого про Андрія не було відомо, — каже Світлана. — Згодом Росія підтвердила, що він у них, дзвонили з Червоного Хреста.
Втім, ані про точне місце, де утримують Андрія, ані про стан його здоров’я, сім’ї нічого не повідомили.
Напередодні 2023 року з полону звільнився чоловік, який бачив Андрія в одній із російських колоній.
— Нам хлопець зателефонував і сказав, що він з ним був в Олексіївці Бєлгородської області. А в червні минулого року передзвонила людина з іншого обміну, і розповіла, що Андрія кудись вивезли з цієї колонії, куди — невідомо...
Згідно з дослідженням Харківської правозахисної групи, на окупованих РФ територіяї розповсюдженою є практика, коли родині затриманого довгий час ані окупаційна влада, ані офіційні органи РФ не надають жодної інформації про його долю: “Підтвердження перебування зниклого під контролем російської влади могло відбутися через місяці (а подекуди — навіть понад рік) з моменту зникнення. Однак навіть таке підтвердження не містило інформації про точне місцеперебування та стан здоров’я”.
За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, в російському полоні зараз залишаються близько 14 тисяч цивільних. При цьому підтверджено місцеперебування лише 1600 осіб. Україна потребує створення спеціальної процедури для повернення з полону цивільних заручників. Адже на обмін вони потрапляють вкрай рідко.
Нагадаємо, Харківська правозахисна група створила гарячу лінію щодо зниклих безвісти. Якщо ви є родичем або знаєте про військовополонених, ув’язнених цивільних, зниклих безвісти на окупованій території цивільних, дзвоніть за номером 0 800 20 24 02 (безплатно).
Ми не можемо давати гарантії, що встановимо розташування близької вам людини. Однак за роки нашої роботи нашим фахівцям вдалося знайти понад 30% людей, про яких нам повідомили.
