Як повідомляє Харківська обласна прокуратура, до суду скеровано “обвинувальний акт стосовно 49-річного чоловіка за фактами участі в діяльності не передбаченого законом збройного формування, а також жорстокого поводження з цивільним населенням та порушення законів та звичаїв війни, вчинених за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 260, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України)”.
Мешканець Єнакієвого (Донеччина) з 2019 року обіймав посаду командира 1-го батальйону територіальної оборони так званої “ДНР”. Під час повномасштабного вторгнення брав участь в окупації частини Харківської області, зокрема Великобурлуцької територіальної громади, і жорстоко поводився з цивільним населенням.
“15 червня 2022 року обвинувачений, діючи за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями ворожої армії, затримав цивільного чоловіка, якому на той момент було 59 років”, — розповідають правоохоронці.
Місцевого мешканця забрали до камери ізолятора тимчасового тримання, який окупанти облаштували на території Великобурлуцького відділення поліції.
Катівня стала широко відомою на початку жовтня 2022 року, коли після контрнаступу та деокупації Харківської області її знайшли українські правоохоронці. “Ззовні — окопи для оборони, зсередини — все розтрощене, всюди сміття та бруд. Тут росіяни базувалися, незаконно утримували та знущалися з місцевих мешканців”, — писала пресслужба Національної поліції.
“Окупанти, протиправно утримуючи цивільного чоловіка в антисанітарних умовах, обмежуючи у їжі та воді, систематично били його. Під час ‘допитів’ військовослужбовці держави-агресорки застосовували фізичне та психологічне насильство, вимагаючи надати їм інформацію про українських захисників”.
18 червня чоловіка вивезли до сумнозвісного Вовчанського агрегатного заводу. Там окупанти влаштували справжній концтабір, куди звозили викрадених українців — колишніх атовців, українських правоохоронців, рідних тих, хто служить чи колись служив у ЗСУ, а згодом й усіх, хто чимось не подобався окупантам.
Тут викраденого чоловіка тримали чотири дні — били, катували, погрожували. Потім відпустили.
“Обвинувачений перебуває в розшуку. Його судитимуть заочно в Чугуївському міському суді Харківської області. Бойовику загрожує до 12 років позбавлення волі”, — кажуть правоохоронці.
Також минулого тижня стало відомо про підозру бойовику із позивним “Угрюмий”. Повідомлення про це прокуратура проілюструвала відомим фото з місця падіння літака МН17. На ньому бойовик тримає іграшку загиблої в авіатрощі дитини.
Виявилося, що він відзначився не тільки в полях біля Сніжного. Правоохоронці висунули “Угрюмому” підозру в тому, що після повномасштабного вторгнення він брав участь в окупації Харківщини і катував ветеранів АТО.
“Підозрюваний — уродженець м. Херсон, який з 2014 року воював на боці так званих ‘д/лнр’. Під час повномасштабного вторгнення рф він став заступником командира окремого штурмового батальйону 101-го стрілецького полку 1-го армійського корпусу 8-ї армії південного військового округу збройних сил рф. Серед окупантів він відомий як ‘Угрюмий’”, — розповідають в прокуратурі.
В катівні, влаштованій у Великобурлуцькому відділку поліції, “Угрюмий” став “смотрящим”. Він особисто бив ветеранів АТО та тих українців, які відмовлялися співпрацювати з окупантами. Викрадених людей морили голодом, не давали пити та спати.
“Слідчі встановили щонайменше трьох потерпілих, яких особисто затримував та катував 57-річний військовослужбовець. Йому заочно повідомили про підозру у жорстокому поводженні з цивільним населенням”, — кажуть в Поліції Харківської області.
Нагадаємо, рік тому Харківська правозахисна група опублікувала дослідження, в якому описала створену росіянами внутрішньо структуровану мережу місць протиправного утримання та катування цивільних: “У місцях утримання “першого рівня” військові РФ утримували цивільних відносно нетривалий час після захоплення; у цих місцях проводили первинні т. зв. “допити”, які супроводжувалися катуваннями. Проте, наскільки відомо зі свідчень жертв, зазвичай основні рішення щодо подальшого утримання людини в полоні та проведення повторних т.зв. “допитів” або звільнення полоненого цивільного приймали не тут. Усіх жертв, які утримувалися у цих місцях позбавлення свободи та чиї свідчення були зібрані та оброблені ХПГ, надалі перевозили до місць утримання “другого рівня”, де вже могли прийняти рішення про подальше утримання чи звільнення полоненого”.
Згідно з положеннями Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, катування може бути визнане воєнним злочином (ст. 8) чи злочином проти людяності (ст. 7).
