Як подолати негативні емоції, які щодня тебе дістають?

14 жовтня я брав участь в конференції в Берліні, присвяченій психосоціальній підтримці та правам людини під час великих соціальних зрушень — хай то агресія Росії проти України, наслідки збройного конфлікту в Нагорному Карабасі, масові політичні переслідування в Білорусі та Росії тощо. Аудиторія — психотерапевти з кількох країн та Німеччини, правозахисники з Amnesty International, Human Rights Watch, “Меморіалу”, кількох німецьких організацій. Я виступав першим, мав 20-хвилинну keynote presentation про війну з Росією, вона була заснована на цій публікації. Отримав купу запитань, серед яких були й на кшталт: “як ваша організація примудряється так багато робити? — поділиться досвідом”, “де ви берете сили та енергію, щоб так багато працювати та ще й в різних напрямках?” Запитували психологи, які допомагають людям триматися в робочому стані, отже, питання не були порожніми.

Я пояснив, так би мовити, на пальцях, але відчув, що ці питання вимагають окремого розгляду. Справді, як, постійно зустрічаючись з людьми, які переживають втрати, горе, нещастя, постійні стреси, допомагаючи їм, — як зберегти сили та займатись цим щоденно багато місяців поспіль?

Для уважного слухача конференція давала немало порад, як триматися. Особливо цікавими були міркування професора Брендона Хамбера (Brendon Hamber) з Ірландії. Повернувшись додому, я вирішив зібрати почуте до купи, сподіваючись, що це буде корисно не тільки моїм співробітникам в ХПГ, а й іншим колегам.

Але почну з того, що якщо команда ретельно підібрана і складається зі справжніх правозахисників/-ць, то це вже залог майбутньої успішної самовідданої роботи, відсутності вигоряння тощо. Як визначити справжніх — щодо цього ще 27 років назад я провів дослідження, і ось короткий виклад його результатів.

У 1996 році я у складі інтернаціональної групи (22 правозахисники з 20 країн Європи, Азії, Африки, Латинської Америки) протягом місяця був у США за програмою International Visitor Programme. Я тоді побачив, що правозахисники дуже схожі незалежно від раси, кольору шкіри, етнічного походження, мови тощо. Я вирішив перевірити цю гіпотезу за допомогою психологічних досліджень хоча б в Україні. Разом з професійними психологами із Харківського університету у 1997-1998 рр. ми провели тестування декількох груп українських та російських правозахисників і переконалися, що, дійсно, гіпотеза була правильна. Ми знайшли, що правозахисники мають певні подібні якості. Вони всі, по-перше, оптимісти, по-друге, альтруїсти, по-третє, трохи божевільні (про це тоді ж була чудова публікація), по-четверте, гостро відчувають і не виносять брехню з боку політиків, по-п’яте, мають міцні нерви, по-шосте, виділяються підвищеною креативністю, по-сьоме, у більшості розвинене почуття гумору. Я думаю, що найбільш значущі в ідентифікації правозахисників перші чотири особливості — оптимізм, альтруїзм, легке божевілля та гостре ставлення до брехні політиків.

Відтоді я завжди уважно придивляюсь до тих, хто хоче потрапити в ХПГ на роботу, і шукаю сліди цих рис. Правда, останні два роки це було важко в умовах війни, і ми прийняли декілька випадкових людей. Потім вони звільнились.

Проте навіть професійна правозахисна команда у сьогоднішніх складних умовах може “поплисти”. Потрібно культивувати деякі додаткові принципи й постійно про них пам’ятати.

Перший — це надія. Для команди ХПГ (у нас же всі — оптимісти!) це неважко. Важче вселити надію в того, хто її втратив, коли син або чоловік вже майже як два з половиною роки зник безвісти й жодних відомостей про нього немає. Але і це можна зробити: розповісти реальні історії, як ми знайшли місцеперебування зниклих, про яких тривалий час нічого не було відомо, та зв’язали їх з родинами. А вісьмох таких навіть обміняли!

Другий — відчуття власної ефективності. Наші успіхи складаються з купи маленьких перемог, про які треба знати всім членам команди. Ми кращі! — і це підтримує наші гідність і гордість й тримає нас постійно в формі.

Третій — пов’язаність, взаємодія з іншими членами команди, з колегами по співпраці з державних органів, інших організацій. Обов’язкові контакти з близькими друзями, з родиною. Коли накочує гіркота і розчарування — так добре подзвонити близькій людині, яка тебе одразу зрозуміє і допоможе!

Четверте — потрібні маленькі радощі! Як це допомагає! Одному треба в певний час випивати філіжанку звичної кави, другому — послухати улюблену музичну композицію чи пісню, третьому — почитати поезії, четвертому — передивитись альбом з репродукціями імпресіоністів.

П’яте — створити простір безпеки. Щоб всі знали, що вони у цьому просторі максимально захищені, що є альтернативні джерела тепла, світла та інтернету і що є куди сховатися за необхідності. Тут нам в ХПГ треба ще багато зробити.