Меню
• Публіцистика
Євген Захаров, 22 жовтня 2024
доступно: in English на русском

Як подолати негативні емоції, які щодня тебе дістають?

Оптимізм, альтруїзм і легке божевілля: про те, як займатися правозахистом під час війни й не вигоріти, розповідає директор ХПГ Євген Захаров.

© CeltStudio / Shutterstock [вигоряння]

© CeltStudio / Shutterstock

14 жовтня я брав участь в конференції в Берліні, присвяченій психосоціальній підтримці та правам людини під час великих соціальних зрушень — хай то агресія Росії проти України, наслідки збройного конфлікту в Нагорному Карабасі, масові політичні переслідування в Білорусі та Росії тощо. Аудиторія — психотерапевти з кількох країн та Німеччини, правозахисники з Amnesty International, Human Rights Watch, “Меморіалу”, кількох німецьких організацій. Я виступав першим, мав 20-хвилинну keynote presentation про війну з Росією, вона була заснована на цій публікації. Отримав купу запитань, серед яких були й на кшталт: “як ваша організація примудряється так багато робити? — поділиться досвідом”, “де ви берете сили та енергію, щоб так багато працювати та ще й в різних напрямках?” Запитували психологи, які допомагають людям триматися в робочому стані, отже, питання не були порожніми.

Я пояснив, так би мовити, на пальцях, але відчув, що ці питання вимагають окремого розгляду. Справді, як, постійно зустрічаючись з людьми, які переживають втрати, горе, нещастя, постійні стреси, допомагаючи їм, — як зберегти сили та займатись цим щоденно багато місяців поспіль?

Для уважного слухача конференція давала немало порад, як триматися. Особливо цікавими були міркування професора Брендона Хамбера (Brendon Hamber) з Ірландії. Повернувшись додому, я вирішив зібрати почуте до купи, сподіваючись, що це буде корисно не тільки моїм співробітникам в ХПГ, а й іншим колегам.

Але почну з того, що якщо команда ретельно підібрана і складається зі справжніх правозахисників/-ць, то це вже залог майбутньої успішної самовідданої роботи, відсутності вигоряння тощо. Як визначити справжніх — щодо цього ще 27 років назад я провів дослідження, і ось короткий виклад його результатів.

У 1996 році я у складі інтернаціональної групи (22 правозахисники з 20 країн Європи, Азії, Африки, Латинської Америки) протягом місяця був у США за програмою International Visitor Programme. Я тоді побачив, що правозахисники дуже схожі незалежно від раси, кольору шкіри, етнічного походження, мови тощо. Я вирішив перевірити цю гіпотезу за допомогою психологічних досліджень хоча б в Україні. Разом з професійними психологами із Харківського університету у 1997-1998 рр. ми провели тестування декількох груп українських та російських правозахисників і переконалися, що, дійсно, гіпотеза була правильна. Ми знайшли, що правозахисники мають певні подібні якості. Вони всі, по-перше, оптимісти, по-друге, альтруїсти, по-третє, трохи божевільні (про це тоді ж була чудова публікація), по-четверте, гостро відчувають і не виносять брехню з боку політиків, по-п’яте, мають міцні нерви, по-шосте, виділяються підвищеною креативністю, по-сьоме, у більшості розвинене почуття гумору. Я думаю, що найбільш значущі в ідентифікації правозахисників перші чотири особливості — оптимізм, альтруїзм, легке божевілля та гостре ставлення до брехні політиків.

Відтоді я завжди уважно придивляюсь до тих, хто хоче потрапити в ХПГ на роботу, і шукаю сліди цих рис. Правда, останні два роки це було важко в умовах війни, і ми прийняли декілька випадкових людей. Потім вони звільнились.

Євген Захаров, директор ХПГ © Український кризовий медіа-центр Евгений Захаров, директор ХПГ © Украинский кризисный медиа-центр Yevhen Zakharov, director of KHPG © Ukrainian Crisis Media Center

Євген Захаров, директор ХПГ © Український кризовий медіа-центр Евгений Захаров, директор ХПГ © Украинский кризисный медиа-центр

Проте навіть професійна правозахисна команда у сьогоднішніх складних умовах може “поплисти”. Потрібно культивувати деякі додаткові принципи й постійно про них пам’ятати.

Перший — це надія. Для команди ХПГ (у нас же всі — оптимісти!) це неважко. Важче вселити надію в того, хто її втратив, коли син або чоловік вже майже як два з половиною роки зник безвісти й жодних відомостей про нього немає. Але і це можна зробити: розповісти реальні історії, як ми знайшли місцеперебування зниклих, про яких тривалий час нічого не було відомо, та зв’язали їх з родинами. А вісьмох таких навіть обміняли!

Другий — відчуття власної ефективності. Наші успіхи складаються з купи маленьких перемог, про які треба знати всім членам команди. Ми кращі! — і це підтримує наші гідність і гордість й тримає нас постійно в формі.

Третій — пов’язаність, взаємодія з іншими членами команди, з колегами по співпраці з державних органів, інших організацій. Обов’язкові контакти з близькими друзями, з родиною. Коли накочує гіркота і розчарування — так добре подзвонити близькій людині, яка тебе одразу зрозуміє і допоможе!

Четверте — потрібні маленькі радощі! Як це допомагає! Одному треба в певний час випивати філіжанку звичної кави, другому — послухати улюблену музичну композицію чи пісню, третьому — почитати поезії, четвертому — передивитись альбом з репродукціями імпресіоністів.

П’яте — створити простір безпеки. Щоб всі знали, що вони у цьому просторі максимально захищені, що є альтернативні джерела тепла, світла та інтернету і що є куди сховатися за необхідності. Тут нам в ХПГ треба ще багато зробити.

поширити інформацію

Подібні статті

• Права шукачів притулку   • Публіцистика

Справа Борисова — тест на вірність України європейським стандартам прав людини

Правозахисники закликають надати статус біженця росіянину Івану Борисову, якому в РФ загрожує тюремний строк.

• Політика   • Публіцистика

Правозахист на службі владі: чи потрібен Україні військовий омбудсман у такому вигляді?

3 червня Верховна Рада прийняла за основу винесений на розгляд Президентом законопроєкт № 13266 ‘Про військового омбудсмана’. Хоча попереду ще друге читання, вже зараз документ містить істотні ‘генетичні’ недоліки, які, на жаль, одразу ставлять під сумнів ефективність запропонованої посади.

• Політика   • Публіцистика

‘Ставки на Суд’ або справа ‘Золотого мандарина’

Очевидно, що впертість антикорупційних органів, які продовжують переслідування, використовуючи докази, які вже визнані Європейським судом такими, що зібрані з порушенням міжнародних зобов’язань України, буде мати серйозні наслідки не тільки для правової системи України, а навіть на геополітичному рівні. При цьому, мотивом продовження цієї безглуздої справи може бути лише давній радянський принцип — ‘органи не помиляються’!

• Захист від дискримінації   • Публіцистика

Їхати за довідкою до ворога? Цивільні, які пройшли російські катівні, вимагають справедливості

Пройти через катівні Вовчанського агрегатного заводу і так і не отримати статусу особи, що була позбавлена особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Чому закон про захист цивільних полонених дискримінаційний?



Про ХПГ
Хто миКонтактиРічні звітиПолітики ХПГ
Теми
КонституціяПолітикаВпровадження норм європейського праваПраво на життяКатування та жорстоке поводженняПраво на свободу та особисту недоторканністьПраво на справедливий судПраво на приватністьСвобода совісті та віросповіданняСвобода вираження поглядівДоступ до інформаціїСвобода пересуванняЗахист від дискримінаціїСоціально-економічні праваАрміяКримінально-виконавча системаПраво на охорону здоров’яПраво на освітуЕкологічні праваПрава дітейПрава жінокПрава шукачів притулкуГромадянське суспільство
Спецпроєкти
Психологічна допомогаРосійсько-українська війнаГолоси війниДокументування воєнних злочинів в УкраїніПравова допомогаОнлайн-бібліотекаДисидентський рух в Україні. Віртуальний музейІсторії свавільно засудженихГромадянська освітаДовідник юристаПроти катуваньПраво на приватністьГаряча лінія з пошуку зниклих безвісти