Як повідомляє Кримська правозахисна група, російські спецслужби звинуватили жінку в шпигунстві та наданні фінансової допомоги Україні: два роки тому вона нібито купила дві цифрові поштові марки, в яких йшлося про “російський військовий корабель”.
Жінку затримали ще у червні, але відомою її історія стала лише зараз, коли їй вдалося передати на волю листа з Сімферопольського СІЗО. Людмилі 34 роки, за освітою вона юристка. Від початку повномасштабного вторгнення жила в Ірландії, оформивши там “статус тимчасового захисту”. У червні 2024 року в неї померла мама, яка мешкала в окупованій Ялті. Просто на цвинтарі її й схопили співробітники ФСБ.
“Мої батьки померли. Сестра в Україні й мені не допомагає, — пише жінка в листі. — У мене залишився лише кіт, я вмовляла його випустити, але вони (співробітники ФСБ) цього не зробили й він помер від голоду. 3 жовтня 2024 року проти мене відкрили карну справу, обрали запобіжний захід у вигляді взяття під варту. До того — я три місяці була у статусі затриманої: без предметів гігієни, гребінця та спідньої білизни. У приміщенні із зафарбованими вікнами, як у книгах Солженіцина”. (Пізніше з’ясувалося, що кіт, на щастя, вижив).
Людмила пояснила, що її звинувачують у шпигунстві та наданні фінансової допомоги Україні. Кримінальну справу на неї порушили за ст. 275 КК РФ (державна зрада).
“Два роки тому я через сервіс ‘Дія’ купила дві NFT-марки й ці кошти пішли на покупку дронів в Україні. Я забула про це, але вони знайшли ніби в моєму банківському додатку “Revoult” транзакцію на 25 євро і звинуватили мене за ст. 275 КК РФ. З доказів у них виписка з інтеренет-банка. Але в мене питання щодо порушення банківської таємниці”, — пише жінка.
“Власне, ми бачимо в цьому однозначно політичний контекст. Такі справи вже були. Вони, скажімо, не є новими: людей затримували, зокрема, за різні донати через українські банки. Наприклад, на Збройні сили України, на дрони або на інші якісь волонтерські ініціативи, які збирали кошти не тільки на ЗСУ, але й на гуманітарні потреби”, — каже голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.
Сімферопольське СІЗО №2, де кілька місяців інкомунікадо тримали Людмилу, не залежить від Управління Федеральної служби виконання покарань, натомість повністю перебуває під контролем ФСБ. Ізолятор призначений саме для викрадених окупантами громадян України — мешканців Криму та нещодавно окупованих регіонів.
“Адміністрація СІЗО, за вказівкою Федеральної служби безпеки (ФСБ), намагається зробити умови ізоляції, повної відірваності від нормального цивільного життя. І дуже часто на перших етапах, в перші місяці, люди не можуть навіть отримати передачі від своїх рідних або друзів. Коли рідні приходять до пункту передачі, їм часто говорять, що такої людини тут нема, хоча насправді вона утримується саме там. З нашого досвіду — це якраз елемент тиску для того, щоб людина пішла на угоду зі слідством, визнала всі сфабриковані звинувачення проти себе”, — розповідає Ольга Скрипник.
Як вказують правозахисники, тенденція переслідування за статтями “державна зрада” і “шпигунство” у Криму у 2024 році посилилася. Проти понад пів сотні громадян України з Криму сфабриковано справи за цими статтями. Зокрема Кримській правозахисній групі відомо про сімох жінок, яких затримали за такими обвинуваченнями, але реальна кількість може бути ще більшою.
Нещодавно ми розповідали про студентку з Херсонщини Ганну Єльцову. Дівчину викрали 29 листопада 2022 року в селі Агаймани Іванівської громади. Відтоді тримали в Сімферопольському СІЗО. І ось лише нещодавно російські спецслужби заявили про “затримання” в Криму української громадянки, яка нібито збирала інформацію про російських військових в Херсонській області.
Парламентська асамблея Ради Європи наполягає терміново надати ув’язненим українцям повний доступ до правового захисту, а для міжнародних спостерігачів — доступ до судових засідань, забезпечивши процесуальні та судові гарантії, а також право на справедливий суд.Українські цивільні особи, затримані з метою кримінального переслідування або ув’язнені у зв’язку війною РФ проти України, користуються правами та гарантіями відповідно до IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також МПГПП.
