Російські спецслужби відзвітували про “затримання” в Криму української громадянки, яка нібито збирала інформацію про російських військових на Херсонщині. Слово “затримання” тут в лапках, адже очевидно, що людину, яку росіяни звинувачують у шпигунстві в окупованій частині Херсонської області, найвірогідніше, і забрали саме там, а не на Кримському півострові. І невідомо, як довго тримали по катівнях.
Насильницьке зникнення українських цивільних на окупованих РФ територіях часто відбувається за одним сценарієм. “Спочатку їх катують російські військові або росгвардія... Потім перевозять до кримського СІЗО, де катують фсбшники, щоб вони визнали провину. Це стосується усіх: і хто має адвоката, і хто його не має”, — розповідала голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник. Лише після цього відбувається офіційний арешт, ще й часто зафільмований пропагандистами.
Так було, наприклад, у справі дев’ятьох херсонців, викрадених російськими окупантами влітку 2022 року: Олега Богданова, Сергія Гейдта, Сергія Кабакова, Юрія Кайова, Сергія Ковальського, Дениса Ляльку, Сергія Офіцерова, Костянтина Резника і Юрія Тавожнянського. Офіційний арешт жодного з них не збігається з датою фактичного затримання. Викрадені наприкінці липня-початку серпня, кілька тижнів вони залишалися без доступу до адвоката, пройшли через тяжкі катування, фальсифікацію доказів, знімання пропагандистського відео. Відомо, що принаймні кількох з них доправили до Сімферополя неофіційно: зв’язаними в багажнику автівки. Адвокат з’явився лише при офіційному “арешті” в Криму, і той лише радив погоджуватися з усім — так, мовляв, легше буде.
Про затриману нещодавно українську “шпигунку” відомо лише, що вона 2001 року народження та мешкала на Херсонщині. Правозахисники підозрюють, що це може бути Ганна Єльцова, студентка Херсонського державного університету, викрадена 29 листопада 2022 року в селі Агаймани Іванівської громади на Херсонщині. Таке припущення висувають правозахисна ініціатива “Трибунал. Кримський епізод” та Zmina.
Як повідомляв “Центр журналістських розслідувань”, забравши Ганну, окупанти, ймовірно, намагалися примусити до співпраці її бабусю, директорку місцевої школи. Журналісти цитували місцевих мешканців: “Працівники нашої школи і дитсадка ‘Барвінок’ не захотіли співпрацювати з окупаційною владою. Через це гауляйтерка села тепер погрожує всім насильно депортувати їхніх неповнолітніх дітей до Росії, а їх самих відправити ‘на підвал’ за непокору. Через це зараз в Агайманах чергова хвиля виїзду людей з окупації”.
За місяць російські пропагандистські ЗМІ розповсюдили відеоролик, в якому дівчина нібито зізнається в тому, що “передавала українській стороні координати розташування особового складу ВС Росії”, і кається в цьому. Дівчина дивиться кудись вниз, ніби читає з листа, в неї заплакані очі, голос дрижить.
Відтоді майже два роки про дівчину нічого не відомо — лише те, що тримають її у Сімферопольському СІЗО. “Вірогідно, у ФСБ тільки зараз дійшли руки оформити звинувачення в шпигунстві, — зазначають у “Кримському епізоді”. — Така передісторія з надзвичайно тривалим утриманням під вартою в режимі інкомунікадо ставить під серйозний сумнів будь-які звинувачення. Крім того, викрадення та незаконне позбавлення волі є воєнними злочинами. Українські правозахисники наголошують, що ситуація з цивільними заручниками, до яких входить Ганна Єльцова, має ознаки злочину проти людяності”.
Згідно з доповіддю Маріани Кацарової, спеціальної доповідачки ООН з питань прав людини в Росії, станом на початок серпня російська влада довільно утримувала щонайменше 1 672 українські цивільні особи. За словами Кацарової, вони перебувають у 186 установах: у 89 місцях неволі на окупованих Росією територіях України, в шести — в Білорусі та у 91 — на території РФ. При цьому тільки у 2024 році російська влада порушила щонайменше 93 кримінальні справи проти взятих у полон українців.
“Росія — через своїх військових, окупаційну владу та пов’язані з нею групи бойовиків у ДНР/ЛНР — проводить скоординовану державну політику, спрямовану на придушення опору та протестів на окупованих територіях шляхом тероризування українського цивільного населення, що досягається через хвилю насильницьких зникнень та інших серйозних порушень міжнародного гуманітарного права, спрямованих проти цивільного населення”, — йдеться в дослідженні глобальної ініціативи T4P (“Трибунал для Путіна”) щодо насильницьких зникнень.
Нещодавно Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, в якій наполягає терміново надати ув’язненим українцям повний доступ до правового захисту, а для міжнародних спостерігачів — доступ до судових засідань, забезпечивши процесуальні та судові гарантії, а також право на справедливий суд. В документі наголошується, що українські цивільні особи, затримані з метою кримінального переслідування або ув’язнені у зв’язку війною РФ проти України, користуються правами та гарантіями відповідно до IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також МПГПП.
