Ми про це вже писали — і у 2017 році, і у 2021-му. Але доводиться повторювати знову: політичний режим, який керується виключно політичною доцільністю, демонструючи зневагу до права, очікує нищівне фіаско.
13 лютого Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО щодо персональних санкцій проти Петра Порошенка, Ігоря Коломойського, Геннадія Боголюбова, Костянтина Жеваго та Віктора Медведчука.
“Йдеться про блокування активів, запобігання виведенню капіталів з України, застосовується заборона на здійснення оборонних закупівель, заборона на набуття земельних ділянок, позбавлення державних нагород та інші санкції. Всі вони перераховані в указі Президента, і я хочу підкреслити, що ці обмеження введено безстроково”, — заявив речник СБУ Артем Дехтяренко.
Що не так з цим рішенням з правового погляду? Директор ХПГ Євген Захаров аналізував застосування Закону “Про санкції” вісім років тому — тоді під санкційні обмеження потрапили 468 юридичних і 1228 фізичних осіб. А потім знову, у 2021 році... Сьогодні доводиться повертатися до цих текстів.
Відповідно до статті 5 Закону вони бувають секторальні — “щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності”, та персональні — “щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність”.
Санкції — це міжнародно-правовий механізм політичного характеру, який застосовується однією державою проти іншої держави, її фізичних та юридичних осіб, оскільки іншого способу боротьби з їх ворожим впливом просто немає. Закон “Про санкції” у другому читанні та в цілому було ухвалено 14 серпня 2014 року. Представляв його в парламенті тодішній прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк. Як свідчить стенограма засідання, на пряме запитання, чи будуть підлягати санкціям громадяни України, як було вказане в законопроєкті на першому читанні, Яценюк відповів: “Санкції стосуються тільки держави-агресора, тільки іноземних суб’єктів підприємницької діяльності, тільки іноземних компаній, іноземної агентури і всякої іншої гидоти, яка не дає можливості Україні жити”. Тобто воля законодавця є очевидною: громадяни України та зареєстровані в Україні юридичні особи санкціям не мають підлягати.
З чотирьох осіб, які потрапили під санкції, лише Коломойський має паспорт іншої держави. Троє — громадяни України. Закон не містить жодної вказівки, що санкції можуть застосовуватися відносно громадян України та українських юридичних осіб. Єдина можливість для цього вбачається у тлумаченні вислову “а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність”, що тут маються на увазі й громадяни України та українські юридичні особи. В таких випадках необхідні неспростовні докази причетності до терористичної діяльності, щоб переконати в обґрунтованості такого рішення: необхідність захисту національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності змусила запровадити санкції.
Для громадян України та українських юридичних осіб є різні механізми притягнення до відповідальності — від адміністративних до кримінально-правових, і застосування для них санкцій означає цілковиту недовіру керівництва держави до національної правоохоронної та судової систем, які нездатні кваліфікувати правопорушення, зібрати докази й довести справу до законного та справедливого рішення суду, ухваленого в змагальному процесі.
Ті самі міркування стосуються не тільки громадян та їх активів, а всіх, хто перебуває під юрисдикцією України — іноземців та осіб без громадянства. Якщо їхня діяльність є шкідливою та ворожою, вона повинна стати предметом розгляду правоохоронних органів та суду, а не припинятися санкціями. Намагання простими діями розв’язувати складні проблеми може здаватися ефективним засобом, але нетривалий час, оскільки ці проблеми будуть тільки загострюватися і породжувати нові негативні наслідки.
Цікаво, що комплекс запроваджених рішенням РНБО правообмежень майже такий же, як і в “іноземних агентів” у РФ. Нагадаємо, там “іноземним агентом” легко може стати будь-який неугодний владі громадянин — необов’язково навіть якось контактувати з іншими державами. Але ж, як казав другий президент, Україна не Росія. Правда?
Українські правозахисні організації оприлюднили спільну заяву, в якій наголосили: Указ Президента України №81/2025 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)” на основі рішення РНБО від 12 лютого 2025 року є політичним переслідуванням опозиції та узурпацією влади, адже Президент в порушення Конституції України привласнив повноваження судової гілки влади.
