Як збройна агресія РФ та окупація змінили життя українських дітей

“Смерть, поранення та тривала розлука з сім’єю стали одними з найтяжчих випробувань, які докорінно змінили життя українських дітей за ці три роки — з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації” — так у пресслужбі ООН прокоментували чергову доповідь Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ), яку оприлюднили 21 березня 2025 року.

За покликаннями можна ознайомитися з повною версією доповіді, її стислим оглядом та ілюстрованими вебісторіями, що містять ключові тези доповіді, англійською та українською мовами. Ілюстрації були створені за участі дев’ятирічного Єгора, який сам пізнав війну: перші два місяці повномасштабного вторгнення РФ він провів у Маріуполі, коли за місто точилися одні з найжорстокіших боїв. Нині Єгор мешкає у Києві, проте досі мріє повернутися до рідного міста.

Масштабні порушення прав людини та невимовні страждання дітей  

Доповідь охоплює період часу від початку повномасштабного вторгнення Росії та до кінця минулого року: з 24 лютого 2022 року до 31 грудня 2024 року.

Як зазначив голова Управління Верховного комісара ООН з прав людини Фолькер Тюрк, бойові дії та окупація частин України Росією спричинили масштабні порушення прав людини й завдали мільйонам дітей невимовних страждань. Права українських дітей були порушені в усіх сферах життя, що спричинило глибокі фізичні та психологічні травми.  

У Міністерстві закордонних справ України також відреагували на доповідь. Як зазначили в МЗС, “задокументовані УВКПЛ факти вкотре засвідчують системний характер порушень міжнародного гуманітарного права з боку Російської Федерації та нехтування нею міжнародно-правовими зобов’язаннями, зокрема [зобов’язаннями] IV Женевської конвенції та Конвенції ООН про права дитини”.

У Міністерстві закордонних справ відмітили, що доповідь “вперше висвітлює збільшення випадків психологічних розладів серед дітей, зокрема посттравматичного стресового розладу (ПТСР), тривожності, депресії та проблем із соціальною адаптацією внаслідок всіх пережитих жахів війни”.

“Особливе занепокоєння викликають факти насильницького переміщення Росією українських дітей на тимчасово окуповані РФ українські території, їхньої депортації до РФ та Білорусі, незаконної зміни їхнього громадянства та спроби знищити їхню українську ідентичність”, — наголосили в МЗС України.

Загиблі й поранені діти

Від початку російського повномасштабного вторгнення і до кінця 2024 року в Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини підтвердили загибель 669 дітей і поранення 1833 дітей.

Використання зброї вибухової дії з широкою зоною ураження спричинило переважну більшість випадків (89%) загибелі й поранень дітей. За вказаний проміжок часу від зброї вибухової дії, як-от ракет, реактивних снарядів, авіабомб, артилерійських снарядів і безпілотників, загинули 563 дитини, а 1633 дитини зазнали поранень.

Загалом за вказаний період 521 дитина загинула і 1529 дітей отримали поранення на території, підконтрольній Уряду України. 148 дітей загинули та 304 дитини отримали поранення на тимчасово окупованих Росією територіях. В ООН вчергове відмітили, що реальна кількість жертв може бути значно вищою.  

Як зазначили у доповіді, використання зброї вибухової дії з широкою зоною ураження в населених  пунктах призвело до загибелі й поранень дітей, спричинило руйнування житлових будинків, навчальних і медичних закладів, порушило надання основних послуг і позбавило дітей їхніх прав на здоров’я, житло, освіту та сімейне життя. Крім того, майже чверть території України була забруднена мінами й вибухонебезпечними пережитками війни (ВПВ), що й “надалі становитиме загрозу для життя та безпеки дітей упродовж багатьох років”. Від початку російського повномасштабного вторгнення і до кінця 2024 року через міни та вибухонебезпечні пережитки війни вже загинули щонайменше 30 дітей, а 120 дітей зазнали поранень.

Широкомасштабне насильство

Управління Верховного Комісара ООН з прав людини також відмітило, що у перші місяці після повномасштабного вторгнення російські Збройні сили вдавалися до широкомасштабного насильства проти цивільного населення, у тому числі чинили насильство щодо дітей.

Деякі діти, які опинилися в російській окупації, постраждали від позасудових страт, свавільних затримань, пов’язаного з конфліктом сексуального насильства, катувань і жорстокого поводження.

За вказаний проміжок часу щонайменше 76 дітей загинуло, а 50 отримали поранення переважно під час безпосередніх контактів із російськими військовими. З них 65 дітей загинули, а 43 були поранені в перші тижні повномасштабного вторгнення РФ, коли представники РФ відкривали вогонь по автівках цивільних родин, що намагалися евакуюватися.

УВКПЛ також задокументувало випадки сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом: представники російських Збройних сил вчинили його щонайменше щодо десяти дівчат і двох хлопчиків. Знову ж таки, це лише попередні цифри, що можуть не відображати реального масштабу таких злочинів.  

Депортація та насильницьке переміщення

Управління Верховного комісара ООН з прав людини верифікувало, що в перший рік після повномасштабного вторгнення Росії щонайменше 200 дітей (більшість з яких перебували в установах) були або примусово переміщені в межах тимчасово окупованих територій, або депортовані до Росії. З-поміж них було багато дітей з інвалідністю, а також дітей, яким ще не виповнилося трьох років. В ООН відзначили, що такі дії можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини. Оскільки Росія не надає доступ до тимчасово окупованих територій України, Управління Верховного комісара ООН з прав людини не мало змоги оцінити справжні масштаби таких переміщень і депортацій.

Дискримінаційна політика

УВКПЛ ООН також відмітило, що з 2022 року влада РФ, порушуючи міжнародне гуманітарне право, “змінила закони та інституції, що стосуються дитинства”. “Зокрема, реєстрація народження, громадянство, освіта, культура та військовий призов були приведені у відповідність до російського законодавства”. Усе це безпосередньо вплинуло на життя дітей та їхні права.

“Російська влада застосовувала дискримінаційну політику, яка змушувала дітей брати російське громадянство та піддавала їх пропаганді війни”. На тимчасово окупованих територіях України влада РФ впровадила свою державну навчальну програму й водночас суттєво обмежила право дітей навчатися українською мовою, виражати свою культурну ідентичність і проукраїнські погляди. У школах дітям забороняли говорити українською мовою, а вчителі карали учнів як за спілкування українською, так і за висловлювання проукраїнських поглядів.

“Російська влада прищеплювала українським дітям російський патріотизм і мілітаризацію через освітні програми, молодіжні організації та літні табори”. Так, у школах і молодіжних організаціях на ТОТ пріоритетною стала військово-патріотична підготовка, а навчальні програми пропагували війну. Такі дії порушують норми міжнародного гуманітарного права, яке зобов’язує окупаційну владу захищати дітей, поважати їхню національну ідентичність і забезпечувати безперервність освітнього і культурного розвитку.

Деякі вчителі окупованих шкіл заохочували ще неповнолітніх дітей підписувати військові контракти та йти до армії РФ або вступати до кадетських училищ. Діти, що належать до вразливих категорій, часто зазнавали такого тиску. Як розповідала жінка, син якої мешкав з бабусею і дідусем в тимчасово окупованому Маріуполі, вчителі й окупаційна адміністрація школи тиснули на бабусю та дідуся, аби вони записали онука у військово-морське училище, коли дізналися, що вони опікуються онуком. Вчителі окупованих шкіл Старобільська також спонукали дітей підписувати військові контракти та мотивували дітей іти воювати за РФ грошима: казали, що це хороша нагода заробити.

Щобільше, Росія порушила доступ українських дітей до основних прав. Зокрема, доступ до медичної допомоги, освіти й соціального забезпечення залежав від наявності російського громадянства. Це дискримінує дітей за національною ознакою та піддає їх майбутньому призову до російських Збройних сил.

Порушення права на освіту

Упродовж досліджуваного періоду були зафіксовані щонайменше 1614 атак, що призвели до руйнування чи пошкодження навчальних закладів.

У відповідь на такі дії Україна запровадила комплекс заходів безпеки, зокрема деякі школи облаштували укриття, а деякі перейшли на дистанційне навчання. За даними ООН, понад третина українських дітей (35%) повністю або частково здобувають освіту онлайн. Проте постійні повітряні тривоги переривають очні заняття, а удари по енергетичній інфраструктурі України спричиняють масові відключення електроенергії, що унеможливлює онлайн-уроки або зупиняє їх на тривалий термін.

Щобільше, “діти з інвалідністю зіштовхнулися з ще більшими труднощами, оскільки навчання онлайн часто не враховує їхніх особливих освітніх потреб”.

Бойові дії негативно позначилися на рівні освіти українських дітей, що звужує їхні перспективи для подальшого навчання та обмежує можливості реалізувати свій потенціал як у професійній сфері, так і поза нею.

Порушення права на здоров’я та достатній рівень життя

З 24.02.2022 до 31.12.2024 в ООН задокументували 744 атаки, внаслідок яких постраждали заклади охорони здоров’я.

Через часті повітряні тривоги українські діти також пропускали відвідування лікарів та лікування. Гучні вибухи, довготривале перебування в укриттях, порушення звичного способу життя, вимушене переміщення та розділення сімей завдали шкоди психологічному здоров’ю дітей.  

Крім того, переміщені сім’ї втратили свої домівки та засоби до існування. Це спричинило зростання рівня бідності з-поміж дітей і позбавило їх права на достатній рівень життя. За попередніми даними, через дії РФ 2,5 мільйона житлових будинків були пошкоджені чи зруйновані.

За оцінками ООН, станом на грудень 2024 року 737 000 дітей стали внутрішньо переміщеними особами й були змушені залишити свої домівки через бойові дії. Станом на той час ще понад 1,7 мільйона дітей виїхали за кордон і стали біженцями, причому багато з них були розлучені з одним із батьків, зазвичай — із батьком.

Жахливий досвід війни 

Фолькер Тюрк зауважив, що через війну українські діти отримали різний, але жахливий досвід війни, що призвів до серйозних наслідків.  

“Як наголошено у доповіді, визнання та усунення цих порушень є ключовими для забезпечення майбутнього, де  всі українські діти зможуть відновити свої права, свою ідентичність і жити у безпеці й бути вільними від довготривалих наслідків війни та окупації”, — зазначив Верховний комісар ООН з прав людини.

У МЗС України закликали Управління Верховного комісара ООН з прав людини “продовжувати моніторинг ситуації з правами дітей в умовах війни та російської окупації, а також надавати міжнародній спільноті об’єктивні та перевірені дані, не ставити на один щабель агресора та державу, що захищається від агресії”.