ЮНЕСКО закликає до розслідування обставин смерті Вікторії Рощиної
Про те, що в ЮНЕСКО наполягають на прозорому і ретельному розслідуванні загибелі полоненої журналістки Вікторії Рощиної, повідомляє Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.
“Організація залишається відданою питанню захисту прав журналістів та дотриманню принципів, закріплених у Резолюції Ради Безпеки ООН 2222, яка наголошує на захисті журналістів у зонах конфліктів як цивільних осіб”, — заявив заступник Генерального директора ЮНЕСКО з питань комунікації та інформації Тауфік Джелассі.
Раніше до розслідування загибелі журналістки вже закликала Генеральна директорка ЮНЕСКО Одрі Азуле: “Я співчуваю смерті Вікторії Рощиної та закликаю до ретельного та прозорого розслідування обставин її смерті. Я повторюю свій заклик поважати Резолюцію 2222 Ради Безпеки ООН, ухвалену одноголосно у 2015 році, про захист журналістів, медіапрофесіоналів і пов’язаного з ними персоналу як цивільних осіб у ситуаціях конфлікту, статус, якої нещодавно підтверджений у Пакті ООН про майбутнє”.
Нагадаємо, Вікторія Рощина раніше працювала на hromadske, потім стала фрилансеркою. Була позаштатною авторкою “Української правди”, “Українського радіо”, “UA:Перший” та “Цензор.нет”, писала для Радіо Свобода. У 2022 році за репортажі про повномасштабне вторгнення Росії в Україну Вікторія Рощина отримала премію “Мужність у журналістиці”. Вперше вона потрапила у полон до окупантів у березні 2022 року. 10 днів її тримали у Бердянську. Про цей досвід Вікторія згодом розповіла у статті “Тиждень у полоні окупантів. Як я вибралася з рук ФСБ, ‘кадирівців’ і дагестанців”. Вдруге жінка зникла безвісти у серпні 2023 року. 27 липня вона виїхала з України в Польщу, щоб звідти потрапити до Росії й на тимчасово окуповану українську територію. Востаннє вийшла на зв’язок 3 серпня. Відтоді й аж до квітня наступного року про її долю рідні достеменно нічого не знали. СБУ підтверджувала інформацію про те, що жінка потрапила в полон, але офіційні російські органи мовчали. Лише навесні міністерство оборони РФ надіслало батькам журналістки стандартний лист: “За наявними відомостями, Рощина Вікторія Володимирівна, 6.10.1996 року народження, затримана і наразі перебуває на території Російської Федерації”.
Про смерть журналістки стало відомо два місяці тому. Її батько отримав від Міноборони РФ електронний лист, датований 2 жовтня 2024 року. У ньому була зазначена дата смерті Вікторії — 19 вересня 2024 року. Про обставини та причини смерті — ані слова.
В ГУР повідомили, що Вікторія Рощина мала ось-ось повернутися в Україну, адже була вже у списках на обмін. В Офісі Генпрокурора заявили, що у зв’язку з інформацією про смерть журналістки, кримінальне провадження, розпочате за фактом її зникнення за ч. 1. ст. 438 КК України було докваліфіковано частиною 2 ст. 438 КК України — порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством.
За інформацією НСЖУ, в російському полоні залишається щонайменше 31 цивільний український медійник; а також троє мобілізованих журналістів.
Умови, в яких утримуються в полоні українські громадяни, жахливі: правозахисні організації неодноразово наводили докази систематичного застосування тортур до українських полонених — як військових, так і цивільних. Їх б’ють, катують електрошоком, недостатньо і неякісно годують, не надають медичної допомоги.
Як повідомляв Координаційний штаб з питань військовополонених при Міністерстві оборони України, станом на початок жовтня в російській неволі загинули щонайменше 177 українських військовополонених та викрадених цивільних. Справжня кількість смертей може бути ще більшою. Так, наприклад, цього тижня стало відомо, що у російському полоні загинув мер міста Дніпрорудне Запорізької області Євген Матвєєв.
Міжнародне гуманітарне право забороняє захоплювати та брати в полон цивільних осіб. При цьому, за словами українського Омбудсмана Дмитра Лубінця, Росія може утримувати понад 16 тисяч цивільних заручників. Під час 58 обмінів вдалося повернути лише 168 із них.
Нещодавно Парламентська Асамблея Ради Європи закликала міжнародну спільноту докласти всіх зусиль для звільнення з російського полону всіх українських в’язнів війни та цивільних та притягнути до відповідальності винних у воєнних злочинах, порушеннях міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини.