Смерть Вікторії Рощиної підтвердили в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими. Як зазначив представник Координаційного штабу Петро Яценко в етері телемарафону, наразі встановлюють обставини смерті журналістки. Представник Координаційного штабу також повідомив, що Вікторію мали звільнити з російського полону. Журналістку переводили з увʼязнення у Таганрозі до Москви. “Це був етап підготовки до звільнення”, — казав Яценко.
Речник ГУР Андрій Юсов підтверджував журналістам “Суспільного”, що Вікторію Рощину мали обміняти найближчим часом. “Її повернення було погоджене [з російською стороною], і остання інформація, яка відома, її етапували до ‘Лефортово’ з метою підготовки повернення додому”, — зазначав Юсов.
Оновлено: Українські правоохоронці розслідуватимуть смерть Вікторії Рощиної як воєнний злочин, поєднаний з умисним вбивством. Як повідомили в Офісі Генпрокурора, розпочате раніше кримінальне провадження за фактом зникнення журналістки (частина перша статті 438 Кримінального кодексу України) було докваліфіковано частиною другою статті 438 КК України — порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством.
Як сповістили журналісти видання “Ґрати”, про смерть 27-річної журналістки повідомило російське Міністерство оборони у відповідь на звернення її батька Володимира Рощина від 28 серпня 2024 року. У розпорядженні редакції є лист Міноборони РФ, датований 2 жовтня 2024 року, який був надісланий електронною поштою. У короткому повідомленні зазначена дата смерті журналістки — 19 вересня 2024 року, а також те, що її тіло повернуть “українській стороні в рамках обміну тілами затриманих осіб”. Обставини та причини смерті Росія не повідомляла…
Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець також сповістив, що Росія надала офіційне документальне підтвердження смерті журналістки. Омбудсман нагадав, що хоча Вікторія Рощина безвісти зникла ще у серпні 2023 року, Росія підтвердила, що затримала журналістку й утримує її в полоні, лише у травні 2024-го. Лубінець також відзначив, що у російській неволі вчергове гине людина, перебування якої у застінках РФ було підтверджене Міжнародним Комітетом Червоного Хреста.
“Повідомив ООН та МКЧХ, щоб вони зафіксували факт смерті цивільної особи, яку незаконно утримувала РФ. Незаконні затримання і викрадення журналістів — зброя РФ проти свободи слова! Росія вкотре порушила Женевські конвенції та міжнародне гуманітарне право. Міжнародна спільнота повинна тиснути на Росію, аби всі винні у злочинах були притягнуті до відповідальності!” — написав Омбудсман в офіційному телеграм-каналі 10 жовтня.
Президент Радіо Свобода Стівен Капус також закликав притягнути до відповідальності причетних до смерті Вікторії. “Ми пригнічені повідомленням про те, що українська журналістка і колишня авторка Радіо Свобода Вікторія Рощина померла в російському ув’язненні. Її незаконне ув’язнення і трагічна смерть підкреслюють високу ціну, яку платять журналісти за повідомлення правди про війну Росії проти України. Ми повинні вшанувати її пам’ять, притягнувши тих, хто її утримували, до відповідальності”, — заявив пан Стівен.
10 жовтня головна редакторка hromadske Христина Коціра також написала про Вікторію на своїй фейсбук-сторінці:
“Віка була самотнім метеликом, що летів на вогонь. Її неможливо було зупинити. Я намагалася. Мало намагалась, мабуть.
Сьогодні в Інституті журналістики студенти запитали мене, чи були випадки, коли редакція забороняла журналістам кудись їхати. Я розповіла про Віку Рощину. І про те, як наші заборони її не стримали, і як вона потрапила в полон. Після зустрічі я вийшла на вулицю, вийняла телефон і прочитала, що Віки більше нема. росіяни вбили її в полоні.
Якби дізналася про це раніше, розповіла би майбутнім колегам не лише про те, що журналістика дає журналісту дуже багато крутих людей. Але й про те, що дуже багато забирає. Бо твоє коло спілкування — ті, хто першими лізуть на барикади. Тому під час війни будь готовий, що смерті падатимуть тобі на голову, як каштани з дерева восени. А це дуже боляче…”
Загальний контекст
За словами Петра Яценка, нині в російському полоні перебуває біля 25 українських журналістів, а також є журналісти, які вважаються зниклим безвісти. У березні 2024-го ми детально писали про українських медійників, які потрапили в лещата терористичної країни. Детальніше про них можна почитати у статті “Невидимі бранці Кремля”. Окупувавши території України, представники РФ неодноразово викрадали людей, у тому числі журналістів. ХПГ також писала про Ірину Левченко, яка на момент викрадення вже була на пенсії. Загарбники можуть утримувати Левченко у катівні в Мелітополі. Де утримують її чоловіка — невідомо. Так само невідомо, де тримають Жанну Кисельову, редакторку місцевої газети, яку викрали в Каховці. Як зазначав журналіст Центру журналістських розслідувань Олег Батурін, є інформація, що частину викрадених місцевих тримають у катівнях, створених росіянами на лівобережжі Херсонщини, а частину вивезли до Ростовської області РФ, “але якось підтвердити та верифікувати інформацію — практично неможливо”.
Ми також неодноразово писали про кримських політв’язнів, яким не надають медичної допомоги в російській неволі. Останні випадки були зібрані у статті. 7 жовтня Представництво Президента України в АР Крим повідомило, що у російському полоні погіршується стан здоров’я незаконно засудженої російськими окупантами української громадянської журналістки та медсестри Ірини Данилович. Під час незаконного ув’язнення в Ірини почалися проблеми зі слухом (нині вона зовсім не чує на ліве вухо). Крім цього, пані Ірина пережила щонайменше один мікроінсульт і потерпає від постійних запаморочень. Завдяки зусиллям родини, адвокатів і правозахисників Данилович забезпечили мінімальне лікування, проте досі не провели повноцінного обстеження. Ті ліки, які Ірина отримує, не допомагають від постійного болю, а “лише трохи гальмують негативні процеси та знімають деякі симптоми”, наголосили у відомстві. Оскільки ненадання належної медичної допомоги Ірині Данилович може призвести до непередбачуваних негативних наслідків для її здоров’я, представництво закликало Росію негайно звільнити важкохвору Ірину Данилович, яку викрали та незаконно ув’язнили ще у 2022 році. Жахливі умови утримання українських політв’язнів у російських тюрмах, що загрожують життю та здоров’ю громадян України, є черговим інструментом тиску країни-агресорки, наголосили у відомстві та закликали міжнародну спільноту відреагувати на злочинні дії з боку РФ та посилити тиск на Росію, яка відверто ігнорує всі норми міжнародного гуманітарного права.
Нагадаємо, що минулого року через ненадання належної допомоги в Росії померли двоє кримських політв’язнів — Джеміль Гафаров і Костянтин Ширінг. Цього року у СІЗО в Ростові-на-Дону могли вбити полоненого “азовця” Олександра Іщенка. Згідно з результатами судово-медичної експертизи, Іщенко мав множинні переломи ребер і перебував у шоковому стані. Як зазначалося у довідці про смерть військовополоненого, він помер через “закриту тупу травму грудної клітки внаслідок контакту з тупим предметом”. Незалежна комісія ООН підтверджувала, що катування полонених українців є “узвичаєною та прийнятною практикою” для представників РФ, які користуються з власної безкарності. Про це свідчать переважно схожі схеми вчинення тортур і широке географічне поширення катівень. В ООН наголошували, що катувань зазнають як військові, так і цивільні полонені, яких представники РФ утримують на власній території та на ТОТ.
Крім цього, Росія свідомо та системно вдається до насильницьких зникнень. Глобальна ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) змогла ідентифікувати 5340 жертв насильницьких зникнень та направила подання до МКС і узагальнення для Робочої групи ООН. Детальніше про те, як відбуваються насильницькі зникнення, можна прочитати у нашому матеріалі.
