MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Центр Меморіал оприлюднив засекречене досі рішення Верховного суду РФ про заборону ‘Азова’

01.07.2025   
Цей юридичний документ являє собою приклад загального нехтування правом, кажуть правозахисники. Публікуємо його текст.

Фото: Олександра Астахова, Медіазона

Фото: Олександра Астахова, Медіазона

2 серпня 2022 року Верховний Суд РФ ухвалив рішення про заборону “Азова”, назвавши його “терористичною організацією”. На це рішення посилаються судді в РФ та на окупованих територіях, відправляючи за ґрати українських військовополонених і викрадених цивільних, які мають хоч якесь відношення до цього підрозділу. Правда, прочитати текст цього рішення ніхто не міг, адже його так і не опублікували. Воно було засекреченим. Донедавна.

“Несподівану, хоч і невелику користь, принесла кримінальна справа проти керівника нашого проєкту Сергія Давидиса, звинуваченого у виправданні тероризму за репост у фейсбуці повідомлення про визнання політв’язнями українських військовополонених ‘азовців’, — розповідають колеги з Центру Меморіал. — Оскільки все обґрунтування звинувачення українських військовополонених у тероризмі полягає в тому, що вони проходили службу, захищаючи свою країну, у підрозділі, який російська влада оголосила терористичною організацією, до матеріалів справи викладено текст відповідного рішення Верховного Суду Росії”.

Правозахисники вказують, що в основі цього рішення Верховного Суду РФ — бездоказові твердження, беззаконне поширення юрисдикції російського суду на територію України, кілька не пов’язаних між собою подій, вироків та рішень у справах про адміністративні правопорушення, загальне нехтування правом.

“Кричуще слабка аргументація, що міститься у цьому судовому рішенні, ймовірно і є причиною того, чому воно досі не було опубліковано. Наразі оцінити його може кожен”, — заявили в Центрі Меморіал.

Нагадаємо, найбільш показовим правозастосуванням цього рішення стала так звана “Справа двадцяти чотирьох”: йдеться про суд над “азовцями”, яких звинуватили у тероризмі. Всі вони потрапили у полон, були затримані на блокпостах або просто викрадені з дому навесні 2022 року, задовго до ухвалення рішення ВС РФ. Серед них було кілька чинних українських військових, які зі зброєю в руках захищали Маріуполь, а також люди, які давно залишили службу, тож мали б вважатися цивільними. Крім того, на лаві підсудних опинилися колишні вільнонаймані працівники господарських служб “Азова” і кухарки тилового забезпечення. Усім їм закидали “дії, направлені на насильницьке захоплення влади”, “організацію або участь у діяльності терористичної організації”, “проходження навчання з метою здійснення терористичної діяльності”. Жодного з них не обвинувачували у воєнних злочинах, тобто їх судили лише за те, що вони, не порушуючи українських законів, у різний час служили або працювали у військовому підрозділі Національної гвардії України “Азов”.

“Я не відкрию великої таємниці: в будь-якій військовій частині служать і працюють не лише військовослужбовці, — говорив у суді один з 24-х, Олег Жарков, який до 2022 року працював у господарській частині “Азова”. — Там працюють і електрики, і слюсарі-сантехніки, і мийниці, і прачки, і різнороби такі, як я. Абсолютно всі цивільні люди з військової частини, де я працював, перебувають в Україні. Слава Богу, вони пройшли перевірку: двох людей було затримано, але всі вони були відпущені. Коли я сказав про це слідчому, він похитав головою і сказав: ‘Розумієш, братан, невинних людей немає. Просто якщо ти перебуваєш на волі, то це не твоя заслуга, а наше недоопрацювання’. Виходить, нахапали на вулиці людей…”

Один з 24-х “азовців”, Олександр Іщенко, загинув у ростовському СІЗО. Кількох людей, зокрема усіх жінок, звільнили під час обмінів. У березні цього року фінальний вирок в Ростові-на-Дону слухали 12 українців. Вироки — від 13 до 24 років ув’язнення волі.

Крім того, що Південний окружний військовий суд використав юридично недолуге рішення Верховного суду ВР, українців ще й звинуватили у тероризмі “ретроспективно”: їх затримали за кілька місяців до того, як “Азов” був визнаний у РФ терористичною організацією, хоча навіть у Росії відповідальність, що має зворотну силу, у кримінальному та адміністративному праві заборонена. Стаття 54 російської конституції прямо вказує: “Ніхто не може нести відповідальність за діяння, яке в момент скоєння не визнавалося правопорушенням”. До того ж Стаття 65 Женевської конвенції про захист цивільного населення наголошує: “Видані державою-окупантом постанови, які передбачають кримінальну відповідальність, набувають чинності тільки після того, як вони будуть опубліковані й доведені до відома населення його мовою. Дія цих обов’язкових ухвал не повинна мати зворотної сили”.

Такі вироки російські суди виносять досить часто. Як повідомляє “Медиазона”, 1 липня Південний окружний військовий суд ухвалив вирок ще одному полоненому “Азовцю” Дмитру Шанаєву. За “участь у терористичній спільноті” та “навчання з метою тероризму” його засудили до 20 років ув’язнення в колонії суворого режиму. Дмитро служив кадровиком і потрапив у полон навесні 2022 на “Азовсталі”.

Дмитро Шанаєв, фото: Медиазона

Дмитро Шанаєв, фото: Медиазона

“Я визнаю тільки те, що я проходив службу в окремому загоні спеціального призначення ‘Азов’ і, згідно з наказами, їздив на навчання, тобто на полігон, і проходив медичні курси”, — сказав він на суді. Жодних злочинів проти цивільних Дмитро Шанаєв не вчиняв.

У березні цього року очільник слідчого комітету РФ Олександр Бастрикін заявляв, що російські суди засудили вже 140 “азовців”.

За інформацією Асоціації родин захисників “Азовсталі”, в російському полоні залишається понад 800 бійців “Азова”.

Рішення Верховного суду РФ про заборону “Азова”.docx

Матеріал підготовлено за підтримки DIGNITY — Данського інституту проти катувань, у межах проєкту “Здійснення правосуддя за міжнародні злочини в Україні”
 Поділитися