Центр Меморіал оприлюднив засекречене досі рішення Верховного суду РФ про заборону ‘Азова’
2 серпня 2022 року Верховний Суд РФ ухвалив рішення про заборону “Азова”, назвавши його “терористичною організацією”. На це рішення посилаються судді в РФ та на окупованих територіях, відправляючи за ґрати українських військовополонених і викрадених цивільних, які мають хоч якесь відношення до цього підрозділу. Правда, прочитати текст цього рішення ніхто не міг, адже його так і не опублікували. Воно було засекреченим. Донедавна.
“Несподівану, хоч і невелику користь, принесла кримінальна справа проти керівника нашого проєкту Сергія Давидиса, звинуваченого у виправданні тероризму за репост у фейсбуці повідомлення про визнання політв’язнями українських військовополонених ‘азовців’, — розповідають колеги з Центру Меморіал. — Оскільки все обґрунтування звинувачення українських військовополонених у тероризмі полягає в тому, що вони проходили службу, захищаючи свою країну, у підрозділі, який російська влада оголосила терористичною організацією, до матеріалів справи викладено текст відповідного рішення Верховного Суду Росії”.
Правозахисники вказують, що в основі цього рішення Верховного Суду РФ — бездоказові твердження, беззаконне поширення юрисдикції російського суду на територію України, кілька не пов’язаних між собою подій, вироків та рішень у справах про адміністративні правопорушення, загальне нехтування правом.
“Кричуще слабка аргументація, що міститься у цьому судовому рішенні, ймовірно і є причиною того, чому воно досі не було опубліковано. Наразі оцінити його може кожен”, — заявили в Центрі Меморіал.
Нагадаємо, найбільш показовим правозастосуванням цього рішення стала так звана “Справа двадцяти чотирьох”: йдеться про суд над “азовцями”, яких звинуватили у тероризмі. Всі вони потрапили у полон, були затримані на блокпостах або просто викрадені з дому навесні 2022 року, задовго до ухвалення рішення ВС РФ. Серед них було кілька чинних українських військових, які зі зброєю в руках захищали Маріуполь, а також люди, які давно залишили службу, тож мали б вважатися цивільними. Крім того, на лаві підсудних опинилися колишні вільнонаймані працівники господарських служб “Азова” і кухарки тилового забезпечення. Усім їм закидали “дії, направлені на насильницьке захоплення влади”, “організацію або участь у діяльності терористичної організації”, “проходження навчання з метою здійснення терористичної діяльності”. Жодного з них не обвинувачували у воєнних злочинах, тобто їх судили лише за те, що вони, не порушуючи українських законів, у різний час служили або працювали у військовому підрозділі Національної гвардії України “Азов”.
“Я не відкрию великої таємниці: в будь-якій військовій частині служать і працюють не лише військовослужбовці, — говорив у суді один з 24-х, Олег Жарков, який до 2022 року працював у господарській частині “Азова”. — Там працюють і електрики, і слюсарі-сантехніки, і мийниці, і прачки, і різнороби такі, як я. Абсолютно всі цивільні люди з військової частини, де я працював, перебувають в Україні. Слава Богу, вони пройшли перевірку: двох людей було затримано, але всі вони були відпущені. Коли я сказав про це слідчому, він похитав головою і сказав: ‘Розумієш, братан, невинних людей немає. Просто якщо ти перебуваєш на волі, то це не твоя заслуга, а наше недоопрацювання’. Виходить, нахапали на вулиці людей…”
Один з 24-х “азовців”, Олександр Іщенко, загинув у ростовському СІЗО. Кількох людей, зокрема усіх жінок, звільнили під час обмінів. У березні цього року фінальний вирок в Ростові-на-Дону слухали 12 українців. Вироки — від 13 до 24 років ув’язнення волі.
Крім того, що Південний окружний військовий суд використав юридично недолуге рішення Верховного суду ВР, українців ще й звинуватили у тероризмі “ретроспективно”: їх затримали за кілька місяців до того, як “Азов” був визнаний у РФ терористичною організацією, хоча навіть у Росії відповідальність, що має зворотну силу, у кримінальному та адміністративному праві заборонена. Стаття 54 російської конституції прямо вказує: “Ніхто не може нести відповідальність за діяння, яке в момент скоєння не визнавалося правопорушенням”. До того ж Стаття 65 Женевської конвенції про захист цивільного населення наголошує: “Видані державою-окупантом постанови, які передбачають кримінальну відповідальність, набувають чинності тільки після того, як вони будуть опубліковані й доведені до відома населення його мовою. Дія цих обов’язкових ухвал не повинна мати зворотної сили”.
Такі вироки російські суди виносять досить часто. Як повідомляє “Медиазона”, 1 липня Південний окружний військовий суд ухвалив вирок ще одному полоненому “Азовцю” Дмитру Шанаєву. За “участь у терористичній спільноті” та “навчання з метою тероризму” його засудили до 20 років ув’язнення в колонії суворого режиму. Дмитро служив кадровиком і потрапив у полон навесні 2022 на “Азовсталі”.
“Я визнаю тільки те, що я проходив службу в окремому загоні спеціального призначення ‘Азов’ і, згідно з наказами, їздив на навчання, тобто на полігон, і проходив медичні курси”, — сказав він на суді. Жодних злочинів проти цивільних Дмитро Шанаєв не вчиняв.
У березні цього року очільник слідчого комітету РФ Олександр Бастрикін заявляв, що російські суди засудили вже 140 “азовців”.
За інформацією Асоціації родин захисників “Азовсталі”, в російському полоні залишається понад 800 бійців “Азова”.
Рішення Верховного суду РФ про заборону “Азова”.docx