Шість років колонії
Російський “суд” в окупованому Криму засудив 60-річного Свідка Єгови до шести років колонії.
Як днями повідомили у Європейській асоціації Свідків Єгови, підконтрольний РФ “Джанкойський районний суд” призначив 60-річному Віктору Урсу, який є Свідком Єгови в четвертому поколінні, шість років колонії. Крім того, вірянину заборонили упродовж п’яти років займатися діяльністю, пов’язаною з керівництвом громадських організацій, а ще рік після звільнення він буде обмежений у свободі.
Таке рішення 8 вересня 2025 року оголосила суддя Олена Ніколаєва. Вірянина взяли під варту просто у залі суду.
За інформацією правозахисників, вірянину інкримінують організацію діяльності “екстремістської організації”. Саме так в Росії кваліфікують релігійну практику “Свідків Єгови”, заборонених Верховним судом Росії.
Як зазначав пан Віктор в завершальному слові, він не є ані злочинцем, ані екстремістом. Я “понад 50 років живу в Джанкої, 40 років працюю фрезерувальником на одному підприємстві, піклуюся про батьків”.
Адвокатка пана Віктора також наголошувала, що про її підзахисного добре відгукуються колеги, він є потрібним підприємству. “Я б описала його як дуже добру людину з робітничої інтелігенції. Має чудові характеристики від роботодавця, який не побоявся надати суду документи, що підприємство потребує саме його як фахівця”, — казала адвокатка Урсу.
В ізоляторі та під домашнім арештом
28 липня 2023 року в будинку пана Віктора провели “обшук”, після якого чоловіка затримали. У так званому “обшуку” брали участь 11 співробітників окупаційних “правоохоронних органів” Криму. Озброєні силовики в масках увірвалися до будинку вірянина о шостій ранку. Віктору Урсу та його дружині, пані Марині, спочатку навіть не дозволили вдягтися. Крім того, окупаційні силовики відмовилися показати документи, проте забрали всі електронні пристрої та носії інформації.
Спочатку Віктора Урсу запроторили до ізолятора тимчасового тримання (ІТС) у Джанкої. Дружині не дозволили з ним побачитися та передати йому медикаменти, речі та харчі. Вже 7 серпня Віктора Урсу звільнили з ізолятора, проте одразу ж повторно затримали та доправили до місцевого відділку Слідчого комітету, а звідти — знову до ІТС. Тоді ж “слідчий” виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо пана Віктора за частиною першою, статті 282.2 російського Кримінального кодексу.
Згодом вірянин майже рік перебував під домашнім арештом. Майже упродовж всього часу домашнього арешту пану Віктору було заборонено спілкуватися з його дружиною Мариною, з якою вони у шлюбі вже понад 30 років. “Розуміли одне одного за поглядом”, — згадувала дружина вірянина. У серпні 2024 року Вікторі Урсу змінили запобіжний захід на підписку про невиїзд, а у вересні його справу передали до так званого “суду”.
Прикметно, що про послух і доброзичливість вірянина казали навіть співробітники Федеральної служби виконання покарань.
Так званий “судовий процес” тривав близько року: на ньому розглядали й аудіозаписи богослужінь, і біблійні фільми. Проте навіть так званий “секретний свідок” з псевдонімом Громов підтвердив, що підсудний не закликав до насильства, не проявляв агресії та не порушував закон.
Повторення історії
Як наголошували правозахисники, разом з Віктором Урсу мешкають і його літні батьки. Олександр Урсу, батько Віктора, був реабілітований як жертва радянських репресій. Проте під час облави на Свідків у 2018 році він знову зазнав жорстокого поводження… Так історія вийшла на повторне коло.
У 1940-х роках батько, дядько і дід Олександра Урсу були заслані до трудових таборів за свою віру. У 1947 році з заслання повернувся тільки батько Олександра, який отримав важку травму. Проте вже в липні 1949-го родину Урсу, включно з дев’ятирічним Олександром, завантажили у вагони для худоби й разом з тисячами інших вірян відправили на вічне поселення до Сибіру...
Ось як пан Олександр згадував пережите у дитинстві: “Це було 6 липня 1949 року. Мені було дев’ять з половиною. Вранці ще темно було, коли нас розбудили. А коли вже увірвалися, ми побачили, що це військові. Вони зайшли й зачитали, що виселяють на вічне поселення. Двоє солдатів почали зривати зі стін речі, які були на стінах, і складати: беріть, бо це вам з собою знадобиться.
Поки інших привозили та поселяли у вагон, з нашого села родичі приїздили й дещо нам привозили з харчів. Бо з собою майже нічого не було брати, ми ж не знали, що нас виселятимуть. Не було попередження, це все раптово [сталося]. У вагоні вже були нари — в два поверхи. Нас поселили на нижньому поверсі. Згори — інша сім’я, там двоє стареньких з нами їхали. Навпроти інші дві сім’ї були в цьому вагоні, це був двовісний вагон. У них тільки-но народилася маленька дитина, місяці два або три було їй було... Дитина плакала, тому що дуже страшна спека. А ще спека западала, коли нас годинами тримали десь на полустанку чи в степу. А повітря надходило тільки крізь маленьке віконце, у яке навіть моя голова насилу пролазила... Потім брати зробили туалет. У підлозі вони прорубали отвір і зробили ширму з ганчірки, аби можна було ходити в туалет... Завжди відчувався голод. Весь час — голод і голод.... Нас відвезли на кордон Курганської і Тюменської областей. У самий глухий кут, у саму глушину...”.
Пізніше Олександр Урсу неодноразово зазнавав різних форм тиску з боку “органів держбезпеки”, в тому числі й обшуків. У травні 1991-го пана Олександра реабілітували, а в червні 1991-го він отримав посвідчення про реабілітацію. Проте в листопаді 2018 року, коли вірянину було вже 78 років, в його будинок знову увірвалися “силовики”... Літнього вірянина кинули на підлогу. Цього разу це були ефесбівці та ОМОН. Пана Олександра притиснули до стіни, вдягли на нього кайданки. Тоді окупанти проводили “обшуки” в будинках місцевих вірян у рамках кримінальної справи проти Сергія Філатова, якого згодом засудили до шести років колонії.
...Під час нинішніх засідань окупаційного “суду” літні батьки та десятки інших людей підтримували Віктора Урсу. Батьки вірянина долали 90 кілометрів, аби потрапити на “судові слухання”. Якщо їм не дозволяли бути присутніми в залі, вони сиділи біля входу на розкладних стільцях, які автівкою привозив батько Віктора, Олександр. Ці поїздки не були легкими для батьків вірянина — його мама пересувається на милицях, а до будівлі суду потрібно було підійматися високими й слизькими сходами. Проте присутність батьків була вкрай важливою для Віктора Урсу. “Хоча вони нічого не могли змінити, я знав, що вони на моєму боці. Моральна підтримка — вкрай важлива”, — казав він.
Переслідування Свідків Єгови в Криму
За даними правозахисників, в тимчасово окупованому Криму від релігійних переслідувань вже постраждали щонайменше 32 Свідки Єгови. При цьому 13 з них перебувають в ув’язненні терміном від шести років і більше, пише Європейська асоціація Свідків Єгови.
Ми неодноразово писали про переслідування вірян, у тому числі Свідків Єгови, окупаційними силами Криму. Зокрема, цього червня ми розповідали, що Севастопольський міський “суд” залишив у силі вирок Свідкам Єгови — Віктору Кудінову та Сергію Жигалову, яких засудили до шести років позбавлення волі у колонії загального режиму. Тоді сторона захисту вказувала на відсутність доказів щодо причетності Віктора Кудінова та Сергія Жигалова до формальної діяльності організації та наводила висновки психолого-лінгвістичної експертизи, яка не знайшла у записах богослужінь жодних ознак екстремізму. Попри це попереднє рішення “суду” залишили без змін.
Ми також розповідали, як минулого серпня “кілька груп озброєних силовиків у масках” увірвалися до помешкань кримських Свідків Єгови, які мешкали у селищах Роздольне й Сінокісне, а також в Алушті. Силовики поводилися вкрай грубо, погрожували та завдали ушкоджень щонайменше одному вірянину. Вірянина “поклали обличчям у підлогу та затягли руки капроновою стяжкою, через що він отримав травму”. Згодом чоловік зафіксував отримані ушкодження у травмпункті, “проте медичну довідку у нього відібрали у відділку поліції”, наголошували в Європейській асоціації.
У жовтні 2024-го представники РФ обшукали ще щонайменше 10 вірян. Тоді ж російські окупанти порушили кримінальну справу проти 53-річного Віталія Бурика, якого звинувачували в організації діяльності “екстремістської організації”. Як сповіщали в Європейській асоціації Свідків Єгови, “вірянин провів два дні в ізоляторі тимчасового тримання, після чого його помістили під домашній арешт”.
Торік ХПГ оприлюднювала український переклад статті Віллі Фотре, директора та співзасновника Human Rights Without Frontiers, щодо переслідування Свідків Єгови в Росії та в тимчасово окупованому Криму. Міжнародні правозахисники засуджували Росію за переслідування Свідків Єгови, що нагадували сумнозвісні репресії Свідків за радянських часів. “З незрозумілих причин Росія використовує величезні місцеві та національні ресурси для переслідування безневинних Свідків, у тому числі літніх і немічних, і часто вламується в їхні домівки рано-вранці або посеред ночі”, — казав Джаррод Лопес, прессекретар Свідків Єгови.
Більше про утиски, яких зазнають віряни в російській окупації, можна почитати у нашій рубриці.
