Під час розслідування журналісти виявили принаймні 39 українських полонених, щодо яких порушено по дві кримінальні справи (сім із них судять зараз). Щодо ще шести осіб таких справ порушено вже три. З них четверо — тричі засуджені, одного засудили двічі, ще один полонений має наразі один вирок. Найчастіше їм закидають убивство або замах на убивство, пошкодження майна та жорстоке поводження з цивільним населенням. Повторно судять здебільшого за такими ж статтями.
Як вдалося дізнатися розслідувачам, так званий “верховний суд ДНР” двічі засудив щонайменше 26 українців. Найбільш показовою для окупованого регіону є справа десяти “азовців”, які потрапили в полон у Маріуполі 18 травня 2022 року. Йдеться про Артема Вишняка, Сергія Гайковича, Дмитра Кучерявого, Дмитра Клусенка, Євгена Лавренка, Івана Ножечкіна, Сергія Самохвала, Семена Северина, Дениса Федірка та Єгора Яковенка. Кожного з них судили двічі, а декого — тричі.
Торік 22 березня їх засудили до значних термінів ув’язнення — від 22 до 22 з половиною років колонії суворого режиму — за обвинуваченням у жорстокому поводженні з цивільним населенням, замаху на вбивство двох і більше осіб з мотиву ненависті, пошкодження чужого майна загальнонебезпечним способом. Слідство вважало, що 7 березня та 15 квітня 2022 року всі вони вели мінометні обстріли маріупольського житлового масиву.
А вже у серпні того ж року Клусенка, Лавренка і Федірка почали судити знову, за тими ж статтями, лише у справі тепер фігурував “обстріл уламково-фугасними мінами села Агробаза ДНР”, що нібито стався 13 березня 2022 року. Як наполягали прокурори, внаслідок цього обстрілу “було пошкоджено житловий приватний будинок та прибудинкові споруди”. Вирок (його ухвалили в грудні 2024 року) — 24 з половиною роки ув’язнення кожному.
Повторний суд над Ножечкіним та Яковенком завершився цьогоріч, 16 червня. Їм присудили 25 та 26 років за ґратами за обстріл того ж села Агробаза. “В результаті два приватні будинки, у підвалі яких ховалися люди, було пошкоджено. Люди врятувалися”, — йшлося в матеріалах справи. Для Яковенка це був вже третій процес. Другий вирок йому винесли 19 серпня 2024 року в Ростові-на-Дону.
Вишняка, Гайковича, Самохвала та Северина вдруге судили за “обстріл села Бердянське Мангуського району” в березні 2022 року. Все як і в попередніх справах, тільки додали ще й “замах на вбивство малолітньої людини або людини в безпорадному стані”. Вирок — від 23 до 23 з половиною років. У червні цього року справи Северина та Самохвала дійшли до Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону. Тут їх судили вже втретє, за “участь у терористичній спільноті” та “навчання тероризму”. 19 вересня Семена Северина засудили до 25 років ув’язнення. Суд над Сергієм Самохвалом триває.
Дмитру Кучерявому другий вирок торік винесли в Ростові-на-Дону: 18 років, які при складанні з вироком “верховного суду ДНР” перетворилися на 29. А вже у квітні третя справа проти Дмитра знову надійшла до підконтрольного РФ донецького “суду”. Тепер його звинуватили в обстрілі Бердянського (ніхто не постраждав). Сумарний вирок — 29 років 4 місяці.
Журналісти видання “Медіазона” виявили, що максимальна різниця між першим і остаточним вироком серед відомих їм випадків — у справі морського піхотинця Євгена Єрмоленка: в 2023 році його засудили до 17 років, а у 2024-му — до 25 років ув’язнення.
Морпіху Максиму Чернушенку та фельдшеру Віталію Матвієнку обидва рази присудили 25 та 30 років неволі відповідно.
Щонайменше вісьмох українців другим вироком засудили до довічного ув’язнення. Двоє військовополонених обидва рази отримали пожиттєве — це командир інженерно-технічної роти Олександр Свинарчук та морський піхотинець Дмитро Шалар. “Азовець” Олексій Киркалов на першому процесі був засуджений до довічного, а на другому — до 18 років колонії.
Командир роти морських піхотинців Леонід Онупко був засуджений до довічного ув’язнення тричі.
Слід зазначити, що доки “верховний суд ДНР” здебільшого судить полонених за “обстріли”, Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону розглядає справи тих самий людей, але вже за звинуваченням у “участі у терористичній спільноті” і навчанні “терористичній справі”. Це передусім стосується українських військових, які служили в “Азові” та “Айдарі”.
Журналісти знайшли 12 таких повторних справ у цьому суді. Більшість із них надійшла на розгляд влітку цього року. Наприклад, десятьох військовослужбовців з “Азову” 18 березня 2024 року на окупованій Донеччині засудили до термінів ув’язнення від 26 до 27 років колонії (за пошкодження будинків та цивільної інфраструктури Старого Криму та Лебединського, внаслідок чого ніхто не постраждав). Щодо трьох із цієї десятки — Леоніда Глущенка, Євгена Горяйнова та Артема Філіна — було порушено нові кримінальні справи про участь у терористичній спільноті, ці справи надійшли в суд і Ростові-на-Дону. Філіна і Глущенка вже засудили, збільшивши покарання до 28 років.
Так само повторно судили Артура Сивіцького (20 років ув’язнення перетворилися на 28), Ігоря Кіма (вирок у 24 роки “виріс” до 27), Андрія Барабанова (22 роки за першим вироком і 27 років за другим), Богдана Безноська (25 років за “обстріл”, 28 — за “тероризм”).
Все ще чекають на повторний вирок у Південному окружному військовому суді Анатолій Кілюшик, Максим Мельников, Данило Овчаренко та Артем Синельник, уже засуджені в Донецьку на терміни від23 з половиною до 27 років). “Азовець” Едуард Варбанський, якого донецький суд вже відправив за ґрати на 22 роки, має отримати ще два вироки — від “верховного суду ДНР” та від суду в Ростові-на-Дону.
Щоб зрозуміти, для чого російській судовій системі потрібна така кількість повторних, практично однакових справ, журналісти поговорили адвокатами українських військовополонених. На думку захисників, силовики, по-перше, таким чином покращують звітність, а по-друге, такі вироки мають для російської влади символічне значення — “щоб у смерті кожного цивільного, в зруйнуванні кожної будівлі” було призначено винного.
Повторне покарання за один і той самий злочин заборонено як російським, так і міжнародним законодавством, зокрема статтею 14 “Міжнародного пакту про громадянські та політичні права”: “Ніхто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за злочин, за який він уже був остаточно засуджений або виправданий відповідно до закону і кримінально-процесуального права кожної країни”.
Крім того, кримінальне переслідування воїнів з “Азова” та “Айдара” взагалі немає нічого спільного з правосуддям. Більшість із них отримує величезні терміни за терористичними статтями просто за захист Батьківщини. Влітку цього року, завдяки Центру Меморіал, в загальний доступ потрапило засекречене донині рішення Верховного суду РФ про заборону “Азова”, ухвалене ще у серпні 2022 року (коли більшість “азовців” вже перебувала в полоні). На думку правозахисників, в основі цього рішення — бездоказові твердження, беззаконне поширення юрисдикції російського суду на територію України, кілька не пов’язаних між собою подій, вироків та рішень у справах про адміністративні правопорушення, загальне нехтування правом.
Нагадаємо, торік Парламентська асамблея Ради Європи закликала Росію дотримуватися міжнародного гуманітарного права, згідно з яким комбатанти не можуть бути притягнуті до відповідальності лише за приналежність до збройних сил і участь у бойових діях, тоді як кримінальне переслідування військовополонених має відбуватися відповідно до положень ІІІ Женевської конвенції та І Додаткового протоколу, а також Міжнародного пакту про громадянські й політичні права. Асамблея вимагала надати для підсудних повний доступ до правового захисту, а для міжнародних спостерігачів — доступ до судових засідань, а також забезпечити військовополоненим процесуальні та судові гарантії, а також право на справедливий суд.
