Звіт за результатами моніторингового візиту до Закарпатської установи виконання покарань №9

29.10.2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань”, групою моніторів Харківської правозахисної групи та громадської організації “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Закарпатська установа виконання покарань №9” (далі — ЗУВП-9, установа, заклад). Здійснено черговий плановий візит без попередження.

Попередній візит відбувся 10.02.2023 року.

Під час візиту досліджено всі об’єкти установи. Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених і засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх візитів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY (Данський інститут проти катувань).

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, монітор НПМ, член координаційної ради НПМ, має досвід здійснення моніторингових візитів з 2014 року;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, монітор НПМ, член громадської організації “Захист в’язнів України”, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Джулія Крікорян — журналістка інформаційного агентства “Захист в’язнів України / PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE”.

Під час моніторингового візиту зафіксовано як окремі позитивні зрушення у частині покращення матеріально-побутових умов і середовища тримання у 2024-2025 роках, так і значну кількість системних порушень національних та міжнародних стандартів поводження з особами, які перебувають у місцях несвободи.

Виявлені недоліки стосуються насамперед перенаселення камер і недотримання мінімальних норм житлової площі, порушення вимог щодо роздільного тримання, формального забезпечення права на інформацію для іноземців, неналежних умов у приміщеннях збірного відділення, а також порушень права на приватність, санітарно-гігієнічних вимог, організації прогулянок і доступу до питної води.

Окремо встановлено практики, що потребують невідкладного реагування, зокрема відеофіксацію особистих обшуків із роздяганням, відсутність належних засобів виклику персоналу в карцерних приміщеннях, застосування стигматизуючих поіменних карток біля камер довічно засуджених, проблеми в організації харчування (доставка їжі у відрах, відсутність добових проб, невидача продовольчих наборів під час вибуття), порушення у лазне-пральному забезпеченні, а також недоліки у сфері безпеки та організації роботи персоналу (неналежна ідентифікація спецзасобів, відкрите носіння спецзасобів, некомплект персоналу, перевага безконтактних побачень).

Моніторинг також виявив суттєві проблеми у сфері охорони здоров’я, зокрема неналежну фіксацію тілесних ушкоджень, порушення конфіденційності під час проведення медичних оглядів, дефіцит спеціалістів і неналежні умови для надання медичної допомоги, а також прогалини в доступі до діагностики й лікування, зокрема щодо ВГС, стоматологічної, психіатричної допомоги та ЗПТ.

Додатково встановлено, що наявне укриття має базові інженерні елементи, однак потребує дооснащення та належного організаційного врегулювання для реального використання під час повітряних тривог.

У сфері праці сформувалася практика систематичного залучення осіб до робіт із повною зайнятістю без належного правового оформлення, оплати праці та соціальних гарантій, що суперечить вимогам національного трудового законодавства та міжнародним стандартам щодо заборони примусової праці.

Загальна інформація

Установа виконує функції слідчого ізолятора. У закладі утримуються особи, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень і щодо яких за рішенням суду обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заклад розташований за адресою: 88000, Україна, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Довженка, будинок 8-а.

Керівник установи — підполковник внутрішньої служби Анталовський Василь Васильович.

ЗУВП-9 знаходиться в місті Ужгород і є однією з найстаріших установ несвободи на території Закарпатської області. Будівлю установи зведено у 1926 році, у період перебування регіону у складі Чехословаччини. Від часу створення вона використовувалася як місце тримання осіб, позбавлених волі, та пройшла кілька історичних етапів — міжвоєнний період, радянську систему виконання покарань і подальшу інтеграцію до національної пенітенціарної системи незалежної України. Історичне походження та значне фізичне зношення будівель безпосередньо впливають на сучасний стан матеріально-побутових умов і інфраструктури установи.

У сучасний період установа функціонує як багатопрофільна пенітенціарна установа закритого типу, поєднуючи функції слідчого ізолятора та місця відбування покарання для окремих категорій засуджених, зокрема осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Установа регулярно перебуває у фокусі уваги Національного превентивного механізму у зв’язку з особливим режимом тримання, значною тривалістю ізоляції окремих осіб, а також використанням історичних приміщень, що не відповідають сучасним стандартам поводження з ув’язненими. Установа відіграє ключову роль у пенітенціарній системі регіону, водночас залишаючись прикладом системних викликів, характерних для установ, розміщених у застарілих будівлях.

Заклад складається з чергової частини, збірного відділення, харчоблоку, камер для тримання слідчо-заарештованих чоловіків, жінок і неповнолітніх, сектору максимального рівня безпеки для тримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, транзитних камер, дільниці господарського обслуговування, карцерів, медичної частини, банно-прального комбінату, кімнат для побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач та адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу становить 163 посади, фактична чисельність — 120 посад. Загальний некомплект персоналу в установі становить 42 співробітники. Планове наповнення закладу — 504 особи. У закладі функціонує 85 камерних приміщень, ще 2 камерні приміщення перебувають у стадії ремонту. В установі працює 1 психолог.

Протягом 2025 року до закладу прибуло 2 399 осіб. У 2024 році померло 3 особи, у 2025 році — 2 особи. Працевлаштовано 9 осіб. На оперативно-профілактичному обліку в установі перебували: особи, схильні до самогубства — 7; схильні до членоушкодження — 18; схильні до втечі — 3; злісні порушники режиму тримання — 3; особи, які перебувають на обліку з ВІЛ/СНІД — 12.

Протягом 2024 року скарг на неналежні умови тримання або неналежне надання медичної допомоги не надходило. Протягом 2025 року зафіксовано 1 скаргу на неналежні умови тримання.

У власному користуванні засуджених перебуває 24 планшети. Загальна кількість осіб, які перебувають у статусі відторгнутих, становить 22.

Протягом 2024 року зафіксовано 4 випадки тілесних ушкоджень, з яких 1 — під час прибуття до установи та 3 — під час перебування в установі. У 2025 році зафіксовано 16 випадків тілесних ушкоджень під час перебування в установі.

Групою моніторів проведено опитування близько 122 осіб з-поміж ув’язнених і засуджених під час відвідування камер та загальних бесід із наданням консультацій, відповідей на запитання, опитування щодо можливих порушень прав людини, а також індивідуальні спілкування із засудженими, у тому числі на умовах анонімності.

Варто зазначити, що адміністрація установи загалом адекватно реагує на звернення ув’язнених і засуджених щодо дій або бездіяльності персоналу. Адміністрація не приховує виявлені випадки порушень прав людини, що свідчить про наявність ознак відкритості та прозорості, а також належного й своєчасного реагування.

Позитивний досвід

На виконання стратегічної цілі “Створення належних умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту”, визначеної Стратегією реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року, в установі у 2024-2025 роках здійснено низку заходів, спрямованих на покращення матеріально-побутових умов та загального середовища тримання.

Проведені ремонтні роботи були спрямовані на оновлення приміщень, усунення зношеності інфраструктури та створення більш упорядкованого і безпечного простору для перебування осіб, які утримуються в установі, а також для персоналу.

Зокрема, виконано роботи з облаштування приміщень з урахуванням потреб у збереженні особистого простору, здійснено косметичні та поточні ремонти прохідних коридорів і службових приміщень, оновлено окремі елементи інженерного та побутового оснащення.

Зазначені заходи позитивно вплинули на санітарний стан приміщень, рівень освітлення та загальне сприйняття внутрішнього простору установи, а також сприяли більш належній організації повсякденного життя осіб, які там утримуються. Окрему увагу приділено покращенню умов у приміщеннях, пов’язаних з організацією харчування та відпочинку, що має значення для дотримання санітарно-гігієнічних вимог і підтримання належного рівня безпеки.

У сукупності зазначені заходи можуть бути віднесені до позитивних практик, оскільки вони свідчать про наявність прагнення до поступового поліпшення умов тримання, водночас потребуючи подальшого розвитку та поєднання із системними заходами, спрямованими на повне забезпечення прав людини в місцях несвободи.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав ув’язнених і засуджених осіб.

1. У ході здійснення моніторингового візиту до установи зафіксовано низку системних порушень, серед яких — недотримання встановлених законодавством норм житлової площі, передбаченої для тримання осіб, узятих під варту, у камерних приміщеннях, а також інші порушення, що свідчать про неналежні умови тримання ув’язнених. Такі умови можуть бути розцінені як нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та можуть призвести до подання нових заяв проти України до Європейського суду з прав людини у зв’язку з порушенням статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у порушення статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Нельсона Мандели) у камерному приміщенні №2 перебувало 14 осіб, тоді як відповідно до акта вимірювання площі приміщень структурних дільниць установи зазначене приміщення розраховане на утримання лише 10 осіб (площа приміщення згідно з актом — 25,77 м²). Таким чином, фактична площа, що припадала на одного ув’язненого, становила лише 1,84 м², що не відповідає мінімальній нормі у 2,5 м², визначеній для осіб, узятих під варту. Аналогічні порушення виявлено у камерних приміщеннях №№3, 8, 11, 12, 13, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 41, 45, 46, 48, 75, 82 тощо.

Крім того, у порушення пункту 1 глави 2 розділу III Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО), встановлено, що в низці камерних приміщень фактична кількість спальних місць перевищує допустиму для забезпечення передбаченої законодавством норми житлової площі на одну особу.

Зокрема, порушення зафіксовано у камерах №№2, 3, 7, 8, 9, 11, 12, 13, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 41, 43, 45, 46, 48, 75, 78, 80, 82 тощо. Зазначене порушення створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в контексті формального дотримання норми житлової площі на одну особу та не забезпечує належного особистого простору утримуваним особам у камерних приміщеннях.

У пункті 13 Сьомої Загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катувань або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання (далі — Комітет) зазначено, що проблема переповнених камерних приміщень призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установ і дає підстави для висновку, що негативний вплив перенаселення нерідко має наслідком нелюдські або принизливі умови тримання в’язнів (CPT/Inf (1997) 10).

Крім того, у доповіді за результатами візиту до України у 2023 році Комітет вкотре закликає українську владу вжити заходів відповідно до давньої рекомендації Комітету щодо перегляду чинних правових норм, які регулюють мінімальну житлову площу для осіб, узятих під варту, з метою гарантування щонайменше 4 м² на одну особу в камерах для кількох осіб (без урахування площі, зайнятої санітарними вузлами) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 38).

2. У порушення статті 8 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 17.2 Європейських пенітенціарних правил моніторами встановлено випадки недотримання вимог щодо роздільного тримання ув’язнених. Так, під час вибіркової перевірки з’ясовано, що у камерних приміщеннях №№3, 4, 9 утримувалися особи, які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі, спільно з особою або особами, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності.

Крім того, встановлено факти тримання осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів, пов’язаних із насильством або таких, що спричинили потерпілому тілесні ушкодження чи смерть, а також особливо тяжких злочинів, спільно з іншими особами, які перебувають під вартою. Зокрема, у камерному приміщенні №17 особа, яка притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України, утримувалася разом з особою, яка притягується до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України.

Аналогічне порушення встановлено у камерному приміщенні №33. Зазначене свідчить про системне недотримання адміністрацією установи вимог щодо забезпечення належного контролю за розміщенням ув’язнених, не відповідає принципам динамічної безпеки та призводить до порушення права в’язнів на особисту безпеку, що суперечить вимогам національного законодавства та міжнародним стандартам, зокрема статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3. В установі станом на день моніторингового візиту утримувалося 7 іноземців — громадян Туреччини, Королівства Нідерланди, Азербайджану, Республіки Молдова та Російської Федерації, які не володіють українською мовою. Відповідно до пункту 14 глави 2 розділу II Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (ПВР СІЗО) таким особам було надано примірники Правил поведінки ув’язнених і засуджених у слідчих ізоляторах однією з офіційних мов Організації Об’єднаних Націй. Разом із тим під час конфіденційної бесіди громадяни Туреччини та Королівства Нідерланди повідомили, що не володіють мовами, якими викладено зазначені матеріали, у зв’язку з чим їх ознайомлення з відповідною інформацією мало формальний характер.

Відповідно до правила 54 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Нельсона Мандели) кожному ув’язненому під час прибуття до пенітенціарної установи має бути невідкладно надано письмову інформацію про: a) пенітенціарне законодавство та правила внутрішнього розпорядку установи; b) його права, включно з порядком отримання інформації, доступом до юридичних консультацій та процедурами подання клопотань або скарг; c) його обов’язки та можливі дисциплінарні стягнення; d) інші відомості, необхідні для адаптації до умов тримання.

Згідно з правилом 55.1 зазначена інформація повинна надаватися мовами, які найчастіше використовуються з урахуванням потреб контингенту установи, а в разі нерозуміння — має бути забезпечено усний або письмовий переклад. Невиконання наведених вимог свідчить про порушення права ув’язнених на інформацію, гарантованого статтями 34 та 57 Конституції України.

4. Під час відвідування приміщень збірного відділення встановлено, що їх облаштування не в повному обсязі відповідає вимогам Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), а також правилам 13, 14, 15 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Нельсона Мандели).

Зокрема, у збірному відділенні відсутні такі приміщення: кімната відділу режиму й охорони; кімната для оформлення документів; фотолабораторія; процедурна; приміщення для зберігання обмінного фонду постільних речей і речового майна; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей і речового майна; перукарня; душова; приміщення для роздягання; приміщення для одягання; камери карантину; камера для хворих (камера-ізолятор).

Відсутність камер карантину та камер для хворих (камер-ізоляторів) у збірному відділенні створює умови для поширення інфекційних захворювань серед новоприбулих осіб, підвищує ризик епідеміологічних спалахів і ускладнює своєчасне виявлення та ізоляцію хворих, що становить загрозу як для утримуваних осіб, так і для персоналу установи. До приміщень для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, практично не проникає природне освітлення у зв’язку з облаштуванням вікон тонованим (затемненим) склом, що може створювати додатковий психологічний тиск через відсутність будь-якого, навіть візуального, контакту із зовнішнім середовищем.

У приміщеннях не функціонує припливно-витяжна вентиляція. Усупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення камерні приміщення не оснащені баками для питної води. Через відсутність систем водопостачання та водовідведення приміщення також не обладнані санітарними вузлами й умивальниками, що унеможливлює дотримання належних санітарно-гігієнічних умов. Зазначене свідчить про порушення прав ув’язнених на гуманне поводження та повагу до їхньої людської гідності, гарантованих частиною третьою статті 1 Закону України “Про попереднє ув’язнення”.

5. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що під час проведення особистих обшуків із роздяганням ув’язнених у кімнаті для обшуку збірного відділення представники Національної гвардії України здійснюють відеофіксацію з використанням нагрудних відеореєстраторів.

Водночас відповідно до пункту 8 розділу VII Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у слідчих ізоляторах, виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5, а також абзацу третього пункту 4 глави 2 розділу III ПВР СІЗО, використання відеокамер та портативних відеореєстраторів у приміщеннях, де проводяться медичні огляди або особисті обшуки з роздяганням, заборонено. 

6. У камерних приміщеннях виявлено порушення правил 13, 14, 15, 17, 21 і 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Нельсона Мандели), а також статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Зокрема, санітарні вузли в окремих камерах не обладнані достатніми перегородками або дверцятами, що забезпечують можливість усамітнення, чим порушується правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил (камерні приміщення №№2, 3, 8, 9, 11, 12, 15, 81 тощо).

Усупереч правилу 18.1 Європейських пенітенціарних правил у низці камерних приміщень (№№2, 3, 8, 9, 11, 12 тощо) ліжка розташовані впритул одне до одного, що позбавляє ув’язнених належного особистого простору. Через надмірну заґратованість вікон у камерних приміщеннях не забезпечується належний рівень природного освітлення. Крім того, усупереч правилу 22.5 Європейських пенітенціарних правил та вимогам Норм забезпечення, камерні приміщення не оснащені баками для питної води або такі баки не наповнюються, у зв’язку з чим ув’язнені змушені вживати технічну воду з централізованої системи водопостачання.

Усупереч вимогам статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та пункту 1 глави 4 розділу IX ПВР СІЗО ув’язненим не забезпечуються належні матеріально-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Зокрема, ув’язнені змушені прати та сушити одяг у камерних приміщеннях, що свідчить про неналежну організацію лазне-пральних послуг. Окремі камери потребують ремонту із заміною санітарно-технічного обладнання та електромережі.

У приміщеннях відчувається стійкий неприємний запах, спостерігається антисанітарний стан, на стелях і стінах окремих камер наявні сліди надмірної сирості та плісняви внаслідок затікання води, значна захаращеність особистими речами. Постільна білизна та матраци потребують заміни. Заходи з дезінсекції, що вживаються адміністрацією установи, є недостатніми. Ув’язнені скаржилися на наявність клопів і тарганів у камерах.

Крім того, радіофікація в камерних приміщеннях не функціонує, що суперечить вимогам пункту 2 глави 3 розділу VIII ПВР СІЗО. Разом із тим у доповіді Комітету за результатами візиту до України у 2023 році українську владу закликано вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема: зменшити наповнюваність камер таким чином, щоб на одну особу, узяту під варту, припадало щонайменше 4 м² житлової площі (без урахування площі внутрішньокамерних санітарних вузлів); утримувати всі місця розміщення осіб у належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечити регулярне та ефективне проведення дезінсекції; гарантувати достатній доступ до природного освітлення й вентиляції; обладнати внутрішньокамерні санітарні приміщення повноцінними перегородками (від підлоги до стелі) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

7. Прогулянкові дворики №№6, 7, 8, 9 не обладнані належним укриттям від атмосферних опадів та потребують проведення ремонтних робіт. На дверях прогулянкового дворика для осіб, хворих на інфекційні захворювання, у тому числі на туберкульоз, відсутній напис “Для хворих на інфекційні захворювання”, що не відповідає вимогам пункту 3 глави 2 розділу III ПВР СІЗО.

Разом із тим у Другій Загальній доповіді Європейського комітету з питань запобігання катувань зазначено, що щоденне перебування на свіжому повітрі має відбуватися на ділянці достатньої площі, яка, наскільки це можливо, повинна бути обладнана укриттям на випадок несприятливих погодних умов (CPT/Inf (1992) 3) пункт 48). 

8. У секторі максимального рівня безпеки не забезпечено наявності кабінету лікаря для амбулаторного прийому хворих, що суперечить вимогам Норм забезпечення та створює перешкоди для надання своєчасної медичної допомоги особам, які там утримуються. Крім того, у секторі відсутнє приміщення для відправлення релігійних обрядів, що є порушенням пункту 3 глави 5 розділу VIII ПВР СІЗО та Норм забезпечення.

9. Під час відвідування сектору максимального рівня безпеки біля зовнішніх дверей камер для тримання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, виявлено розміщення поіменних карток із зазначенням інформації про короткий опис злочинів, учинених особами, які утримуються в цих камерах. У доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що таку практику слід припинити, оскільки вона не слугує жодній законній або обґрунтованій меті та, окрім стигматизації, негативно впливає на взаємини між ув’язненими та персоналом установи (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52). 

10. Під час відвідування карцерних приміщень установлено, що всупереч пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю ці приміщення не обладнані кнопками виклику персоналу, що унеможливлює оперативний контакт утримуваних осіб із працівниками установи. Крім того, у камерних приміщеннях карцерів не забезпечено належного рівня природного освітлення. Санітарні вузли не обладнані дверцятами та достатніми перегородками, які гарантують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

11. Приміщення відділення соціально-психологічної служби (далі — СПС) для засуджених, залишених для робіт із господарського обслуговування, не в повному обсязі відповідають вимогам Норм забезпечення.

Зокрема, у відділенні відсутні такі приміщення: кімната для зберігання харчових продуктів; кімнати для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна та спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; кімната для занять фізичною культурою; бібліотека.

Відсутність зазначених приміщень призводить до порушення санітарно-гігієнічних вимог. Зокрема, неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку в приміщеннях, де утримуються засуджені, що негативно впливає на загальний санітарний стан установи. Крім того, у відділенні відсутнє приміщення для відправлення релігійних обрядів, що суперечить вимогам пункту 3 глави 5 розділу VIII ПВР СІЗО та Норм забезпечення.

12. У порушення вимог пункту 14 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), їжа для ув’язнених і засуджених із їдальні установи доставляється у відрах, а не у промаркованих термосах. 

13. Згідно з пунктом 7 розділу III Положення про організацію продовольчого забезпечення, під час переміщення осіб, які забезпечуються харчуванням в установах, таким особам видається набір сухих продуктів. Зокрема, це стосується засуджених і ув’язнених, які переміщуються з одного слідчого ізолятора до іншого, зі слідчого ізолятора до місця відбування покарання, з одного місця відбування покарання до іншого, а також осіб, звільнених від відбування покарання, які прямують до місця проживання, та випадків, коли приготування гарячої їжі є неможливим.

Відповідно до пункту 6 глави 4 розділу IV ПВР СІЗО ув’язнені та засуджені перед відправленням для участі в кримінальному провадженні за межами слідчого ізолятора повинні отримати набір харчових продуктів. Водночас за результатами аналізу службової документації та опитування ув’язнених моніторинговою групою встановлено, що в більшості випадків видача продовольчих наборів особам, які вибувають з установи, фактично не здійснюється.

14. Згідно з пунктом 17 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення в їдальні установи щоденно повинні відбиратися та зберігатися добові проби кожної страви раціону. Відбір проб здійснюється кухарем із казана у присутності медичного працівника закладу охорони здоров’я до видачі їжі у чистий посуд із кришкою (попередньо помитий та прокип’ячений).

Добові проби повинні зберігатися у холодильнику їдальні за температури від +4°C до +8°C протягом доби до закінчення аналогічного прийому їжі наступного дня. Разом із тим у порушення зазначених вимог під час огляду холодильника їдальні моніторинговою групою встановлено відсутність добових проб страв вечері за 28.10.2025 року. 

15. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні тютюнові вироби, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП. 

16. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування ув’язнених і засуджених осіб. Зокрема, під час спілкування з особами, узятими під варту, та засудженими встановлено, що особи жіночої статі, узяті під варту, мають можливість приймати душ лише один раз на тиждень, що порушує вимоги пункту 19.4 Європейських пенітенціарних правил та пункту 3.2 Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення).

Крім того, у лазні припливно-витяжна система вентиляції з механічним спонуканням потребує ремонту та/або належного технічного обслуговування, оскільки фактично не забезпечує належного повітрообміну, що не відповідає вимогам пункту 2.11 розділу II Положення. Приміщення пральні потребує проведення капітального ремонту, а припливно-витяжна система вентиляції в ньому не функціонує.

У порушення вимог додатка 3 до Положення у пральні відсутні передбачені приміщення, а саме: приміщення для приймання брудної білизни; приміщення для лагодження та зберігання чистої білизни; приміщення для видачі чистої білизни; кімната персоналу пральні; душова для працівників; туалет для працівників. Через відсутність зазначених приміщень допускається контакт чистого та брудного речового майна. Крім того, у порушення пункту 3.11 розділу III Положення у пральні не обладнано куточок фельдшера.

17. Моніторинговою групою встановлено, що наявні в установі спеціальні засоби, зокрема захисні шоломи та бронежилети, не оснащені належною індивідуальною нумерацією. За таких умов у разі застосування працівниками фізичної сили встановлення особи, яка використовувала відповідний спеціальний засіб, є фактично неможливим. Водночас Комітет у доповіді за результатами візиту до України у 2012 році звертав увагу на проблему ідентифікації персоналу під час проведення втручань в установах та рекомендував забезпечити, щоб на кожному елементі одягу або захисному шоломі був чіткий ідентифікаційний номер, який дозволяв би встановити відповідного працівника у разі необхідності (CPT/Inf (2013) 230 пункт 21).

18. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує з ув’язненими та засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим згідно з абзацом восьмим пункту 8 глави 1 розділу V ПВР СІЗО носіння персоналом слідчого ізолятора спеціальних засобів у межах охоронюваної території СІЗО має бути, за можливості, максимально прихованим від оточення.

Крім того, Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спеціальні засоби (зокрема гумові кийки, наручники та аерозольні балончики зі сльозогінною речовиною) відкрито перед в’язнями, оскільки така практика перешкоджає встановленню нормальних професійних відносин між персоналом та утримуваними особами (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

19. Згідно з інформацією, наданою адміністрацією установи, з початку 2025 року станом на 29.10.2025 року в Державній установі “Закарпатська установа виконання покарань №9” ув’язненим і засудженим було надано 368 короткострокових побачень, з яких 319 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають бути правилом, тоді як закриті побачення — винятком, допустимим лише на підставі обґрунтованих та вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретної особи. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

20. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу в установі станом на 29.10.2025 року становить 36 штатних одиниць. Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Комітет зазначає, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, яка повинна бути присутня у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою.

Недостатня чисельність персоналу підвищує ризики насильства та залякування між утримуваними особами, знижує якість заходів, що пропонуються засудженим, і негативно впливає на процес підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення чисельності персоналу в пенітенціарних установах України з низьким рівнем укомплектованості, а також покласти край практиці 24-годинних змін персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

21. У ході моніторингового візиту встановлено, що захисна споруда цивільного захисту (сховище №1701) обладнана основним та аварійним виходами, які є доступними та не захаращеними, що відповідає базовим вимогам безпеки. У сховищі наявні системи вентиляції та каналізації, які передбачені проєктною документацією і забезпечують можливість використання укриття за призначенням. Загальний технічний стан приміщень є задовільним, ознак підтоплення або аварійного стану під час огляду не зафіксовано.

Водночас попри наявність основних інженерних елементів, фактична готовність укриття до тривалого перебування людей залишається обмеженою. Системи вентиляції та каналізації не доповнені належною організацією простору, запасами питної води, достатньою кількістю місць для розміщення осіб, а також чітко відпрацьованим алгоритмом доступу до укриття під час повітряної тривоги.

У сукупності зазначене свідчить про те, що захисна споруда потребує не формального обліку, а практичного дооснащення та організаційного врегулювання з метою забезпечення реального захисту життя та безпеки людей.

22. У ході моніторингового візиту встановлено, що в державній установі організовано виконання значного обсягу робіт із господарського обслуговування, необхідних для щоденного функціонування установи. Зокрема, засуджені та ув’язнені залучаються до роботи в харчоблоці, пекарні, овочевому цеху, до прибирання приміщень, виконання підсобних і допоміжних робіт, а також окремих технічних функцій. Зазначені роботи мають постійний характер, виконуються щоденно та забезпечують безперервну роботу ключових об’єктів життєзабезпечення установи.

Фактична організація праці за своїми ознаками відповідає повній зайнятості з фіксованим робочим днем і систематичним виконанням одних і тих самих трудових функцій. Водночас під час візиту зафіксовано низку порушень у сфері права на працю та соціального захисту. Встановлено, що в харчоблоці працюють щонайменше шість засуджених, які залучаються до роботи без вихідних днів та з тривалим робочим часом. Так, засуджений М. працює в овочевому цеху щоденно з 6:00 до 17:00 без вихідних днів, а засуджений Р. понад один рік фактично виконує обов’язки кухаря, працюючи з 5:00 до 17:00 щоденно без вихідних днів.

Засуджений К. працює підсобним робітником з 7:00 до 17:00 щоденно протягом близько восьми місяців. 

Аналогічні ознаки постійної зайнятості підтверджуються журналами видачі інвентарю, з яких убачається, що окремі засуджені отримують робочий інвентар щоденно без фіксації вихідних днів або змінного графіка роботи. Окремо встановлено, що ув’язнений Г. щоденно працює прибиральником з ранку до вечора без будь-якої оплати та без оформлення трудових або цивільноправових відносин. У пекарні ув’язнений П. виконує роботи без укладення договору та без визначення умов праці. 

Крім того, журнал огляду працівників харчоблока лікарем на предмет гнійничкових захворювань ведеться формально: у ньому не зазначаються прізвища осіб, яких фактично оглядає медичний працівник, що унеможливлює перевірку проходження обов’язкових медичних оглядів конкретними особами та створює ризики для охорони здоров’я і безпеки харчування. Зазначені факти свідчать про відсутність належного правового оформлення праці. Трудові договори або договори цивільноправового характеру з особами, які фактично виконують роботи, не укладаються, режим робочого часу документально не визначається, вихідні дні не надаються, а питання оплати праці та соціального страхування не врегульовані.

Така практика суперечить вимогам Кодексу законів про працю України, який передбачає обов’язковість оформлення трудових відносин, дотримання норм робочого часу, надання вихідних днів і гарантій оплати праці. Вона також не відповідає положенням Кримінально-виконавчого кодексу України та Закону України “Про попереднє ув’язнення”, які ґрунтуються на принципі добровільності праці та необхідності забезпечення соціальних гарантій для осіб, позбавлених волі.

Крім того, зафіксовані практики несумісні з міжнародними стандартами, зокрема з Конвенціями Міжнародної організації праці №29 та №105 про заборону примусової праці, Європейськими пенітенціарними правилами та Мінімальними стандартними правилами ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Нельсона Мандели), які вимагають, щоб праця осіб, які перебувають у місцях несвободи, не мала карального або експлуататорського характеру та здійснювалася на законних підставах із дотриманням вимог безпеки, оплати та соціального захисту.

Практика Європейського суду з прав людини також виходить із того, що держава несе підвищений обов’язок щодо захисту трудових і соціальних прав осіб, які перебувають під її повним контролем. У підсумку встановлено, що в установі сформувалася системна модель використання праці засуджених та ув’язнених для забезпечення функціонування харчоблока, пекарні та інших об’єктів господарського обслуговування без належного правового оформлення та соціальних гарантій. Фактичні трудові відносини маскуються під внутрішнє “залучення до робіт”, що дозволяє уникати виконання вимог трудового законодавства та міжнародних стандартів. Така практика порушує право на працю і соціальний захист осіб, позбавлених волі.

Закарпатська міська медична частина №9 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях

Завідувачка Закарпатської міської медичної частини №9 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях — Спіцина Наталія Володимирівна.

У штаті медичної частини станом на 28.10.2025 року вакантними залишаються посади: лікар-нарколог — 0,5 шт. од., лікар-рентгенолог — 0,5 шт. од., рентген-лаборант — 0,5 шт. од., клінічний психолог — 0,5 шт. од. Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводить до порушення прав ув’язнених та засуджених осіб:

1. Під час вивчення медичної документації встановлено, що до медичних карток амбулаторного хворого (форма №025/о) не додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень до форми первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2024 року №186, як це передбачено пунктом 2.11 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104 (далі — Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я).

Водночас Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що будь-які травматичні ушкодження, виявлені під час медичного огляду, мають бути детально сфотографовані, а фотографії разом зі схемами тіла — зберігатися в індивідуальній медичній картці особи (CPT/Inf (2024) 20) пункт 82).

2. Усупереч вимогам пункту 2.11 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я та Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень” медичні працівники не складають довідки належним чином. Зокрема, у більшості випадків пункт 8 форми, який передбачає зазначення обставин отримання тілесних ушкоджень, не заповнюється або заповнюється формально, без конкретизації, наприклад: “з власної необережності”, що не дає можливості ідентифікувати фактичні обставини події.

Відсутність повноцінного документування обставин травмування та неналежна фіксація тілесних ушкоджень не відповідають пункту 60 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part), у якому зазначено, що медичні служби в місцях позбавлення волі можуть зробити внесок у запобігання насильству щодо осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, за необхідності, через інформування відповідних органів державної влади.

3. Під час спілкування з персоналом установи та ув’язненими встановлено, що медичним персоналом здійснюється систематична практика проведення медичних оглядів осіб після прибуття до установи у присутності немедичного персоналу, а саме співробітників установи. Зазначене порушує вимоги статті 39¹ Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права особи на таємницю про стан здоров’я, а також пункту 2.4 розділу II Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я.

Разом із тим Комітет критикує надмірні заходи безпеки та вважає неприпустимими такі практики, оскільки вони посягають на гідність ув’язнених, перешкоджають формуванню належних відносин між медичним персоналом і пацієнтом та можуть ускладнювати встановлення об’єктивного медичного висновку (Доповідь Комітету за результатами візиту в Україну у 2012 році, пункт 50, CPT/Inf (2013) 23).

4. Моніторинговою групою встановлено, що під час поміщення ув’язненого до карцеру практикується долучення до особової справи медичної довідки, яка містить інформацію про стан здоров’я особи та відповідно до висновку якої ув’язнений за станом здоров’я може утримуватися в умовах карцеру. Виявлені факти свідчать про те, що працівники установи володіють конфіденційною інформацією щодо стану здоров’я ув’язнених осіб, які перебувають у карцері.

Зазначене порушує вимоги статті 39¹ Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права особи на таємницю про стан здоров’я. Водночас Комітет неодноразово наголошував, що покладення на пенітенціарних лікарів обов’язку засвідчувати придатність засуджених до відбування дисциплінарного стягнення навряд чи сприяє розвитку довірливих та позитивних відносин між лікарем і пацієнтом (CPT/Inf (2024) 20) пункт 104). 

5. Усупереч вимогам пункту 4 глави 1 розділу X Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів у медичній частині відсутній облаштований ізолятор для тримання осіб із психічними розладами.

6. Під час аналізу медичної документації встановлено, що особи, які перебувають на амбулаторному лікуванні у лікаря-психіатра, не підписали форму первинної облікової документації №003-8/о “Усвідомлена згода особи на амбулаторну психіатричну допомогу”.

Відсутність підписаної згоди унеможливлює належне підтвердження добровільності отримання пацієнтами психіатричної допомоги та застосування до них відповідних методів діагностики, профілактики й лікування, що свідчить про порушення вимог Закону України “Про психіатричну допомогу”, Інструкцій щодо заповнення форм первинної облікової документації, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.09.2016 року №970, а також правила 32(b) Мінімальних стандартних правил Організації Об’єднаних Націй щодо поводження з в’язнями.

7. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) для осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ювання, участь у групах взаємодопомоги тощо. Таким чином, зазначені особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Водночас Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язання проблеми, пов’язаної з уживанням наркотиків, у зв’язку з чим важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам. Відповідно, в усіх установах має бути забезпечено доступ до належного медичного обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути комплексною; програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю мають поєднуватися з повноцінними психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків.

Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а їх реалізація має здійснюватися, зокрема, пенітенціарними лікарями, які пройшли спеціальну підготовку з питань, пов’язаних з уживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

8. Диспансерний нагляд здійснюється за 12 особами, які мають інвалідність, з них: I групи — 2 особи, II групи — 5 осіб, III групи — 5 осіб. Разом із тим, усупереч вимогам Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”, особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійкі порушення функцій організму, зумовлені захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Під час вибіркової перевірки медичної документації ув’язнених встановлено, що у 10 осіб з інвалідністю відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, рекомендації ІПР не виконуються, у зв’язку з чим зазначені особи не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів.

9. Усупереч вимогам Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення” у медичній частині не створено належних умов для перебування осіб з інвалідністю.

10. Усупереч вимогам пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує забезпечення вільного доступу до будівель та приміщень закладу охорони здоров’я для маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

11. Усупереч вимогам Стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті C у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, 17 осіб з підозрою на вірусний гепатит C не проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених осіб.

12. Усупереч вимогам Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини позбавлений можливості здійснювати запити на телемедичні консультації та отримувати відповідні висновки для надання медичної допомоги ув’язненим і засудженим особам з технічних причин.

13. Усупереч вимогам Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентгенівський апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених осіб та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги. 

14. У зв’язку з відсутністю у штаті медичної частини лікаря-гінеколога жінки, які утримуються в установі, не проходять планові медичні огляди у зазначеного спеціаліста. Це позбавляє їх можливості своєчасно отримувати кваліфіковану медичну допомогу, що є порушенням права на охорону здоров’я та медичну допомогу, гарантованого статтею 49 Конституції України.

Зазначене також не відповідає пункту 38 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part), у якому зазначено, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні забезпечувати медичну допомогу, лікування, відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи інший спеціальний догляд на рівні, не нижчому за той, що пропонується пацієнтам у цивільних закладах охорони здоров’я, а також бути укомплектованими лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом та забезпеченими належними приміщеннями й обладнанням. 

15. У медичній частині відсутні окремі кабінети лікаря-терапевта, лікаря-психіатра, лікаря-інфекціоніста, лікаря-нарколога та інших спеціалістів. Прийом ув’язнених і засуджених осіб зазначеними лікарями здійснюється в приміщенні маніпуляційного кабінету, що не забезпечує конфіденційності та може призводити до порушення права на приватність під час медичних оглядів.

16 Відповідно до пункту 10 глави 2 розділу IX Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів засуджені, залишені у СІЗО для виконання робіт з господарського обслуговування, підлягають обов’язковому профілактичному медичному огляду відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”.

На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194. Разом із тим під час перевірки особистих медичних книжок засуджених, залучених до роботи в харчоблоці, встановлено, що зазначені особи не проходили обов’язкові профілактичні медичні огляди у встановлені строки.

17. Усупереч вимогам Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежної сигналізації та пожежогасіння.

Рекомендації:

1. У строк до 6 місяців привести фактичне наповнення камер у відповідність до норм житлової площі, визначених законодавством, шляхом зменшення кількості осіб у камерах або перерозподілу контингенту, забезпечивши не менше мінімально встановленої площі на одну особу. Результат: у жодній камері кількість осіб не має перевищувати допустиму відповідно до її площі.

2. Негайно, але не пізніше ніж протягом 1 місяця, запровадити обов’язковий контроль за дотриманням вимог щодо роздільного тримання ув’язнених із фіксацією підстав розміщення кожної особи. Результат: припинення спільного тримання осіб різних категорій, несумісних відповідно до законодавства та міжнародних стандартів.

3. Протягом 2 місяців забезпечити надання іноземцям інформації про правила тримання, права та процедури подання скарг мовами, якими вони фактично володіють, або із залученням перекладача. Результат: підтвердження кожним іноземцем фактичного ознайомлення з інформацією зрозумілою для нього мовою.

4. У строк до 6 місяців привести приміщення збірного відділення у відповідність до норм забезпечення шляхом відновлення вентиляції, забезпечення доступу до питної води, створення умов для карантину та ізоляції хворих. Результат: утримання новоприбулих осіб в санітарно безпечних умовах без ризику поширення інфекційних захворювань.

5. Негайно припинити відеофіксацію особистих обшуків із роздяганням у заборонених приміщеннях та протягом 1 місяця провести відповідний інструктаж персоналу. Результат: відсутність випадків незаконної відеофіксації, що порушують право на приватність.

6. У строк до 9 місяців забезпечити приватність у камерних приміщеннях шляхом облаштування санітарних вузлів перегородками, оптимізації розміщення ліжок, відновлення вентиляції та освітлення, а також організації доступу до питної води. Результат: відповідність умов тримання базовим вимогам гігієни та поваги до людської гідності.

7. Протягом 6 місяців привести прогулянкові дворики у відповідність до встановлених вимог шляхом облаштування укриттів від атмосферних опадів та належного маркування. Результат: здійснення прогулянок щоденно незалежно від погодних умов без приниження людської гідності.

8. У строк до 3 місяців забезпечити можливість амбулаторного прийому лікаря у секторі максимального рівня безпеки, а також створити приміщення для відправлення релігійних обрядів. Результат: забезпечення доступу до медичної допомоги та реалізацію свободи віросповідання.

9. Негайно припинити практику розміщення поіменних карток з описом злочинів біля камер довічно засуджених осіб. Результат: усунення стигматизуючих практик, що порушують людську гідність.

10. Протягом 3 місяців обладнати карцерні приміщення кнопками виклику персоналу та забезпечити мінімальний рівень природного освітлення і приватності. Результат: забезпечення можливості оперативного контакту з персоналом та базові умови безпеки.

11. У строк до 6 місяців привести умови тримання осіб, залучених до господарського обслуговування, у відповідність до норм забезпечення, забезпечивши належне зберігання особистого майна та гігієнічні умови. Результат: усунення антисанітарії та порушення побутових прав.

12. Протягом 2 місяців забезпечити доставку їжі в промаркованих термосах, системну видачу продовольчих наборів під час вибуття, а також щоденний відбір добових проб. Результат: відповідність харчування санітарним та безпековим вимогам.

13. У строк до 1 місяця привести асортимент крамниці у відповідність до встановленого переліку товарів. Результат: забезпечення рівного доступу до дозволених товарів.

14. У строк до 9 місяців усунути порушення в організації лазне-прального обслуговування шляхом ремонту вентиляції, приміщень пральні та забезпечення належної періодичності прийняття душу. Результат: забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних стандартів.

15. Протягом 3 місяців запровадити індивідуальну нумерацію спеціальних засобів. Результат: забезпечення ідентифікації персоналу у випадках застосування фізичної сили.

16. Негайно припинити практику відкритого носіння спеціальних засобів персоналом, який безпосередньо контактує з ув’язненими. Результат: зниження рівня психологічної напруги та залякування.

17. У строк до 6 місяців переглянути порядок організації короткострокових побачень з метою забезпечення, як правило, відкритого формату. Результат: застосування безконтактних побачень виключно на підставі індивідуальної та мотивованої оцінки ризиків.

18. Протягом 12 місяців вжити заходів для усунення некомплекту персоналу та відмови від 24-годинних змін. Результат: забезпечення постійної присутності персоналу та підвищення рівня безпеки.

19. У строк до 3 місяців дооснастити укриття запасами води, місцями для розміщення людей та затвердити алгоритм доступу під час повітряної тривоги. Результат: фактична готовність укриття до використання для захисту життя.

20. Негайно, але не пізніше ніж протягом 2 місяців, припинити практику залучення засуджених і ув’язнених до робіт без оформлення трудових або цивільноправових відносин. Результат: укладення договору з кожною особою, визначення робочого часу, вихідних, оплату та соціальні гарантії, здійснення персоніфікованого медичного контролю у харчоблоці.

21. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у Закарпатській міській медичній частині №9 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях.

22. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я ДКВС України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10.02.2012 року №239/5/104, та інших нормативно-правових актів; Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

23. Забезпечити укомплектування штату медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

24. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених та ув’язнених осіб.

25. Забезпечити обов’язкове підписання пацієнтами форми первинної облікової документації №003-8/о для підтвердження добровільності отримання амбулаторної психіатричної допомоги.

26. Забезпечити проведення медичних оглядів новоприбулих осіб без присутності немедичного персоналу з метою дотримання права на медичну таємницю, збереження гідності ув’язнених та недопущення втручання в незалежність медичних висновків.

27. Забезпечити всім особам з підозрою на вірусний гепатит C доступ до ПЛР-тестування у найкоротші строки та організувати необхідне противірусне лікування для осіб із підтвердженим діагнозом.

28. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

29. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

30. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”.

31. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення лікарями запитів на телемедичне консультування.

32. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до встановлених вимог.

33. Обладнати ізолятори для осіб, хворих на небезпечні інфекційні захворювання, з метою запобігання їх поширенню серед інших ув’язнених.

34. Припинити практику посвідчення лікарями стану здоров’я засуджених та ув’язнених осіб під час поміщення їх до карцеру.

35. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів.