“Слідство” встановило, що торік у липні Дмитро Папенко запропонував своїм співкамерникам по СІЗО — Володимиру Макаренку та Григорію Сінченку — 4 листопада 2024 року (це свято єдності в РФ) вчинити втечу і теракт: переконати постового вивести їх із камери, напасти на нього, а потім звільнити полонених українців, а СІЗО підпалити. Що саме завадило цьому плану — російські пропагандисти не уточнюють. Усі троє українців начебто визнали свою провину.
Григорію Сінченку 33 роки. Він народився у Макіївці, до 2014 року вчився у Сімферопольському університеті, хотів стати політологом. Після анексії Криму він відмовився писати заяву на навчання в окупованому виші, його відрахували, розповідала “Медиазона”. У грудні 2016 року Григорію довелося приїхати до Донецька — відновити медичні документи. Тоді його затримали вперше, звинувативши в роботі на користь України. У полоні Григорій пройшов через жорстокі катування. За словами матері в’язня Тетяни Гулевської, його підвішували до стелі за викручені руки, душили, застосовували електричний струм. Під час побиття розірвалася легеня. У грудні 2017 року Григорія звільнили під час обміну полоненими. Після звільнення Григорій вирішив повернутися на окуповану територію, щоб помститися катам. У 2019 році так звані спецслужби “ДНР” заарештували Григорія вдруге. Про його долю довго нічого не було відомо. У травні 2020 року Сінченко утік з полону. Поліція самопроголошеної республіки оголосила Сінченка в розшук “за скоєння тяжкого злочину”. Наприкінці червня його знову заарештували. У 2020 році Григорій власною кров’ю написав на стінах камери СІЗО № 5 ім’я свого ката.
До Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону справа Сінченка надійшла у квітні 2023 року. Самого його спочатку тримали у ростовському СІЗО-1, а потім перевели до СІЗО № 2 Таганрога, відоме тим, що саме тут утримують полонених українців. Тут Григорія теж катували.
19 березня цього року Сінченка засудили до 26 років колонії суворого режиму за скоєння аж 47 злочинів, серед яких — придбання і виготовлення вибухівки, носіння зброї, замах на правоохоронців, шпигунство, участь у терористичній організації, вчинення диверсій, умисне знищення чужого майна, вимагання, незаконний перетин кордону та втеча з-під варти. Григорій визнав провину лише в останньому. Попередні роки в донецьких катівнях російський суддя враховувати не став.
Два роки тому волонтери “Меморіалу” взяли інтерв’ю у Григорія Сінченка.
— Більшість доказів зводиться до свідчень проти самого себе, які я дав під тортурами, зафіксованими серед іншого і на відео. Для отримання цих показань співробітники УБОЗ протягом двох тижнів утримували мене у невстановленому місці за межами СІЗО, де били, позбавляли сну та катували струмом, — розповідав тоді Григорій.
Мешканця Севастополя Дмитра Папенка окупанти затримали 1 грудня 2022 року. Російські спецслужби звинуватили його в тому, що він передавав СБУ інформацію про військові об’єкти в місті, а також планував підпалити якусь адміністративну будівлю.
Його справа надійшла до суду в Ростові-на-Дону у жовтні 2023 року. Коли було винесено вирок невідомо. У ФСБ повідомили про нього у жовтні 2024-го: російський суддя відправив його за ґрати на 21 рік, визнавши винним у держзраді, підготовці до теракту та навчанні тероризму.
Володимира Макаренка судили в межах “великої справи айдарівців”. Вирок винесли у жовтні цього року: 15 представників підрозділу отримали великі терміни позбавлення волі, при чому не за конкретні злочини, а просто за факт служби в ‘Айдарі’. Снайпер Володимир Макаренко потрапив у полон навесні 2022 року. Його засудили до 18 років неволі. Фігуранти справи неодноразово повідомляли про тиск і катування, а також про те, що їх примушували обмовляти себе. Правозахисний проєкт “Підтримка політв’язнів. Меморіал”, керуючись міжнародними критеріями, визнав фігурантів “великої справи айдарівців” політв’язнями, адже їх судять не за конкретні воєнні злочини, а за сам факт проходження служби у ЗСУ. Це є грубим порушенням Женевської конвенції, що забороняє переслідувати військовополонених виключно за їхню участь у збройному конфлікті.
Як ми повідомляли, за підрахунками “Меморіалу”, протягом жовтня цього року до Південного окружного суду в Ростові-на-Дону надійшло понад три десятки справ щодо громадян України, яких обвинувачують у “злочинах терористичного спрямування”. Це новий рекорд за кількістю справ за місяць. Міжнародні організації неодноразово вказували, що часто кримінальне переслідування українських військовополонених та затриманих цивільних порушує норми міжнародного гуманітарного права. Зокрема Парламентська асамблея Ради Європи вимагала надати для українців, яких судять в РФ, повний доступ до правового захисту, а для міжнародних спостерігачів — доступ до судових засідань, забезпечивши процесуальні та судові гарантії, а також право на справедливий суд. Коаліція правозахисних організацій в рамках кампанії “PEOPLE FIRST!” вимагає звільнення усіх ув’язнених внаслідок російської агресії проти України.
