Так званий “верховний суд ЛНР” виніс вирок мешканцю Кремінної Денису Зельчану — 14 років позбавлення волі у колонії суворого режиму. Чоловік працював на швидкій понад 30 років. Про деталі справи відомо небагато. Телеграм-канал “суду” розповідає, що “у засудженого З. внаслідок перегляду іноземних ресурсів у мережі Інтернет з негативною інформацією про діяльність органів державної влади та Збройних Сил Російської Федерації, сформувалася стійка позиція неприйняття цілей та завдань спеціальної військової операції”. У грудні 2022 року він, мовляв, зв’язався з кимось на неокупованій Україні та став передавати йому дані російських військових, зібрані під час роботи на швидкій. Повідомляється, що чоловік визнав провину у збиранні “відомостей військового характеру”.
У серпні цього року відео із затриманням медика і його “зізнанням” опублікувала “прокуратура” окупованого регіону: чоловіка посеред вулиці зупиняють представники ФСБ і закидують в автівку. Судячи з погоди, це відбувається зовсім не в серпні, а радше восени чи навіть взимку.
— Я співробітник швидкої допомоги, 31 рік працюю на підстанції швидкої допомоги міста Кремінна, — каже на камеру Денис Зельчан. — Передавав інформацію про перебування військовослужбовців Російської Федерації на території України…
На відео він зізнається, що спілкувався зі своїм товаришем-підприємцем, який колись допомагав ЗСУ з будматеріалами, а згодом виїхав з Кремінної. Казенною мовою російських слідчих він каже, що внаслідок обстрілів, які велися за переданою Україні інформацією, “постраждало кілька цивільних житлових об’єктів” на вулиці, де він сам мешкає.
Нагадаємо, на початку жовтня так званий “верховний суд ДНР” виніс вирок ще одному лікарю, неонатологу Сергію Петрику. Його також звинуватили в тому, що він нібито “ініціативно” спілкувався з представниками СБУ і через месенджер передавав їм інформацію про місцеперебування російських військових. Петрика засудили до 15 років позбавлення волі й штрафу. Він не визнав своєї провини.
Підлітки в неволі
Тим часом стало відомо що в окупованому Донецьку арештували двох школярів — за те, що нібито готували диверсію на залізниці. Коли насправді затримали підлітків — невідомо. Окупаційні медіа повідомили 8 листопада лише про те, що “Ворошилівський міжрайонний суд міста Донецька” обрав для дітей запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Школярам 15 та 16 років.
Повідомляється, що вони буцімто за грошову винагороду “погодилися здійснити терористичний акт”: підпалити релейну шафу на залізниці, але, мовляв, “співробітники правоохоронних органів вчасно запобігли цьому”.
Ми багато розповідали про переслідування дітей і підлітків на окупованих РФ українських територіях. Наприкінці жовтня окупаційна “прокуратура” Криму затвердила обвинувальний висновок у кримінальній справі щодо 17-річного підлітка, якого обвинувачують в участі у “терористичній організації”, забороненій на території РФ. Два роки тому в Мелітополі росіяни викрали п’ятьох дітей, яких звинуватили у створенні диверсійної групи ‘Чорний саботаж’. Двоє з них — Данило Дахов та Павло Гримак — загинули в неволі. Віктор Азаровський, Олег Шокол і Денис Василик чекають на вирок суду у Таганрозькому СІЗО. Крім того, влітку 2023 року в Бердянську були вбиті окупантами Тігран Оганнісян та Микита Ханганов. Українські правоохоронці від початку повномасштабного вторгнення зафіксували щонайменше 12 фактів затримання неповнолітніх українців під час окупації Донецької, Запорізької, Харківської та Херсонської областей. Дітей обвинувачували в коригуванні вогню ЗСУ, шпигунстві та державній зраді. Ця інформація є неповною, доки українські території перебувають в окупації.
Енергодар
Не припиняється терор проти цивільних і на окупованій частині Запорізької області. Наприкінці жовтня стало відомо, що російський суд збільшив термін ув’язнення полоненому інженеру Запорізької АЕС Сергію Потингу. Нагадаємо, його викрали 23 червня 2023 року. До того тричі забирали й катували його дружину. У березні цього року Сергія засудили до 19 років неволі у колонії суворого режиму — за “незаконне зберігання зброї та спробу підірвати автівку представника силових структур Росії”. Але й цього окупаційному режиму виявилося мало. На вимогу прокуратури затверджений вирок збільшили до 20 років.
“Такі нелюдські рішення окупантів, засновані на фейкових звинуваченнях, що не мають жодного відношення до правосуддя, були і залишаються свідченнями їхніх тяжких злочинів на тимчасово окупованих територіях”, — заявив міський голова Енергодару Дмитро Орлов.
Двома тижнями раніше так званий “Запорізький обласний суд” виніс вирок інженеру радіо і телебачення на Запорізькій АЕС Руслану Лаврику. Його засудили до 16 років позбавлення волі за те, що він нібито перераховував кошти українській армій, а також передавав ЗСУ інформацію про розміщення окупаційних військ. Його затримали в червні 2024 року за порушення комендантської години. За словами Дмитра Орлова, після катувань у полоні чоловік має хворе серце і потребує лікування.
Докладніше про переслідування окупантами співробітників Запорізької атомної станції і мешканців міста Енергодар читайте в статті. Також ми розповідали про насильницьке зникнення інженера Запорізької атомної станції Сергія Коржа. В жовтні минулого року так званий “Запорізький обласний суд” в окупованому Мелітополі засудив його до 13 років ув’язнення — за те, що нібито “збирав та передавав співробітнику головного управління розвідки міністерства оборони України відомості про місця знаходження техніки та особового складу підрозділів Федеральної служби військ національної гвардії Російської Федерації у Запорізькій області”.
Масштаб репресій
Як підрахував “Меморіал”, протягом жовтня цього року до Південного окружного суду в Ростові-на-Дону надійшло понад три десятки справ щодо громадян України, яких обвинувачують у “злочинах терористичного спрямування”. “Це новий рекорд за кількістю справ за місяць, — кажуть правозахисники. — Жовтень також став рекордним за кількістю вироків українцям — 29, а 7 жовтня у Південному окружному військовому суді оголосили одразу 5 вироків”.
Більшість фігурантів у справах, що надійшли до суду минулого місяця, — військовослужбовці “Азову”, “Айдару” та батальйону імені Номана Челебіджіхана, але є серед них і чимало цивільних. Так у “виправданні тероризму в інтернеті” обвинувачують 19-річного Віталія Трофімчука та Тетяну Дев’яткіну із Запорізької області, Наталію Пушкаш з Херсонщини, Юрія Нікітенка з Луганщини. За підготовку до “акту міжнародного тероризму” судитимуть Павла Гортенка з Запорізької області та Євгена Чухна. 65-річного жителя Луганської області Володимира Пороло звинувачують у “фінансуванні тероризму”.
Також правозахисники звернули увагу на справу, пов’язану із “підготовкою теракту в СІЗО Ростова-на-Дону”, в якій фігурантами є раніше засуджені Григорій Сінченко, Дмитро Папенко та “айдарівець” Володимир Макаренко. Подробиці справи невідомі.
Правовий вимір
Ув’язнені на тимчасово окупованих територіях українські цивільні мають користуватися правами та гарантіями відповідно до IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також Міжнародного пакту про громадянські політичні права. Крім того, стаття 76 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни наголошує: “Особи, що перебувають під захистом, обвинувачені в скоєнні злочину, повинні знаходитися на окупованій території, а в разі засудження повинні там само відбувати строк покарання”. Натомість в порушення всіх міжнародних норм, російська влада піддає українців катуванням, тримає в нелюдських умовах, вивозить за тисячі кілометрів від домівки.
Рідні часто місяцями нічого не знають про місцеперебування викрадених окупаційною владою цивільних, хоч відповідно до норм Міжнародного гуманітарного права, держава-окупант зобов’язана повідомляти про місцеперебування всіх осіб, що були взяті під варту, а Міжнародний комітет Червоного Хреста повинен мати безперешкодний доступ до всіх місць ув’язнення.
“Війна проти України, що триває, призвела до цілої низки порушень міжнародного права прав людини та гуманітарного права, — заявляла торік спецдоповідачка ООН з порушень прав людини в Російській Федерації Маріана Кацарова. — Особливе занепокоєння викликають українські цивільні особи, довільно затримані в Російській Федерації, оскільки російська влада не надає інформації про їхню чисельність, долю та місцеперебування, і багато з них є жертвами насильницьких зникнень. Більшість із них утримуються без зв’язку із зовнішнім світом, і, згідно з показаннями звільнених у рамках обміну полоненими, багато хто піддається широко розповсюдженим і систематичним тортурам, жорстокому поводженню, включно зі зґвалтуваннями та іншими видами сексуального насильства”.
Коаліція правозахисних організацій в рамках кампанії PEOPLE FIRST! вимагає звільнення усіх ув’язнених внаслідок російської агресії проти України, зокрема і цивільних, засуджених російськими та підконтрольними РФ судами.
