Звіт за результатами моніторингового візиту до Камʼянської виправної колонії №34

16.12.2025 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та громадської організації “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Кам’янська виправна колонія (№34)” (далі — КВК-34, установа, заклад, колонія).

Здійснено черговий плановий візит без попередження, у ході якого досліджено всі об’єкти установи. Попередній візит відбувся 19.11.2022 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводився в межах проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY (Данський інститут проти катувань).

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, має досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має значний досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого та нелюдського поводження.

КВК-34 функціонує в умовах поступової адаптації до сучасних підходів у сфері виконання покарань та орієнтується на дотримання національних і міжнародних стандартів поводження із засудженими. Під час моніторингового візиту адміністрація установи всебічно сприяла роботі моніторингової групи, забезпечувала доступ до приміщень, документації та надавала необхідні пояснення, що дало змогу здійснити комплексну оцінку дотримання прав людини та практик функціонування установи.

Результати візиту засвідчують наявність організаційних рішень, спрямованих на забезпечення базових прав засуджених, а також окремих аспектів, що потребують подальшого системного вдосконалення. Зокрема, додаткової уваги потребують питання приймання та первинного розміщення новоприбулих осіб, забезпечення роздільного тримання та послідовної реалізації адаптаційних заходів, окремі елементи матеріально-побутового забезпечення, організації харчування, охорони здоров’я та режимних умов.

У сфері праці засуджених застосовується трудова форма залучення до роботи, водночас зміст трудових договорів і практика їх реалізації потребують уточнення з метою підвищення прозорості оплати праці та належного забезпечення соціальних гарантій. У цілому результати моніторингового візиту свідчать про доцільність посилення управлінської узгодженості, внутрішнього контролю та подальшої орієнтації на практичне впровадження стандартів, що безпосередньо впливають на гідність, безпеку та соціальні права осіб, які відбувають покарання.

Загальна інформація

КВК-34 — установа виконання покарань мінімального рівня безпеки для утримання жінок, які вперше відбувають покарання у місцях позбавлення волі.

Установа розташована за адресою: вулиця Михайла Грушевського, 214, місто Кам’янське, Дніпропетровська область, 51912.

КВК-34 є однією з установ виконання покарань радянського періоду, створених у середині XX століття в межах формування промислово орієнтованої пенітенціарної системи на території Дніпропетровської області. Установа функціонувала як виправно-трудова колонія, основною метою якої було залучення засуджених до праці на виробничих об’єктах, пов’язаних із промисловим комплексом регіону.

Після здобуття Україною незалежності колонію було інтегровано до системи Державного департаменту України з питань виконання покарань, а згодом — до структури Державної кримінально-виконавчої служби України. У різні періоди функціонування установа зазнавала організаційних змін, пов’язаних із реформуванням пенітенціарної системи, змінами контингенту засуджених та вимогами національного законодавства і міжнародних стандартів у сфері поводження з особами, позбавленими волі.

Станом на час візиту керівником установи є полковник внутрішньої служби Абрамович Каріна Олександрівна.

Заклад складається з чергової частини, відділення КДіР (дільниця карантину, діагностики і розподілу), дільниць СПС (соціально-психологічної служби), харчоблоку, приміщень ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ПКТ (приміщення камерного типу), медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачень, крамниці, бібліотеки, кімнати отримання передач та адміністративних приміщень.

За даними адміністрації установи штатна чисельність персоналу становить 188,5 посади, фактична чисельність — 159,5 посади. Загальний некомплект персоналу в установі становить 29 осіб.

Фактична кількість осіб, які утримуються в установі, — 390. У закладі працюють 2 психологи. Протягом 2025 року до колонії прибуло 180 засуджених.

Протягом 2024 року померла 1 особа, протягом 2025 року — 2 особи. На оперативно-профілактичному обліку перебували: схильні до самогубства — 24 особи, з них 5 осіб — схильні як до самогубства, так і до самоушкодження; схильні до членоушкодження — 11 осіб; до втечі — 3 особи; злісні порушники режиму утримання — 1 особа.

Протягом 2024-2025 років жодна особа не зверталася зі скаргами щодо неналежних умов утримання або неналежного надання медичної допомоги. Інвалідність мають 17 осіб, з них І та II групи — 3 особи, III групи — 14 осіб.

У власному користуванні засуджених перебувають 72 планшети, зареєстровано 42 електронні адреси (email). Протягом 2024 року було зафіксовано 15 випадків тілесних ушкоджень під час перебування в установі, протягом 2025 року — 11 таких випадків.

Групою моніторів проведено опитування близько 160 осіб з-поміж засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС та господарських приміщень у форматі загальних розмов із наданням консультацій, відповідей на запитання, опитувань щодо можливих порушень прав людини, а також індивідуального спілкування з окремими особами, у тому числі на умовах анонімності.

Позитивний досвід

На виконання стратегічної цілі “Створення належних умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту”, визначеної Стратегією реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року, КВК-34 продовжує курс на гуманізацію умов утримання.

З метою забезпечення належних умов відбування покарання засудженими з особливими потребами проведено переобладнання одного з відділень СПС. Здійснено сучасний ремонт приміщень, відділення обладнано необхідними технічними засобами для забезпечення зручного пересування засуджених. Біля житлового приміщення облаштовано пандус, що забезпечує можливість самостійного виходу з відділення для засуджених з інвалідністю. Ремонтні роботи проведено за рахунок коштів спеціального фонду.

Відповідно до вимог законодавства щодо дотримання норм житлової площі на одну засуджену, у зв’язку зі збільшенням кількості осіб, які утримуються в установі, на початку 2025 року проведено поточний ремонт раніше законсервованого відділення. Нове відділення СПС №10 облаштовано на 50 місць із дотриманням умов приватного простору та оснащено сучасними меблями.

Станом на час візиту проводяться ремонтні роботи дільниці КДіР у приміщенні другого гуртожитку, яке тривалий час не використовувалося та перебувало в законсервованому стані. Дільницю КДіР планується розрахувати на 20 осіб.

У двох прогулянкових двориках приміщень ДІЗО/ПКТ у грудні 2025 року проведено ремонтні роботи (побілено, пофарбовано, залито підлогу, встановлено нові лавки). У приміщенні контрольно-пропускного пункту з пропуску осіб завершуються ремонтні роботи.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

У ході моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб.

1. Порядок та умови приймання засуджених осіб до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам поводження з в’язнями. КВК-34 є установою мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання для жінок, уперше засуджених до позбавлення волі за нетяжкі злочини.

Наказом Міністерства юстиції України від 23.12.2022 року №5805/5 “Про створення сектору в державній установі ‘Кам’янська виправна колонія (№34)’” в установі утворено сектор мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання для жінок, уперше засуджених до позбавлення волі на певний строк, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції або правоохоронних органах.

Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 11.10.2024 року №2933/5 “Про ліквідацію та утворення секторів у державній установі ‘Кам’янська виправна колонія (№34)’” в установі створено сектор мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання для жінок, уперше засуджених до позбавлення волі на певний строк, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах і засуджені за окремі злочини проти основ національної безпеки, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Водночас попри функціонування в установі дільниці КДіР, адміністрацією установи не створено належних умов для роздільного тримання різних категорій засуджених під час їх перебування у зазначеній дільниці. Такий порядок порушує вимоги щодо роздільного тримання засуджених, суперечить принципам динамічної безпеки та не відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями.

Зазначене, зокрема, не узгоджується з вимогами частини п’ятої статті 92 Кримінально-виконавчого кодексу України, якою передбачено окреме тримання засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції або правоохоронних органах.

2. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу засуджених, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про КДіР), з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник.

З метою планування цієї роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи. Водночас моніторинговою групою встановлено, що члени робочої групи не виконують у повному обсязі заходи, передбачені зазначеною програмою, щодо новоприбулих засуджених, які утримуються у секторі середнього рівня безпеки для жінок, засуджених до довічного позбавлення волі (далі — ССРБ).

3. Проведення заходів, передбачених програмою ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, здійснюється з порушенням вимог щодо їх періодичності, а саме — обов’язковості відвідування дільниці КДіР кожним членом робочої групи не менше одного разу на тиждень.

Так, у період з 01 по 15.12.2025 року, згідно з журналом обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації, встановлено, що заходи з новоприбулими засудженими проводили лише п’ять із десяти членів робочої групи, що не відповідає вимогам пункту 5 розділу II Положення про КДіР.

4. Відповідно до пункту 2 розділу I Положення про КДіР новоприбулі засуджені розміщуються у дільниці КДіР з метою унеможливлення безконтрольного спілкування з іншими засудженими. Водночас моніторинговою групою встановлено, що новоприбулі засуджені відвідують їдальню, де мають можливість контактувати з іншими засудженими установи, що порушує вимоги щодо їх ізоляції на час перебування у дільниці КДіР.

5. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не повною мірою відповідає встановленим нормативним вимогам.

Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутні такі приміщення: кімната виховної роботи; кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту.

Кімната для умивання не обладнана відповідно до вимог Норм забезпечення, зокрема душовою кабіною зі змішувачем і душовою сіткою на гнучкому шлангу, у зв’язку з чим не забезпечуються належні умови для підтримання особистої гігієни засуджених.

Окремі приміщення дільниці, зокрема підлога у житловому приміщенні, перебувають у незадовільному технічному стані та потребують проведення ремонтних робіт. Відсутність зазначених приміщень або неналежне їх облаштування створює умови, що не відповідають побутовим стандартам, унеможливлює належне дотримання санітарно-гігієнічних вимог та ускладнює підтримання чистоти й порядку в місцях проживання засуджених.

Такий стан організації побуту не відповідає вимогам частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України.

6. Усупереч вимогам правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та Норм забезпечення житлове приміщення дільниці КДіР не обладнане баком для питної води.

7. Окремі матраци та подушки у дільниці КДіР перебувають у незадовільному стані та потребують заміни, що суперечить вимогам Порядку забезпечення речовим майном та норм належності речового майна для засуджених, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5.

8. Облаштування приміщень ДІЗО/ПКТ не відповідає стандартам поводження з в’язнями та умовам їх утримання з урахуванням індивідуальних потреб.

Так, у камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна камер розташовані на значній висоті, є невеликого розміру та мають надмірну заґратованість, унаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщень. Зазначені умови можуть створювати додатковий психологічний тиск на засуджених у зв’язку з відсутністю будь-якого, у тому числі візуального, контакту із зовнішнім середовищем.

Крім того, ліжка в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ розташовані на висоті понад 1,5 метра, що не забезпечує зручності користування та може створювати небезпеку падіння під час сну або спуску. Камерні приміщення не забезпечені баками для питної води.

Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2(a), 22.5 Європейських пенітенціарних правил та правил 14(a), 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Нельсона Мандели).

9. Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує вимоги правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил.

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема: усі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі). (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58). 

10. Радіофікація в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не працює, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями.

11. У порушення вимог пункту 4 розділу IV Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5 (далі — Порядок використання технічних засобів), встановлено, що камери ДІЗО/ПКТ не обладнані кнопками виклику персоналу, що ускладнює оперативний контакт засуджених із працівниками установи.

12. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ та аналізу службової документації моніторинговою групою встановлено, що психолог не відвідує засуджених, які відбувають дисциплінарне стягнення у ДІЗО, як це передбачено абзацом двадцять третім пункту 6 розділу XXI ПВР УВП.

Зазначене підтверджується відсутністю відповідних відміток у журналі обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу представниками адміністрації установи виконання покарань у період з 24.04.2025 по 29.04.2025 року під час перебування засудженої особи у ДІЗО.

13. Пунктом 1 розділу XXIII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у вигляді обмеження волі, позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Так, під час огляду камерного приміщення ДІЗО було зафіксовано встановлену камеру відеоспостереження. Разом із тим у своїй доповіді за результатами візиту до України Комітет у 2012 році критично оцінив практику надмірного втручання у приватне життя засуджених шляхом встановлення відеокамер у житлових приміщеннях. Зокрема зазначалося, що будь-яке рішення щодо застосування відеоспостереження стосовно конкретного засудженого повинно ґрунтуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків та підлягати регулярному перегляду. Комітет наголосив, що відеоспостереження становить серйозне втручання у приватне життя ув’язнених і робить режим тримання ще більш репресивним, особливо у разі його тривалого застосування (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

14. В окремих прогулянкових двориках встановлено козирки, які практично повністю блокують доступ природного освітлення, що призводить до утримання засуджених осіб у напівтемряві. Разом із тим Комітет неодноразово рекомендував переглянути дизайн та розмір прогулянкових двориків, “звідки в кращому випадку відкривається вид на небо” (CPT/Inf (2014) 15) пункт 122, пункт 127). 

15. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні тютюнові вироби, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП. 

16. Згідно з пунктом 17 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення у Державній кримінально-виконавчій службі України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2021 року №2160/5 (далі — Положення про організацію продовольчого забезпечення), в їдальні установи щодня повинні залишатися добові проби кожної страви раціону. Відбір проб здійснюється кухарем із казана у присутності медичного працівника закладу охорони здоров’я у чистий посуд із кришкою (попередньо помитий та перекип’ячений) до видачі їжі. Добові проби зберігаються в холодильнику їдальні при температурі від +4 до +8°C та мають зберігатися протягом доби до закінчення аналогічного приймання їжі наступного дня.

Разом із тим, у порушення зазначених вимог, під час огляду холодильника їдальні моніторинговою групою встановлено відсутність проб страв вечері за 15.12.2025 року, а також сніданку та обіду за 16.12.2025 року за нормою №№8Б, 8В, 9А.

17. У порушення вимог пункту 14 розділу V Положення про організацію продовольчого забезпечення їжа засудженим з їдальні установи доставляється у пластикових лотках, а не у промаркованих термосах. 

18. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб. Так, встановлено, що засуджені особи жіночої статі мають можливість відвідувати лазню лише один раз на тиждень. Зазначене порушує вимоги пункту 19.4 Європейських пенітенціарних правил та пункту 3.2 Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення).

Крім того, у порушення вимог пункту 2.11 розділу II Положення у приміщеннях пральні та лазні належним чином не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

19. Моніторинговою групою встановлено, що наявні в установі спеціальні засоби, зокрема захисні шоломи та бронежилети, не оснащені належною індивідуальною нумерацією. За таких умов у разі застосування працівниками фізичної сили встановити особу, яка використовувала відповідний спеціальний засіб, є фактично неможливим. Зазначене суперечить вимогам пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП.

Водночас Комітет у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2012 році звертав увагу на проблему ідентифікації персоналу під час проведення втручань в установах та рекомендував забезпечити, щоб на кожному елементі одягу або захисному шоломі був чіткий ідентифікаційний номер, який дозволяв би встановити конкретного працівника у разі необхідності (CPT/Inf (2013) 23) пункт 21). 

20. Під час візиту моніторинговою групою зафіксовано, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Крім того, Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спеціальні засоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями, оскільки таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

21. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас 14 засуджених потребують виготовлення паспорта громадянина України, у 41 засудженої особи паспорт перебуває за місцем проживання, що свідчить про недостатній рівень роботи відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

22. Згідно з інформацією, наданою адміністрацією установи, з початку 2025 року (станом на 16.12.2025 року) у КВК-34 засудженим було надано 214 короткострокових побачень, з яких 191 побачення відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

23. Відповідно до службової документації некомплект персоналу в установі станом на 16.12.2025 року становить 29 штатних одиниць. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, яка повинна бути присутня в достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою.

Недостатня кількість персоналу може призводити до зростання ризику насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який безпосередньо працює із засудженими, також негативно впливає на якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективи підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу в пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості, з метою посилення присутності персоналу служб охорони та нагляду всередині установ, а також вжити заходів для припинення практики 24-годинних змін персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

24. У ході моніторингового візиту встановлено, що на території КВК-34 наявна та використовується захисна споруда цивільного захисту (сховище), яка ідентифікована відповідною інформаційною табличкою із зазначенням номера об’єкта, балансоутримувача та відповідальної особи. На території установи також розміщено навігаційні покажчики напрямку руху до сховища із зазначенням відстані (50 м та 120 м), що відповідає вимогам щодо інформування осіб про місцезнаходження захисних споруд.

Під час огляду встановлено, що сховище має два виходи, що узгоджується з вимогами статті 32 Кодексу цивільного захисту України та положеннями ДБН В.2.2-5:2023 “Захисні споруди цивільного захисту”, відповідно до яких захисні споруди повинні мати не менше двох евакуаційних виходів. У приміщенні функціонує система вентиляції, а також наявна каналізація, що створює базові умови для перебування людей протягом певного часу у разі надзвичайної ситуації.

Крім того, в укритті зафіксовано наявність ємностей із запасами води, що відповідає вимогам щодо забезпечення життєдіяльності осіб у захисних спорудах, передбаченим статтями 20 та 32 Кодексу цивільного захисту України. Візуально підтверджено, що приміщення укриття обладнане спальними місцями у вигляді металевих ліжок, у тому числі наявне окреме дитяче ліжечко.

Разом із тим ліжка розміщені щільно, без чіткого зонування простору та достатніх проходів, що у разі масового одночасного використання сховища може ускладнювати безпечне переміщення осіб, доступ до виходів і санітарних вузлів, а також не повною мірою відповідає вимогам ДБН В.2.2-5:2023 щодо організації внутрішнього простору захисних споруд. Під час огляду також встановлено, що конструктивні елементи приміщення, внутрішнє облаштування та інженерні мережі мають ознаки тривалої експлуатації без системного оновлення.

Освітлення забезпечується стаціонарними джерелами світла, однак під час візиту не зафіксовано наявності автономних або резервних джерел електроживлення, що є важливим елементом готовності захисних споруд відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України та підзаконних нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту.

З урахуванням викладеного можна дійти висновку, що захисна споруда цивільного захисту у КВК-34 формально функціонує, має другий вихід, вентиляцію, каналізацію та мінімальне інженерне оснащення. Водночас фактичний стан приміщення, рівень інженерної готовності та організація внутрішнього простору потребують додаткової оцінки на предмет повної відповідності вимогам Кодексу цивільного захисту України, державних будівельних норм та з урахуванням реальної чисельності засуджених, які можуть одночасно перебувати в укритті у разі виникнення надзвичайної ситуації або загрози воєнного характеру.

25. У ході моніторингового візиту встановлено, що праця засуджених у КВК-34 організована у формі виробничої діяльності (швейні та галантерейні роботи, роботи в майстерні), а також робіт із господарського обслуговування установи, насамперед у харчоблоці. За інформацією адміністрації, на день візиту до праці було залучено 257 засуджених осіб, усі вони оформлені на підставі трудових договорів. Такий підхід загалом відповідає вимогам статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України, якою передбачено залучення засуджених до оплачуваної праці в межах трудових або цивільно правових відносин.

Разом із тим аналіз зразків трудових договорів та бухгалтерської документації свідчить, що формальне укладення трудових договорів не завжди супроводжується належним забезпеченням повноцінних трудових і соціальних гарантій. Надані трудові договори містять базові реквізити (сторони, посаду, дату початку роботи, режим робочого часу), однак умови оплати праці викладені узагальнено, без чіткого визначення системи оплати праці (погодинної чи відрядної), розміру тарифної ставки або посадового окладу, норм виробітку, розцінок, порядку нарахування доплат і премій, доплат за роботу у вихідні дні або понаднормовий час.

За таких умов засуджена особа об’єктивно позбавлена можливості перевірити, яким чином формується її заробітна плата, що не відповідає вимогам статей 94-97, 115 Кодексу законів про працю України та принципу передбачуваності оплати праці як складової права на працю, гарантованого статтею 43 Конституції України.

Перевірка відомостей з нарахування заробітної плати за листопад 2025 року дозволяє проілюструвати зазначене на конкретних прикладах. Так, у виробничому підрозділі (галантерея) засудженій Ч. за листопад 2025 року було нараховано заробітну плату у розмірі 1 069,68 грн, при цьому з неї утримано 481,36 грн комунально-побутових витрат та 53,48 грн військового збору, у результаті чого фактично до виплати залишилося 534,84 грн. У трудовому договорі, на підставі якого вона працює, відсутні конкретні показники, які б дозволяли співвіднести зазначену суму з відпрацьованим часом або обсягом виробітку, що унеможливлює для працівниці самостійну перевірку правильності нарахувань.

Інший приклад із виробничої дільниці: згідно з відомістю за листопад 2025 року засудженій К. було нараховано заробітну плату у розмірі 658,10 грн, при цьому фактична сума до виплати після утримань становила менш ніж 400 грн. Такі показники корелюють із поясненнями засудженої щодо низького фактичного доходу, однак ключовим є те, що знову ж таки відсутні чіткі договірні параметри, які дозволяли б оцінити відповідність нарахованої суми мінімальним державним гарантіям в оплаті праці з урахуванням відпрацьованого часу.

У харчоблоці ситуація виглядає більш формалізованою, однак також виявляє суттєві недоліки в аспекті соціального захисту. Так, засудженій З. за листопад 2025 року встановлено посадовий оклад у розмірі 8 213,87 грн, індексацію — 133,23 грн, загальна сума нарахувань становила 8 347,10 грн. З цієї суми утримано 1 502,48 грн податку на доходи фізичних осіб, 417,36 грн військового збору, 513,50 грн комунально-побутових витрат та 1 669,42 грн за виконавчими документами, у результаті чого до виплати залишилося 4 244,34 грн.

Засудженій К. за той самий період було нараховано 8 305,54 грн (посадовий оклад — 8 172,31 грн, індексація — 133,23 грн), при цьому значну частину утримань становили аліменти у розмірі 3 197,63 грн, що зменшило суму фактичної виплати до 2 684,13 грн. Наведені приклади підтверджують, що заробітна плата в харчоблоці нараховується офіційно, однак рівень фактичного доходу істотно залежить від утримань і, як і у виробничих підрозділах, не підкріплений у трудових договорах чітким і зрозумілим механізмом розрахунку.

Окремої уваги потребує питання соціального страхування. Аналіз розрахунково-платіжних відомостей за листопад 2025 року свідчить, що вони містять інформацію про утримання з заробітної плати (податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, аліменти, інші відрахування), однак не містять жодних даних про нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ). З огляду на те що ЄСВ є обов’язком роботодавця і не утримується із заробітної плати працівника, за відсутності підтвердних документів (звітності з ЄСВ, платіжних доручень) неможливо зробити документально обґрунтований висновок щодо виконання вимог статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України та забезпечення засудженим страхового стажу.

Крім того, під час моніторингового візиту в ході спілкування із засудженими та персоналом установи встановлено, що поряд з оформленою оплачуваною працею в харчоблоці практикується систематичне залучення засуджених до виконання робіт на постійній основі під виглядом безоплатних робіт з благоустрою у формі двогодинних відпрацювань відповідно до частини п’ятої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України. Така практика свідчить про використання зазначеної норми не як виняткового заходу, а як сталого механізму забезпечення функціонування харчоблока без належної оплати праці, що суперечить змісту та меті правового регулювання праці засуджених.

У сукупності зібрані та проаналізовані документи, а також інтерв’ю із засудженими і персоналом установи дають підстави дійти висновку, що у КВК-34 праця засуджених формально організована відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України шляхом укладення трудових договорів і нарахування заробітної плати. Водночас зміст таких договорів не забезпечує достатньої визначеності умов оплати праці, що унеможливлює реалізацію права засуджених на справедливу та передбачувану оплату праці.

Аналіз конкретних нарахувань за листопад 2025 року як у виробничих підрозділах, так і в харчоблоці демонструє низький рівень фактичних виплат та відсутність прозорого зв’язку між відпрацьованим часом, виробітком і сумою заробітку. Питання забезпечення соціальних гарантій засуджених, що працюють, зокрема нарахування та сплати єдиного соціального внеску і формування страхового стажу, не підтверджені жодним із наданих установою документів.

За відсутності відомостей про сплату ЄСВ неможливо вважати доведеним, що залучення засуджених до праці супроводжується реальним соціальним захистом, як цього вимагають статті 118-120 Кримінально-виконавчого кодексу України та законодавство у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування. Водночас правова позиція Верховного Суду України, викладена, зокрема, у постанові від 05.02.2025 року, виходить з того, що установа, яка використовує працю засуджених, є роботодавцем і податковим агентом та зобов’язана нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір і єдиний соціальний внесок незалежно від факту укладення трудового договору. За таких умов відсутність документального підтвердження сплати ЄСВ свідчить не про формальний недолік обліку, а про системний ризик позбавлення працюючих засуджених страхового стажу та пов’язаних із ним соціальних прав.

Медична частина №34 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Дніпропетровській та Донецькій областях

Завідувачка медичної частини №34 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Дніпропетровській та Донецькій областях — Морозова Олена Борисівна.

На час відвідування неукомплектованими є посади: лікаря-психіатра — 0,5 штатної одиниці, клінічного психолога — 0,5 штатної одиниці, сестри медичної — 0,5 штатної одиниці, лікаря-рентгенолога — 0,5 штатної одиниці.

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються: відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого), що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, спосіб заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень); вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування; припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість, як встановлено під час моніторингового візиту, у випадках виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом фактично заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком. Це свідчить про системне порушення вимог пункту 3 глави 1 розділу II Порядку та неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень.

2. Згідно з пунктами 2 і 3 глави 3 розділу II Порядку у профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики — сімейний лікар), лікар-психіатр, лікар-стоматолог. Разом із тим у медичній частині вакантною є посада лікаря-психіатра, що свідчить про неповноту проведення первинного та профілактичного медичних оглядів, у зв’язку з чим засуджені та ув’язнені не отримують належної медичної допомоги.

Зазначене не узгоджується з рекомендаціями Комітету, де зазначено, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути спроможні забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам у цивільних медичних закладах. Має бути передбачена забезпеченість лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом, а також надані відповідні приміщення, обладнання й устаткування (CPT/Inf (93) 12-part) пункт 38).

3. У штаті закладу охорони здоров’я вакантною є посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання медичної допомоги у сфері психічного здоров’я засудженим.

Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році рекомендує надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими. У цьому контексті необхідно докласти зусиль для набору клінічно підготовлених психологів, які повинні бути частиною медичної команди й у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі, тобто оцінку ризиків і терапевтичну клінічну роботу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85).

4. У порушення вимог пункту 8 глави 5 розділу II Порядку у стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для осіб із розладами психіки, які становлять небезпеку для оточення.

5. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) для осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до “Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів”, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечуються соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо. Таким чином зазначені особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їх право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам; отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які мають пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

6. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003/о “Медична карта стаціонарного хворого”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, якою передбачено обов’язкове внесення до зазначеної форми всіх даних щодо лікування та діагностики у стаціонарі, включаючи відомості, отримані під час огляду хворого та призначення лікаря, моніторинговою групою встановлено факт відсутності оформленої медичної карти стаціонарного хворого (форма №003/о) на одну з трьох осіб, які на момент візиту перебували у палатах для стаціонарного лікування медичної частини.

7. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність підписаної пацієнтом, який перебував у стаціонарі медичної частини, інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування.

Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнта на застосування щодо нього методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part).

8. У порушення вимог пункту 2 глави 2 розділу II Порядку медична частина не забезпечена діючим флюорографічним/рентгенологічним обладнанням, унаслідок чого засудженим та ув’язненим не проводяться діагностичні обстеження органів грудної порожнини з метою своєчасного виявлення захворювань органів дихання, що свідчить про неможливість проведення ранньої діагностики туберкульозу в закладі охорони здоров’я. 

9. Під час відвідування медичної частини установи моніторинговою групою виявлено наявність металевої клітки в маніпуляційному кабінеті, яка використовується для забезпечення безпеки медичного персоналу під час надання медичної допомоги засудженим та ув’язненим особам.

Слід зазначити, що у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет висловив занепокоєння з приводу практики встановлення кліток або металевих загороджень у медичних кабінетах, де ув’язнені зазвичай перебували під час проведення медичних консультацій чи процедур, зокрема для введення ін’єкцій. Комітет підкреслив, що хоча застосування додаткових заходів безпеки може бути виправданим у поодиноких випадках, системна практика розміщення ув’язнених у клітках під час отримання медичної допомоги грубо порушує людську гідність, заважає формуванню довірливих відносин між пацієнтом і лікарем та може перешкоджати об’єктивності медичного висновку. Комітет настійно рекомендує українській владі негайно демонтувати клітки та заґратовані конструкції з медичних частин установ і повністю припинити таку практику в усіх установах виконання покарань (CPT/Inf (2020) 40) пункт 60). 

10. У порушення вимог ДБН В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено належних умов для отримання медичної допомоги особами з інвалідністю.

11. У порушення вимог пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” в медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень закладу охорони здоров’я для маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

12. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи (48 осіб станом на 16.12.2025 року) з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб. Крім того, на день візиту в аптеці медичної частини були відсутні лікарські засоби для лікування вірусного гепатиту C.

13. У порушення вимог Заходів та засобів щодо запобігання інфікування при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, у медичній частині обладнано лише один ізолятор для інфекційних хворих, що унеможливлює одночасне розміщення осіб із небезпечними інфекційними захворюваннями окремо одна від одної та окремо від інших засуджених.

14. У порушення вимог Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

15. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентгенівський апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги. 

16. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках. 

17. У порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417 (далі — Правила), приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Забезпечити реальне роздільне тримання у дільниці карантину, діагностики і розподілу різних категорій засуджених, насамперед осіб, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції або правоохоронних органах, шляхом виділення окремих приміщень або локальних секторів, запровадження окремих маршрутів переміщення та окремого режиму побутового забезпечення відповідно до вимог частини п’ятої статті 92 Кримінально-виконавчого кодексу України.

2. Переглянути та забезпечити фактичне виконання програми ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання: встановити персональну відповідальність кожного члена робочої групи, затвердити щотижневий графік відвідування дільниці КДіР, забезпечити фіксацію виконаних заходів у журналах та запровадити внутрішній контроль за повнотою виконання програми відповідно до Положення про дільницю КДіР.

3. Припинити практику допуску новоприбулих засуджених до їдальні разом з іншими засудженими під час перебування у дільниці КДіР та організувати їх харчування у спосіб, який унеможливлює безконтрольне спілкування та контакти з іншими категоріями засуджених, відповідно до вимог Положення про дільницю КДіР.

4. Усунути недоліки матеріально-побутового забезпечення дільниці КДіР: облаштувати або відновити необхідні приміщення (для виховної роботи, зберігання харчових продуктів, обмінного фонду, тимчасового зберігання брудної білизни, гардеробну, кімнату побуту), привести у належний стан підлогу та інші конструктивні елементи, забезпечити умивальну кімнату душовою кабіною та належним санітарно-гігієнічним оснащенням відповідно до Норм забезпечення та частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України.

5. Забезпечити наявність у житлових приміщеннях дільниці КДіР баків для питної води та гарантований доступ засуджених до питної води відповідно до правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил.

6. Провести заміну зношених матраців і подушок у дільниці КДіР та налагодити систему регулярного контролю стану речового майна і своєчасного його оновлення відповідно до норм забезпечення речовим майном для засуджених.

7. Привести умови тримання у ДІЗО/ПКТ у відповідність до стандартів: забезпечити належний рівень природного освітлення та доступу денного світла, мінімізувати надмірну заґратованість, забезпечити камерні приміщення баками для питної води, а також усунути небезпечні умови користування ліжками (зменшити висоту або облаштувати безпечні сходинки чи огородження) відповідно до Європейських пенітенціарних правил і Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Нельсона Мандели).

8. Відновити роботу радіофікації у камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ як елемент інформування та зв’язку відповідно до вимог Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та Мінімальних стандартних правил ООН.

9. Оснастити камери ДІЗО/ПКТ кнопками виклику персоналу та забезпечити їх належну працездатність відповідно до Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю з метою гарантованого доступу засуджених до персоналу у разі невідкладної потреби.

10. Забезпечити обов’язкові відвідування психологом засуджених, які відбувають дисциплінарні стягнення у ДІЗО/ПКТ, із фіксацією таких відвідувань у відповідних журналах відповідно до вимог Правил внутрішнього розпорядку.

11. Переглянути практику використання відеоспостереження у камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ з метою мінімізації втручання у приватне життя засуджених: застосовувати відеоспостереження лише за результатами індивідуальної оцінки ризиків, з належним документуванням підстав, строків та регулярним переглядом необхідності його застосування з урахуванням стандартів Комітету із запобігання катуванням.

12. Демонтувати або конструктивно змінити козирки у прогулянкових двориках, які блокують доступ природного освітлення, з метою забезпечення реального доступу до денного світла під час прогулянок та відповідності рекомендаціям Комітету щодо належних умов перебування засуджених на свіжому повітрі.

13. Забезпечити в крамниці установи наявність повного переліку товарів, передбачених Правилами внутрішнього розпорядку, у тому числі тютюнових виробів, або офіційно врегулювати альтернативний механізм їх придбання в межах чинного правового режиму з метою недопущення дискримінаційних обмежень доступу до дозволених товарів.

14. Забезпечити безумовне дотримання вимог щодо відбору та зберігання добових проб кожної страви шляхом запровадження щоденного контролю відповідальною посадовою особою та фіксації наявності проб у відповідному журналі.

15. Припинити доставлення їжі засудженим у пластикових лотках; забезпечити транспортування їжі у промаркованих термосах або інших ємностях, що відповідають вимогам продовольчого забезпечення, та запровадити санітарний контроль за станом інвентарю.

16. Забезпечити можливість відвідування лазні засудженими жінками з періодичністю, що відповідає міжнародним стандартам та національним правилам лазне-прального обслуговування; переглянути графіки роботи, збільшити пропускну здатність і ресурсне забезпечення лазні.

17. Відновити належну роботу примусової припливно-витяжної вентиляції у приміщеннях пральні та лазні, провести технічне обстеження вентиляційної системи та організувати її планове обслуговування відповідно до вимог профільного Положення.

18. Запровадити обов’язкову індивідуальну нумерацію спеціальних засобів (захисних шоломів, бронежилетів тощо) та вести їх облік таким чином, щоб у кожному випадку застосування сили або спеціальних засобів було можливо ідентифікувати конкретного працівника відповідно до Правил внутрішнього розпорядку та рекомендацій Комітету.

19. Припинити практику відкритого носіння персоналом спеціальних засобів у місцях безпосереднього контакту із засудженими; організувати носіння таких засобів максимально приховано та лише за наявності обґрунтованої необхідності з урахуванням вимог Правил внутрішнього розпорядку та рекомендацій Комітету.

20. Посилити роботу соціально-виховної та психологічної служби щодо документування засуджених: скласти та реалізувати план оформлення або відновлення паспортів та інших особистих документів, визначити відповідальних осіб і строки виконання, забезпечити супровід засуджених у взаємодії з компетентними органами відповідно до вимог програми підготовки до звільнення.

21. Переглянути практику проведення короткострокових побачень таким чином, щоб відкриті побачення були правилом, а безконтактні застосовувалися як виняток на підставі індивідуальної оцінки ризиків і вмотивованого рішення з урахуванням рекомендацій Комітету.

22. Вжити заходів для зменшення некомплекту персоналу та посилення присутності працівників у житлових і виробничих зонах, а також припинити практику надмірно тривалих змін, забезпечивши більш безпечний і стабільний режим роботи відповідно до стандартів належного управління установами та рекомендацій Комітету.

23. Провести комплексну оцінку готовності захисної споруди з урахуванням фактичної чисельності осіб, які підлягають укриттю, та привести організацію внутрішнього простору у відповідність до державних будівельних норм: забезпечити проходи, зонування, доступ до евакуаційних виходів і санітарних вузлів, а також передбачити резервні або автономні джерела освітлення та електроживлення відповідно до законодавства у сфері цивільного захисту.

24. Забезпечити, щоб залучення засуджених до праці здійснювалося виключно на умовах, які реально гарантують оплату праці та соціальні права: переглянути типові трудові договори з метою чіткого визначення системи оплати праці, умов нарахування заробітної плати, її залежності від відпрацьованого часу або виробітку, гарантій мінімальних стандартів та прозорості утримань відповідно до статті 43 Конституції України, статей 21, 94-97 Кодексу законів про працю України, Закону України “Про оплату праці” та статей 118-121 Кримінально-виконавчого кодексу України.

25. Провести документальну звірку нарахувань і виплат заробітної плати за конкретними працівниками та виробничими дільницями, забезпечити кореляцію між табелями обліку робочого часу, виробітком і розрахунково-платіжними відомостями, а також усунути практики, які призводять до необґрунтовано низької або нестабільної оплати праці.

26. Упорядкувати організацію праці в харчоблоці: забезпечити, щоб усі особи, які фактично працюють із харчовими продуктами, були охоплені трудовими договорами, отримували оплату праці, проходили обов’язкові медичні огляди та були належним чином відображені у кадровій і бухгалтерській документації.

27. Запровадити персоніфікований облік видачі інструментів, інвентарю та колючо-ріжучих предметів із фіксацією конкретної особи, часу видачі та повернення, відповідальних працівників і контролю як елемент безпеки та охорони праці відповідно до вимог Кодексу законів про працю України.

28. Припинити систематичне залучення засуджених до безоплатних робіт на підставі частини п’ятої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України у спосіб, який має постійний характер і фактично замінює оплачувану працю; застосовувати такі роботи виключно як виняток, у межах закону, з чітким обліком, належним обґрунтуванням та недопущенням підміни трудових відносин.

29. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання у медичній частині №34 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в Дніпропетровській та Донецькій областях.

30. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, а також інших нормативно-правових актів.

31. Забезпечити укомплектування штату медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до фактичних потреб.

32. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених відповідно до встановленого порядку.

33. Забезпечити облаштування ізолятора для осіб із психічними розладами відповідно до вимог пункту 8 глави 5 розділу II Порядку.

34. Забезпечити ведення форми №003/о “Медична карта стаціонарного хворого” на всіх пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, відповідно до вимог Порядку.

35. Забезпечити отримання інформованої добровільної згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

36. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії особами з діагнозом психічних та поведінкових розладів унаслідок вживання опіоїдів.

37. Демонтувати металеву клітку в медичній частині установи та привести умови надання медичної допомоги у відповідність до рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням, забезпечивши гідне поводження з ув’язненими.

38. Забезпечити медичну частину необхідним діагностичним обладнанням, у тому числі рентгенівським апаратом.

39. Забезпечити медичну частину дентальним рентгенівським апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

40. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до ДБН В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

41. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

42. Забезпечити обладнання необхідної кількості ізоляторів для інфекційних хворих.

43. Забезпечити всім особам із підозрою на вірусний гепатит C доступ до ПЛР-тестування у найкоротші строки та організувати необхідне противірусне лікування для осіб із підтвердженим діагнозом.

44. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для можливості направлення лікарями запитів на телемедичні консультації.

45. Усунути порушення вимог пожежної безпеки у приміщеннях установи.