Сервет Газієв
У відповідь на запит юристки Лілі Гемеджи управління Федеральної служби виконання покарань по Камчатському краю РФ заявило, що не може надіслати їй медичні дані щодо здоров’я тяжкохворого політв’язня Сервета Газієва. Ба більше, це управління ФСВП заявило, нібито кримський політвʼязень не має інвалідності другої групи.
Про це “Кримській солідарності” розповіла захисниця Сервета Газієва.
У своїй заяві Гемеджи вказувала, що Сервет Газієв потерпає від серйозних проблем зі здоров’ям. Зокрема, ще в лютому 2020 року йому за результатами обстежень присвоїли другу групу інвалідності. Як повідомляла сестра політвʼязня Світлана Аблямітова, ще до ув’язнення Сервет Газієв страждав від спадкового ревматизму, хронічних проблем із кишківником, шлунком, бронхами, а також від серцевих захворювань. З арештом усі ці проблеми лишень загострилися.
Ба більше, після інсульту влітку 2021 у Сервета Газієва паралізувало праву частину тіла, через що чоловік досі вільно не володіє рукою.
“Також у нього не слухаються пальці, порушена координація, ногу при ходьбі тягне. Права частина обличчя нерухома, і тканини тягнуть вниз, що є візуальними свідченнями перенесеного інсульту”, — наголошувала Ліля Гемеджи. Вона також зазначала, що кримському татарину діагностували ішемічну хворобу серця та ниркову недостатність. А постійні головні болі, які його турбують, взагалі “можуть свідчити про гіпертонію”.
У відповідь на це заступник начальника УФСВП по Камчатці Олег Малєнков заявив, що з моменту ув’язнення кримський татарин проходить щорічну диспансеризацію, перебуває на обліку у лікаря-терапевта, що його також оглядали хірург, невролог, стоматолог, дерматолог, офтальмолог і кардіолог. Усі вони, за словами Малєнкова, встановлювали діагноз, давали рекомендації і виносили висновки. Після того, як Газієв прибув до виправної колонії №5 і скаржився на головний біль і шум у голові, його нібито оглядав лікар-терапевт і призначав амбулаторне лікування, стверджував Малєнков.
Крім того, за словами представника ФСВП, відомості про наявність у Сервета Газієва інвалідності в амбулаторній карті та особовій справі відсутні, ані огляд, ані повторний огляд для підтвердження інвалідності він не проходив.
“За час відбування покарання засуджений із заявою на огляд для проведення медико-соціальної експертизи до медсанчастини №41 не звертався. Під час проведення щорічних диспансеризацій ознак інвалідизації не виявлено”, — заявив заступник начальника камчатського УФСВП.
У відповідь на прохання про лікування чи медобстеження щодо наявності несумісних з ув’язненням захворювань Малєнков заявив, що кримський політвʼязень з подібними заявами до них не звертався. За словами Малєнкова, російські “лікарі-фахівці” не виносили висновків, що у Газієва є захворювання, що перешкоджає відбуванню покарання.
Заступник начальника камчатського УФСВП також відмовився надіслати Лілі Гемеджи документи, пов’язані з працевлаштуванням Газієва та його пенсією, — нібито тому, що юристка не прикріпила оригінали документів на представництво “інтересів третіх осіб”. На прохання надіслати медичні дані Малєнков покликався на пункт, що не стосується теми питання, — про отримання засудженим лікувально-профілактичних платних послуг.
При цьому, як наголошувала Ліля Гемеджи, насправді разом із запитом вона надіслала довіреність від Сервета Газієва, а зміст відповіді ФСВП взагалі “суперечить тому, що говорить Газієв”. Гемеджи поки не вирішила, як діяти далі.
Передісторія
Цього року ми писали, що Сервет Газієв, 65-річний кримський бранець, якого з весни 2025-го Росія утримує у виправній колонії №5 Петропавловська-Камчатського, має гнійне запалення вуха. На початку грудня 2025-го кримський татарин повідомив сестрі, що у нього стало боліти й “текти” вухо. До кінця грудня йому видали перекис і тетрациклінову мазь. Утім, пізніше, під час перевірки, у політвʼязня забрали навіть ці препарати. Як наголошувала сестра пана Сервета, в колонії немає ліків, які могли б вилікувати її брата. Надіслати препарати власним коштом рідні також не можуть, бо російські лікарі не роблять Газієву жодних офіційних призначень, а таке призначення має бути прикріплене до посилки. Крім того, у Сервета Газієва болить місце, де в юності у нього брали пункцію після падіння зі сходів. За словами Світлани Аблямітової, через ревматизм у її брата болять ноги та увесь кульшовий (тазостегновий) суглоб, а йому не надають лікування. Ще минулої осені Сервет Газієв скаржився, що на Камчатці йому вкрай холодно. Увесь час там літній політвʼязень носив фуфайку, аби зігрітися. При цьому в колонії вимикали опалення… Докладну історію, у тому числі хвороб і ненадання меддопомоги Сервету Газієву, можна почитати за покликанням.
Ба більше, восени 2025 року стало відомо, що Сервету Газієву призупинили оформлення пенсії, оскільки “він нібито жодного дня не пропрацював у Російській Федерації”. Проте ця інформація не відповідала дійсності, адже, як зазначала сестра політв’язня Світлана Аблямітова, у Сервета Газієва навіть була трудова книжка. Згідно з записами з трудової, він близько року працював у в’язниці у Владимирі на виробництві електричних розеток. Тоді юристка Ліля Гемеджи вимагала від ВК-5 Петропавловська-Камчатського, де зараз перебуває Газієв, аби їй надали всю інформацію стосовно його інвалідності й працевлаштування, а також інформацію про те, чи оформляли йому страхову пенсію чи пенсію з інвалідності. Ліля Гемеджи також просила керівництво колонії надати літньому мусульманину необхідну медичну допомогу й провести обстеження на наявність захворювань. Якщо в його діагнозах зафіксована хвороба, що дає право на звільнення, колонія повинна подати про це клопотання до суду, зазначала Гемеджи у поданій до колонії заяві.
Тимур Ялкабов
26 січня цього року “Кримська солідарність” також повідомила, що у засудженого до 17 років позбавлення волі 45-летнего політвʼязня Тимура Ялкабова, якого утримують у мурманській колонії №17, виявили гепатит. Про це Ялкабов розповів своїй дружині пані Аліє.
Про який саме гепатит йдеться, політвʼязень не казав. Зауважив лише, що чекає на повторні аналізи. Дружина також наголошувала, що Тимур видався їй вкрай блідим.
Нагадаємо, що, крім гепатиту, Тимур Ялкабов потерпає від хронічної астми, через яку має третю групу інвалідності. Попри це у квітні 2025 Ялкабова етапували до колонії Мурманська.
Передісторія
Ще у 2024 році ми писали, що Тимуру Ялкабову, який має хронічну астму, не видавали інгалятор доти, доки у чоловіка не стався напад. Тоді кримського татарина утримували у вʼязниці №1 Димитровграда Ульяновської області РФ. Ба більше, рідні самі купували ліки, адже препарати, які були наявні у медико-санітарній частині російської вʼязниці, не підходили пану Тимуру: вони не діяли та не спиняли напади бронхіальної астми. Крім цього, за час перебування у російській вʼязниці у Тимура Ялкабова з’явився біль у суглобах та колінах…
Сейтумер Сейтумеров
29 січня “Кримська солідарність” також сповістила, що у засудженого до 17 років позбавлення волі учасника справи “третьої Бахчисарайської групи Хізб ут-Тахрір”, історика Сейтумера Сейтумерова розкришилися зуби і погіршився зір у вʼязниці №2 Владимира. Про це правозахисникам розповіла дружина політвʼязня Пакізе Сейтумерова, якій вдалося відвідати чоловіка на тривалому побаченні.
Дружина кримського бранця непокоїться не лише через проблеми з зубами та зором, які є у Сейтумера, а і через його блідість. За словами Сейтумерової, нестача вітамінів і відсутність сонячного світла могли позначитися на здоровʼї чоловіка. Раніше пані Пакізе вже звертала увагу на цю проблему.
“Чоловік не любить скаржитися. Він, навіть якщо буде зовсім-зовсім погано, каже, що все нормально”, — наголошувала Пакізе Сейтумерова.
Вона також зазначала, що часто не може звʼязатися з чоловіком по телефону навіть у встановлений для дзвінків час.
“З дзвінками складніше. На постійній основі дзвінків немає. Іноді навіть раз на три місяці, як їм належить, теж не буває”, — наголошувала дружина кримського татарина.
Передісторія
Сейтумер Сейтумеров — історик. До арешту він возив туристів по визначних памʼятках у Бахчисараї, проводив екскурсії. Коли Росія окупувала Крим, Сейтумер і його молодший брат Осман допомагали мешканцям Криму та своїм одновірцям у політично мотивованих справах: відвідували суди в Криму й Ростові-на-Дону, організовували свята для дітей політвʼязнів і заходи для їхніх сімей.
11 березня 2020 року відбулися обшуки відразу в декількох будинках кримських татар з Бахчисарая — в житлі Амета Сулейманова, братів Сейтумера і Османа Сейтумерових, а також у їхнього дядька Рустема Сейтмеметова. Тоді російські силовики також затримали Енвера Мустафаєва, проте згодом літнього чоловіка відпустили (після того як допитали його як свідка).
У жовтні 2021 року Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону ухвалив вирок кримським татарам, які стали фігурантами “третьої бахчисарайської справи Хізб ут-Тахрір”. За версією російського кривосуддя, вони були винні у “спробі насильницького захоплення влади” та “в участі у терористичній організації” й були засуджені до ув’язнення у колонії суворого режиму. Як зазначав адвокат Едем Семедляєв, Сейтумера Сейтумерова засудили до 17 років колонії суворого режиму, Османа Сейтумерова — до 14 років, Амета Сулейманова — до 12 років, а Рустема Сейтмеметова — до 13 років. При цьому усі засуджені повинні спочатку відсидіти три роки та шість місяців у вʼязниці.
Сторона захисту наголошувала, що в матеріалах справи не було жодного доказу того, що обвинувачені мали зброю, вибухівку чи боєприпаси або планували здійснити теракт чи закликали до цього інших. Натомість матеріали так званої справи містили лише аудіозаписи з обговореннями політики та релігії в мечеті тимчасово окупованого Бахчисарая.
У лютому 2023-го апеляційний суд у Власисі затвердив рішення суду першої інстанції. Сулейманова, незважаючи на інвалідність і захворювання серця, суд також відправив відбувати термін.
У квітні 2023-го Сейтумера Сейтумерова відправили на етап. У вʼязниці Владимира він і його брат Осман опинилися в травні того ж року. Вже тоді Сейтумер Сейтумеров скаржився на проблеми з зубами, а також потерпав від кашлю, який міг виникнути через постійну вогкість у камерах.
Пакізе Сейтумерова змогла побачити чоловіка лише наприкінці 2024 року. Вона розповідала, що з минулого побачення чоловік схуд на пʼять кілограмів, а шкіра у нього “дуже біла через брак вітамінів і те, що на вулицю він майже не виходить”.
У 2025 році дружина також зазначала, що у її чоловіка та у його брата Османа погіршився зір. Сейтумеровій запропонували залишити скарги відповідальній за медчастину виправної установи. Утім, зустрітися з працівницею ФСВП жінка так і не змогла: прийом був можливий тільки через кілька днів після запланованого відʼїзду.
Також у липні 2025 року стало відомо, що у вʼязниці Владимира немає цензора: через це упродовж кількох місяців і Сейтумеров, і його сімʼя не отримували одне від одного листи. Дружина політвʼязня запропонувала начальнику виробничої частини вʼязниці встановити таксофон у коридорах або в цеху, де працюють увʼязнені, щоби раз на тиждень вони могли дзвонити додому.
“На це начальник мені відповів, що це вʼязниця, суворий режим, і на кожного засудженого потрібна людина, яка буде виводити на дзвінок і чекати. Також потрібна людина, щоб прослуховувати розмови. А таких людей в цій установі дуже мало. Тому на дзвінки виводять рідко”, — розповідала Пакізе Сейтумерова.
Правовий вимір
Нагадаємо, що, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Як зазначав Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, “ненадання належної медичної допомоги українським громадянам, яких РФ незаконно утримує у вʼязницях, має системний характер”. Минулого липня Представництво Президента України в Криму повідомляло, що станом на той час щонайменше 60 бранців РФ потребували невідкладного лікування.
Ба більше, як неодноразово наголошували правозахисники, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях. Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Проте представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини. Більше про те, як Росія порушує право на життя увʼязнених громадян України, можна прочитати у нашій рубриці.
