Через відсутність медичної допомоги в російській колонії кримський політв’язень Рустем Гугурик може повністю втратити слух.
Про це Кримськотатарському ресурсному центру повідомила Вікторія Гугурик, дружина політвʼязня. Нині Рустема Гугурика утримують у виправній колонії №8 у місті Улан-Уде (Бурятія).
Як розповіла пані Вікторія, хоча її чоловіка нині не запроторюють до штрафного ізолятора (раніше його туди переводили без жодних причин), у колонії тривають необґрунтовані перевірки.
За словами дружини, стан здоров’я Рустема Гугурика залишається критичним. Через тривалий біль і гнійні виділення, які майже не лікували в колонії, кримський політвʼязень вже практично повністю втратив слух на одне вухо. Нині під загрозою й інше вухо, без термінової медичної допомоги Рустем Гугурик може повністю оглухнути.
У КРЦ наголосили, що попри постійні звернення до лікаря Рустем Гугурик так і не отримав належного лікування, адже ефективні медичні препарати не були надані йому в необхідному дозуванні.
Окрім цього, політв’язень постійно скаржиться на підвищений тиск і майже безперервну задишку. В російській колонії йому не дають жодних медпрепаратів від гіпертонії, лише дають ліки, що “розріджують кров”. Крім того, пан Рустем був змушений самостійно зняти зубні мости. Тепер він їсть без них, а це значно ускладнює приймання їжі.
Вікторія Гугурик також повідомила КРЦ, що ще восени пану Рустему встановлювали холтер для обстеження серця. Утім, ані йому, ані рідним так і не надали результатів обстеження.
Причини постійної задишки залишаються невідомими, а можливості отримати адекватне лікування політвʼязню не надають.
За даними КРЦ, Рустема Гугурика утримують в камері, де перебуває до 80 людей. Попри відносне тепло всередині, зовнішні умови надзвичайно суворі — температура сягає мінус 42 градуси. Передати посилку до колонії в Улан-Уде практично неможливо: через віддаленість колонії посилки або взагалі не доходять, або їхній вміст псується.
Роботу Рустему не призначають через стан його здоров’я. Фізичного насильства, за словами дружини, в колонії не застосовують, проте системна байдужість до стану здоров’я Рустема Гугурика становить загрозу.
У КРЦ нагадали, що до повномасштабної війни РФ Рустем Гугурик проходив обстеження в Херсоні та приймав ліки, проте після російської окупації всі медичні процедури були перервані.
Рустему Гугурику також пропонували громадянство РФ ще під час перебування в СІЗО, але він відмовився та наголосив, що має українське громадянство.
Передісторія
Рідні Рустема Гугурика і раніше непокоїлися через стан його здоров’я.
“Особливо турбує фізичний стан Рустема, який зазнав психологічних і фізичних знущань. Його також неодноразово етапували з одного місця до іншого, що стало важким випробуванням”, — зазначала родичка політвʼязня Тетяна Лукʼяненко ще восени 2024-го. Пані Тетяна також наголошувала, що ще під час перебування у сімферопольському СІЗО-2 Рустем Гугурик зазнавав психологічного й фізичного тиску.
У листопаді 2024-го Харківська правозахисна група докладно розповідала про те, що в Бурятії Рустем Гугурик не отримував належного лікування.
“Рустем страждає на сильну задишку, печію, а також має серйозні проблеми із зубами, які потребують лікування. Нещодавно він повністю втратив слух на одне вухо. Медичної допомоги йому не надають, а запропоновані ліки без назви він змушений відмовлятися приймати через ризик для життя. Проблеми з харчуванням також дали про себе знати: після кожного прийому їжі Рустем відчуває сильний біль у шлунку. Його стан погіршується щодня, але адміністрація колонії ігнорує всі звернення”, — розповідав Кримськотатарський центр, який покликався на дружину політвʼязня. Крім того, Рустема Гугурика турбувало серце.
До російського повномасштабного вторгнення Рустем Гугурик, багатодітний кримський татарин, підробляв таксистом — возив людей до Чонгара і назад. Увечері 27 березня 2022 року Рустем Гугурик, його дружина та шестирічна донька виїхали з окупованого російськими військовими селища Новоолексіївка Херсонської області до Криму. Цього разу він намагався відвезти родину до родичів, які мешкали у Бахчисараї, проте так і не дістався місця призначення. На російському пункті пропуску родину затримали ефесбівці.
Як розповідала дружина пана Рустема, їх 58 годин тримали без їжі, вони могли лише пити воду. “...На очах у дитини просто забрали батька. Вона розплакалася. Нам сказали, що його затримують до з’ясування обставин. Коли я спитала, за що забирають мого чоловіка, мені відповіли: ‘Значить, є за що’”, — казала пані Вікторія.
Докладну історію Гугурика розповідали “Ґрати”. Ось як згадувала дружина пана Рустема незаконне затримання її чоловіка:
“Я сказала, що буду тут, поки вони не відпустять мого чоловіка. Чоловік казав, що його у п’ять різних кабінетів заводили. Йому там казали, щоб він все розповів, але він не розумів, про що мова. З кордону його посадили у мікробус і повезли. Мені сказали, що везуть на бульвар Франка, у приміщення кримського управління ФСБ у Сімферополі за адресою бульвар Франка, 13, у Сімферополь. Йому [тоді було] 50 років. Коли його доставляли, поклали на підлогу, наступили ногою й у такий спосіб його везли, зв’язавши очі. Чоловік казав: ‘Я думав, мене просто вб’ють’. Поїсти йому дали лише на другий день. Йому постійно казали: ‘Розповідай!’. Він їм увесь час відповідав, що йому нічого розповідати. Казав: ‘Мені що, придумати?’. Його обвинувачують в участі у батальйоні, про який він нічого не знає”, — наголошувала пані Вікторія.
У жовтні 2022-го підконтрольний Кремлю Київський районний “суд” Сімферополя засудив Рустема Гугурика до восьми з половиною років колонії суворого режиму за звинуваченням в участі у забороненому в Росії кримськотатарському батальйоні імені Номана Челебіджихана.
У грудні того ж року апеляційна інстанція залишила цей вирок без змін.
Правовий вимір
Нагадаємо, що, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Як зазначав Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, “ненадання належної медичної допомоги українським громадянам, яких РФ незаконно утримує у вʼязницях, має системний характер”. Минулого липня Представництво Президента України в Криму повідомляло, що станом на той час щонайменше 60 бранців РФ потребували невідкладного лікування.
Ба більше, як неодноразово наголошували правозахисники, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях. Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Проте представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини. ХПГ неодноразово писала, що в російському полоні людям не надають належної медичної допомоги. Кримським бранцям не видають ліки, надіслані рідними, ігнорують медичні довідки, утримують в неволі попри хвороби, які дають право на звільнення, ігнорують наявність інвалідності, утримують у неналежних умовах тощо.
Більше про те, як Росія порушує право на життя увʼязнених громадян України, можна прочитати у нашій рубриці.
