Про вироки повідомила пресслужба окупаційного суду. Обидві жінки — мешканки Токмака.
Вікторія Ткаченко, відповідно до судових документів, з листопада 2023 року мала російське громадянство, але при цьому “негативно ставилася до проведення спеціальної воєнної операції, до представників державних органів та влади Росії і до зовнішньої політики, яку вони проводять”. Як наголошує обвинувачення, пані Вікторія дізналася про проукраїнські телеграм-канали від знайомих жінок, які від початку воєнних дій виїхали до підконтрольної українському уряду території та до Європи. Мовляв, саме почитавши ці канали, жінка так “перейнялася ідеєю надання допомоги ЗСУ шляхом переказу коштів”, що у травні 2024 року відправила на рахунок українського військовослужбовця тисячу гривень. За це Вікторію Ткаченко звинуватили у державній знаді і засудили до 12 років позбавлення волі в колонії загального режиму з обмеженням свободи на рік.
У Олени Максименко схожа справа. Жінка має інвалідність, жила в Токмаку, отримала російський паспорт. І її також російське обвинувачення називає “противницею проведення спеціальної військової операції”, яка вирішила надавати матеріальну допомогу ЗСУ. За версією слідства, Олена Максименко з грудня 2023 року до липня 2025 року переказувала кошти на рахунки українських військових через мобільний додаток українського банку на телефоні — загалом близько 13 тисяч гривень — буцімто для “для придбання ними екіпірування та спорядження з метою ведення бойових дій проти ЗС РФ”. Також жінці закидали пости в одному з телеграм-каналів, в яких вона “закликала надавати матеріальну допомогу українським військовим та розміщувала заклики знищувати військовослужбовців Росії”. Вирок суду — 13 років позбавлення волі в колонії загального режиму з обмеженням свободи на рік.
Ми вже писали про подібні вироки, які виносить створений Росією на окупованій території “Запорізький обласний суд”. Минулого місяця з такими точно формулюваннями про “негативне ставлення до спеціальної військової операції” цей “судовий орган” відправив за ґрати пенсіонерів — Миколу Тінькова 1955 року народження, та 68-річну Галину Бехтер. Зважаючи на вік засуджених, покарання страшне: 10 років — чоловіку та 11 років — жінці. При цьому йдеться про зовсім невеликі суми переказів (Микола Тіньков переказав три тисячі гривень, а у випадку з Галиною Бехтер, пресслужба суду навіть сором’язливо не стала називати “обсяг допомоги ЗСУ”).
А торік у листопаді той самий підконтрольний окупаційній владі “суд” у Мелітополі за донати українським військовим засудив до 15 років ув’язнення 69-річну Світлану Лой.
Місцеві мешканці припускають, що люди, яких на окупованих територіях через банківські перекази переслідують за “фінансування тероризму” або “державну зраду”, просто відправляють невеличкі суми грошей своїм рідним на вільній частині України, використовуючи для цього українські банківські додатки. А росіяни будь-яку взаємодію з українським банком вважає підозрілою. Моніторинг російськими спецслужбами банківських операцій тим часом посилюється.
Слід зазначити, що подробиці таких судових процесів невідомі, адже засідання зазвичай закриті для публіки. Стаття, за якою жителів окупованих регіонів судять за перекази через українські банки, залежить від того, чи отримали підсудні російське громадянство. Якщо паспорт РФ є, то закидають “держзраду”, якщо немає — “фінансування тероризму” або “надання іноземним громадянином, що перебуває на території РФ, допомоги противнику у діяльності, свідомо спрямованій проти безпеки Російської Федерації”.
Російська влада активно примушує мешканців окупованих територій переходити в російське громадянство: без паспорта РФ неможливо отримати медичну допомогу, купити ліки, навіть переукласти договори з комунальними службами тощо. Цим держава-окупант порушує статтю 45 IV Конвенції про закони і звичаї війни, яка забороняє “примушувати жителів окупованої території присягати на вірність державі-супротивнику”.
Інші вироки
9 квітня на окупованій частині Херсонщини підконтрольний РФ “суд” виніс вирок 55-річній мешканці міста Скадовська П. Кримськотатарський ресурсний центр повідомляє, що йдеться про Наталію Поветкіну. Жінку визнали винною у “державній зраді”.
8 квітня стало відомо про вирок у кримінальній справі мешканця Донеччини Олега Токаря, яку розглядав Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону. Олега Токаря обвинуватили в тому, що навесні минулого року він залишив кілька коментарів в одному з телеграм-каналів. На думку слідства, ці коментарі “містили спонукання до здійснення терористичної діяльності, пов’язаної з насильницькими діями щодо мирного населення Росії, та позитивну оцінку діяльності забороненої терористичної організації РДК з нападу на Курську область”. За це чоловіка відправили за ґрати на п’ять з половиною років.
В тому ж суді 7 квітня оголосили вирок мешканці окупованого Бердянська Тетяні Дев’яткіній, яку звинуватили в “екстремізмі” та “виправданні екстремізму” за те, що два роки тому вона “розмістила на загальнодоступному інтернет-каналі текстові повідомлення, в яких вона висловила спонукання до здійснення дій, пов’язаних із насильством (вбивством), заподіянням шкоди щодо групи осіб, об’єднаних за ознаками приналежності до національності ‘росіяни’”, а згодом “розмістила текстовий коментар, позитивно оцінюючи терористичну діяльність”. Вирок — 6 років колонії загального режиму.
Правовий вимір
Переслідуючи цивільних на окупованих українських територіях Росія порушує цілу низку норм Міжнародного гуманітарного права. Окупанти запроваджують власне кримінальне законодавство, попри те, що це суперечить статті 64 IV Женевської конвенції. Цивільних піддають “насильницьким зникненням”, тижнями тримаючи без зв’язку з рідними та адвокатами. Процедурні норми дотримуються лише формально. Крім того, затриманих цивільних українців нерідко переміщують на територію РФ, хоч це і йде в розріз із статтею 76 Конвенції про захист цивільного населення: “Особи, що перебувають під захистом, обвинувачувані в скоєнні злочину, повинні знаходитися в окупованій країні, а в разі засудження повинні там само відбувати строк покарання. Вони повинні бути, якщо це можливо, відділені від інших ув’язнених”.
До того ж, відповідно до висновку Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні при Раді ООН з прав людини, російські суди та підконтрольні РФ “судові органи” на окупованих територіях часто порушують одразу кілька принципів справедливого судового розгляду:
- принцип презумпції невинуватості,
- принцип неретроактивності законів,
- право не бути примушеним до свідчень проти себе або до визнання вини,
- право бути засудженим незалежним та безстороннім судом.
Коаліція правозахисних організацій в рамках кампанії PEOPLE FIRST!, вимагає звільнення усіх ув’язнених внаслідок російської агресії проти України, зокрема і засуджених російськими судами цивільних.
