Чергові підозри російським військовим
За процесуального керівництва Броварської окружної прокуратури було повідомлено про підозру двом військовослужбовцям російських Збройних сил. Їм інкримінують жорстоке поводження з цивільним населенням та порушення законів і звичаїв війни.
Як розповіли у Київській обласній прокуратурі, під час тимчасової окупації села Богданівка Броварського району у березні 2022 року російські військові залякували мешканців, погрожували їм зброєю та проводили рейди по домівках.
Правоохоронці розповіли про одного з підозрюваних. Це командир танка підрозділу 90-ї танкової дивізії Збройних сил РФ. За даними слідства, підозрюваний, інший російський військовий і невстановлені особи затримали щонайменше трьох цивільних чоловіків. Окупанти утримували чоловіків у підвалі та інших, “спеціально облаштованих”, місцях. Там не було ані світла, ані тепла. Незаконно затримані цивільні не мали їжі та медичної допомоги, їм постійно погрожували. Крім того, цивільних чоловіків утримували зі зв’язаними руками.
Як зазначали в прокуратурі, під час так званих “допитів” російські військові били затриманих цивільних руками, ногами й прикладами зброї. Таким чином окупанти намагалися отримати інформацію про українських оборонців.
Ба більше, одного з чоловіків тримали у ямі, накритій металевою кришкою.
Крім того, після чергової серії катувань один із потерпілих, який був пенсіонером МВС, зник безвісти. Його місцеперебування поки що не встановили. Іншим чоловікам вдалося втекти.
Досудове розслідування триває, а правоохоронці встановлюють особи всіх причетних і документують кожен факт злочинів держави-агресора.
Інші свідчення мешканців Богданівки
Раніше Харківська правозахисна група публікувала серію інтерв’ю з мешканцями Богданівки, які на власні очі бачили російську окупацію. Прочитати й переглянути розповіді вцілілих можна за покликаннями, що будуть далі в тексті. Нині ми згадаємо лише деякі свідчення мирних людей, які опинилися в лещатах “руского міра”.
Зокрема, Марія Петрівна Гергель згадувала, як російські військові приходили до неї з автоматами. Літня жінка казала й про мародерство, що панувало за російської окупації: з її власної хати загарбники також позабирали речі — килим, ковдри, одяг.
“Тут магазинів багато було, а вони як прийшли — обібрали все. Один магазин, другий — вони обібрали, двері повідчиняли. В’їжджали, зухвало ставилися”, — згадувала пані Марія. За її словами, люди називали те, що коїлося в селі під час окупації РФ, Страшним судом. Усюди прилітали російські снаряди, все палало. Як згадувала інша мешканка Богданівки, згоріла й місцева сільрада. Ще один свідок казав, що російські зайди також спалили школу, розбили дитячий садок, пошкодили лікарню.
“Все переламали. Машинами б’ють, танками б’ють. Негарно себе вели”, — казала Марія Петрівна. Її власний будинок також пошкодило російським снарядом.
“Бачте, он снаряд розірвався. У мене три снаряди прилетіло. Ще я поки не поїхала, вони [російські військові] тут бомбили. А ми, знай, ховалися”, — ділилася пенсіонерка.
“Повибивали вікна, двері. У будинку скрізь безлад влаштували”, — згадував Сергій Бобко, до якого також приходили озброєні російські вояки.
“У нас із сестрою — один будинок на два входи, у неї були двері та вікна вибиті, перевернуто все у будинку було. Так само й у мене... Вони заходили до будинку, забирали цінні речі: золото, гроші, все. Усе, що могли винести, усе забирали”, — казав пан Сергій. Він також додавав, що російські військові обстрілювали будинки мирних людей.
“От їде БТР, на ньому сидить кілька чоловіків і просто стріляють у різні боки”, — зазначав пан Сергій.
Інша мешканка Богданівки, Анастасія Кузьмич, казала, що чула чимало історій про вбивства мирних мешканців села. Коли вона сама переховувалася в Домі молитви, до них приходив сусід Микола, парубок 23 років. Юнак питав, чи потрібна людям якась допомога. Утім, односельці просили Миколу не ходити зайвий раз, аби не наражати себе на небезпеку.
“Коли моєї сестри чоловік йшов по молоко, він побачив, як його [Колю] зі школи вивели, у ‘Ниву’ запхали й розстріляли машину. Це після 10 березня було”, — згадувала пані Анастасія. Вона також казала, що інша мешканка села розповідала, що її подругу застрелили, коли та помахала їй на знак вітання. Російські військові вбили мирну жінку, бо сприйняли помах руки як жест у власний бік.
Одного чоловіка, за словами Анастасії, російські військові розстріляли у власному погребі, а його дружину зґвалтували. Крім того, окупанти не дозволяли людям хоронити близьких на цвинтарі, тож убитих доводилося хоронити просто в городах.
Ба більше, як згадували мешканці Богданівки, російські військові розстрілювали автівки людей, тож ті не могли виїхати. На щастя, автівка пані Анастасії не була пошкоджена, але російські зайди вкрали в її родини квадроцикл.
“Ми мали виїжджати правою стороною, але прийшов дідусь і сказав не їхати туди, бо там заміновано. Ми поїхали лівою стороною, і залишилися живі... Їхали повз свій будинок, у нас там вдома колись жили оці руські солдати. Нам сусідка сказала, що вони квадроцикл витягнули з гаража, усі замки повибивали, вікна побили. А потім, коли ми виїжджали, ми бачили, що вони на цьому квадроциклі біля нашої колони каталися. Багато чого вкрадено було: сковорідки, каструлі, все позабирали. Цінні речі, які були там: ‘Kärcher’, плазмовий телевізор”, — розповідала Анастасія Кузьмич.
Мешканці Богданівки також згадували насильницькі зникнення: казали, що російські зайди забирали чоловіків із Богданівки.
Ба більше, і пані Марія, і пані Анастасія згадували, що російські зайди використовували школу для власних потреб: облаштували там штаб, лікували своїх контужених. Крім того, російські військові окопувалися в городах мирних людей. “Вони пообкопувалися усюди”, — казала Марина Белькова, яка також мешкала в Богданівці.
“Коли ми вже виїхали до школи — де цей коридор починався — ми побачили, що під кожним подвір’ям стоїть танк, під саму хату. Прикриті були брезентом, вкопані — ховали свою техніку. Коли стояла колона, вони постійно каталися танком. Наводили таку паніку”, — згадувала пані Анастасія. Вона також зазначала, що російські військові перевіряли телефони цивільних: дивилися світлини, повідомлення...
Ще один мешканець Богданівки, Михайло Теплюк, дивом вижив під час окупації РФ. Його сусіду росіяни прострелили машину. Пан Михайло пішов разом із сусідом подивитися на пошкоджену автівку. Дорогою назад по панові Михайлові відкрили вогонь.
“Я за сараєм йду, там у мене душ літній, виходжу тільки за душ, а між хатою та сараєм зупинився якраз танк. І я тільки ‘здався’ — він підійняв автомат і почав по мені стріляти. Ось тут зайшло і вийшло, другий раз — тут (показує коліно) і третій раз — у капелюх. Отак його розірвало та скроню трохи зчесало. Якби ще пів сантиметра — все. Череп зняло б..., — згадував постраждалий. — Потім я до підвалу, дівчата почали мене лікувати. Добре, що були ліки. ‘Бетадин’ та антибіотик. І з 9 до 19 числа: підвал — хата, хата — підвал. Оце так. Стріляють — так туди [у підвал] ховаємося. Не стріляють — у хату. Ходив на милицях, бо боліло... Якби не дівчата, воно б, звісно, нагноїлося б... Вони мені давали ліки зранку і ввечері. Куля наскрізь пройшла...”
Російські військові приходили до людей, шукали зброю. Коли пан Михайло сказав їм, що його поранили російські вояки, відказали, нібито то були українці... Утім, пан Михайло чітко запам’ятав, що це були аж ніяк не українські оборонці. Чоловік згадував і інших постраждалих:
“Коло садочка у хату влетіла міна — та стінка впала. Там були жінка з чоловіком і теща їхня. Вони на ліжку лежали чи на дивані сиділи, впала стінка на жінку, в неї хребет перебило. Була вона також у лікарні. А у чоловіка два уламки було. Один — у руці, чи два. Він мені ще показував ті уламки. В лікарні зі мною лежали. Ми разом евакуювалися. В один день. Росіяни ставили техніку між хатами. Валили паркани, заїжджали. Ось тут під хатою стояли у сусідки. Один там стояв, і там два стояло. Он там — триповерховий будинок, так там стояв танк і згори снайпер сидів.
...Один чоловік їхав з дач, доїхав сюди до магазину — аж раптом [російські] танки їдуть. Він сюди повернув, розвернувся та хотів їхати назад. Білий джип, його розстріляли. Прямо у джипі, він метрів 50-ть від’їхав — і вони його розстріляли. Це було восьмого чи дев’ятого березня. Тож ми боялися й нікуди не виходили”, — розповідав пан Михайло.
Загальний контекст
Ми неодноразово розповідали про злочини представників РФ, вчинені під час окупації Київщини. Зокрема, цього квітня підозру отримав ефесбівець, який може бути причетним до катувань мирних мешканців селища Димер. Як зазначали у Головному управлінні розвідки України, він особисто проводив “допити”, які супроводжували катуваннями, та міг ухвалювати рішення про депортацію людей до РФ. Крім того, правоохоронці оголосили дві підозри й передали до суду три обвинувальні акти, в яких ішлося про злочини, скоєні російськими військовими під час окупації Бучі. Минулого місяця ми розповідали про висунуті підозри.
Ми також писали, що цього березня Європейський союз оголосив про запровадження санкцій проти девʼятьох російських військових, які причетні до убивств та інших злочинів, скоєних під час окупації Київщини, зокрема в Бучанському районі. Як зазначали в Раді ЄС, їхні дії становлять злочини проти людяності та воєнні злочини. Ми докладно розповідали, хто потрапив під санкції, писали про злочини, вчинені представниками країни-агресора щодо мешканців Київської області, та згадували інші підозри й обвинувачення, висунуті російським військовим.
…Ще у лютому 2023-го Офіс Генпрокурора повідомляв, що під час окупації частини Київщини лише в Бучанському районі російські військові скоїли понад 9000 воєнних злочинів. На жаль, це могли бути лише попередні цифри. У річницю деокупації Бучі правоохоронці повідомляли, що їм вже вдалося встановити особи понад двох з половиною тисяч російських окупантів, які перебували в Бучі.
На жаль, після російської окупації Київської області зникло чимало людей.
“Досі невідомо, куди поділися деякі люди з мого будинку, — розповідала журналістам ХПГ мешканка Бородянки навесні 2024 року. — Вони вийшли з квартир, коли було бомбардування, але в результаті зникли безвісти. Як вони могли зникнути? Одних розстрілювали, інших, можливо, взяли у полон. Це моє припущення. Їх ніде немає. [Зникли] і молоді, і літні, і діти”. Жінка також підтверджувала, що представники РФ страчували людей без суду і слідства.
“Були такі випадки, що людина виходила, просто ішла вулицею, а їй стріляли в потилицю”, — казала вціліла.
Нагадаємо, що упродовж останніх років Харківська правозахисна група підготувала й передала до Міжнародного кримінального суду низку подань, що охоплювали широкий спектр міжнародних злочинів, які представники РФ могли вчиняти на території України. За покликаннями можна ознайомитися з
