Як повідомляє проєкт “Меморіал. Підтримка політв’язнів” із посиланням на Дар’ю Костроміну, активістку, яка листується зі співкамерницями Галини Бехтер, здоров’я пенсіонерки значно погіршилося — як фізичне, так і психічне. У жінки з’явилися ознаки деменції, яка стрімко прогресує. Під час суду цього ще не спостерігалося.
Співкамерниці Галини Бехтер розповіли, що вона відмовляється від їжі, ні з ким не розмовляє, не може писати, не здатна себе обслуговувати. Сусідки по камері її примушують хоч трохи їсти, водять до душу. Крім того, в Галина критично втрачає вагу.
“Співкамерниці намагаються домогтися обстеження. Ніби лікар уже двічі жінку дивився, але вона до ладу розповісти сусідкам не може, що було на прийомі. Без подробиць, але знаю, що є люди, які готові взятися за юридичну допомогу та шукати можливості для звільнення за станом здоров’я”, — пише Дар’я Костроміна.
Попри все це, обвинувачення оскаржило винесений раніше вирок. Прокуратура вимагає збільшити строк ув’язнення для пенсіонерки до 16 років за ґратами.
Передісторія
Про справу Галини Бехтер ми вже писали. Вона мешкала в селі Плодородне Запорізької області. Про її затримання окупанти повідомили торік у жовтні. Жінку звинуватили у “держзраді” (стаття 275 російського кримінального кодексу). З цього випливає, що вона очевидно була змушена отримати російський паспорт, інакше до неї застосували б статтю про “шпигунство”.
“Справи за ст. 275 КК РФ — про державну зраду у формі ‘надання фінансової допомоги іноземній державі, міжнародної або іноземної організації в діяльності, спрямованій проти безпеки Російської Федерації’ — почали активно порушуватися ФСБ Росії після початку повномасштабної озброєної агресії Росії проти України”, — пояснюють в “Меморіалі”.
За версією слідства, влітку 2023 року Галина Бехтер через мобільний додаток українського банку переказала гроші ЗСУ. Втім, цілком можливо, що вона надсилала кошти рідним на вільній Україні. 5 березня цього року окупаційний “Запорізький обласний суд” в Мелітополі засудив 68-річну Галину Бехтер до 11 років у колонії загального режиму.
Масштаби кримінального переслідування українців Росією
“Кількість засуджених осіб зростає, — розповідав нещодавно в інтерв’ю директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров. — У нашій базі їх трохи більше тисячі, а загалом вже приблизно три тисячі українців засуджено. При чому більша частина з них — військові: орієнтовно 2400 людей. А ще на початку 2024 року їх було лише кілька десятків. За 2024, 2025, частину 2026 року їхня кількість значно зросла. Всі ці судові процеси фальсифіковані: докази всі вибиті під катуваннями — і у цивільних, і у військових. Головний доказ — це визнання вини обвинуваченим”.
Варто відзначити, що навіть поважний вік обвинувачених не зупиняє російську судову машину від винесення вкрай жорстоких вироків. Ми висвітлювали справи 69‑річної Світлани Лой, яку так званий “Запорізький суд” відправив до колонії на 15 років, Миколи Тінькова (10 років за вироком того ж “суду”), 74-річного Олександра Маркова (14 років за “‘фінансування українських спецслужб’, помер під час етапування).
Правовий вимір
Переслідуючи цивільних на окупованих українських територіях Росія порушує цілу низку норм Міжнародного гуманітарного права. РФ запроваджує власне кримінальне законодавство, попри те, що це суперечить статті 64 IV Женевської конвенції. Цивільних піддають ‘насильницьким зникненням’, тижнями тримаючи без зв’язку з рідними та адвокатами. Процедурні норми дотримуються лише формально. Викрадених цивільних переміщують на територію РФ, хоч це і забороняє стаття 76 Конвенції про захист цивільного населення.
