До цього Богдана Зізу тримали у “Володимирському централі”. У 2023 році, одразу після прибуття до цієї в’язниці, Богдан теж потрапив у ШІЗО — тоді за відмову надягати тюремну робу.
Справа Богдана Зізи
Богдан не прийняв окупацію Криму в 2014 році. Але виїхати з півострова не міг: доглядав хвору бабусю. Рано-вранці 16 травня 2022 року він облив фасад міської адміністрації в Євпаторії та кинув у вікно запальну суміш. Втім, пожежі не сталося, ніхто не постраждав.
Зіза ще встиг змонтувати відео перфомансу: “Йде страшна війна, яку розв’язав Путін, і вся державна машина пропаганди намагається щосили переконати народ, що це нормально. Намагається переконати, що нічого не треба робити, що ніхто нічого не може вдіяти. Але зараз дуже важливо виходити на вулицю та висловлювати свій протест. Щоб ті, хто проти цієї війни, ті, хто сидить удома та боїться висловити свою думку, бачили, що вони не одні, нас багато. І нас більше, ніж тих, хто підтримує цю війну. Але у нас відібрали таку нагоду. Забрали можливість виходити вдень. Але ми можемо виходити вночі. Я закликаю всіх виходити вночі надвір і висловлювати свій протест. Вандалізм може бути на благо, і це саме той випадок. Ні війні!” Незабаром за художником прийшли.
Того ж дня у місцевих пабліках було оприлюднено відео, на якому Богдан, у розірваній біля горла футболці, знервований і наляканий, нібито зізнається у скоєному і просить вибачення. “Готовий понести покарання та спокутувати провину непосильною працею”, — каже він кострубатою мовою пропагандистів. Пізніше художник розповість, як знімали це каяття: як із нього вибивали це “каяття”: “Відеозаписів із моїм вибаченням, як мінімум, п’ять. Перше потрапило до ЗМІ, друге — у матеріалах справи, ще кілька було забраковано. Знімають їх безпосередньо працівники ФСБ. Спершу спокійно просять сказати на камеру все, що їм потрібно. Потім, коли відмовляєшся, починають, погрожуючи, переконувати. Вони спершу змусили мене записати одне відео, яке відправили на перевірку якомусь своєму начальнику. Потім — інше, коли той відповів, що якось я не дуже щиро каюсь. Я навмисно не показував жодних емоцій, тож мене знову били. Актор я не дуже добрий, а ще текст постійно змінювався. То мені треба було просити вибачення перед російською армією, потім — перед Путіним. У результаті навіть вони зрозуміли, що останнє вже зайве”.
Згодом художнику інкримінували чотири статті: ст. 205 ч.1 (вчинення терористичного акту), 205 ч.1 (погроза вчинення теракту), 205.2 ч.2 (заклик до тероризму), 214 ч.2 (вандалізм за політичними мотивами). 6 червня 2023 року Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону засудив його до 15 років позбавлення волі, з яких перші чотири роки він мав відбути в тюрмі. Вже 10 червня чоловік оголосив голодування з вимогою позбавити його російського громадянства та звільнити з російських в’язниць українських політв’язнів. За це його помістили до карцеру. 27 червня Богдан завершив голодування через стан здоров’я: за 17 днів він втратив 10 кілограмів.
За тисячі кілометрів від дому
Наприкінці 2023 року Богдана Зізу етапували до в’язниці “Володимирський централ” у Володимирі, попри те, що це порушувало міжнародне гуманітарне право, згідно з яким держава-окупант не має право вивозити затриманих за будь-які правопорушення осіб з окупованої території на свою. Тепер його відвезли ще далі від Криму. Торік у вересні стало відомо, що Богдан Зіза все ж таки вийшов з нав’язаного йому російського громадянства.
“Це вже 5 рік ув’язнення починається. Я його взагалі не чула всі ці роки жодного разу і, власне, не бачила. Тому що впродовж всіх судових засідань ми деколи бачимо, як зʼявляються фотографії цивільних або військовополонених, а на Богдана діяла якась заборона. І пізніше ми дізналися від адвоката, що на одному з судових засідань він був дуже побитий, тому його навмисно приховували, щоб ніхто не побачив наслідків, — розповідала сестра Богдана, Олександра Баркова, у нещодавньому інтерв’ю Суспільному.Крим у травні цього року. — Для нього стало великою боротьбою це все, коли він опинився в ув’язненні. Він дізнався більше про політичних в’язнів, познайомився з ними. І він, навіть, у своїх промовах на суді озвучує, що для нього це ‘більша боротьба’. Він не просить звільнити себе, він просить звільнити всіх. І мені він пише теж в особистих листуваннях, що він навіть засмутиться, якщо звільнять в першу чергу його, а не тих, хто більше цього потребує”.
Правозахисний проєкт “Підтримка політв’язнів. Меморіал”, керуючись міжнародними критеріями, вважає Богдана Зізу політичним ув’язненим. “Кримінальне переслідування Зізи порушує його право на справедливий судовий розгляд, а показна суворість вироку покликана залякати супротивників російської агресії проти України”, — заявляють правозахисники.
Переслідуючи цивільних на окупованих українських територіях Росія порушує цілу низку норм Міжнародного гуманітарного права. РФ запроваджує власне кримінальне законодавство, попри те, що це суперечить статті 64 IV Женевської конвенції. Цивільних піддають “насильницьким зникненням”, тижнями тримаючи без зв’язку з рідними та адвокатами. Процедурні норми дотримуються лише формально. Викрадених цивільних переміщують на територію РФ, хоч це і забороняє стаття 76 Конвенції про захист цивільного населення.
