Нелюдські умови утримання та порушення основоположних прав
Міжнародна організація захисту прав людини та свободи слова “Репортери без кордонів” (Reporters sans frontières, RSF) спільно з американським Фондом прав людини (Нuman Rights Foundation, HRF) закликали спецдоповідачів ООН терміново втрутитися у справу Ірини Данилович, громадянської журналістки з Криму, незаконно увʼязненої Росією, якій гіршає в російській неволі.
Про це йдеться у зверненні цих організацій до ООН.
Справу Ірини Данилович передали шістьом спеціальним доповідачам ООН, аби надати їм останню інформацію щодо умов утримання під вартою та стану Ірини Данилович. Ще дві скарги перебувають на розгляді в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ), нагадували правозахисники.
Як мовилося в заяві, пані Ірина є жертвою жорстокого поводження. У російській неволі громадянська журналістка стикається з нелюдськими умовами утримання та зазнає серйозних порушень своїх основоположних прав. Зокрема, їй не надають належної медичної допомоги, що порушує право на життя.
Ірина Данилович страждає на депресію. Вона навіть не отримує листів, які їй надсилають, повідомляла “Репортерам без кордонів” близька до Ірини людина, яка з міркувань безпеки вирішила залишитися анонімною.
Крім того, ще наприкінці березня сестра Данилович повідомляла, що політбранка потерпає від оглушливої музики, яка лунає на всю колонію. І це при тому, що пані Ірина має проблеми зі слухом, а також неврологічні розлади й ураження головного мозку.
Утім, подібне жорстоке поводження не є новим, нагадували правозахисники. Зокрема, “Репортери без кордонів” раніше повідомляли про так звані “безслідне катування”.
Як зазначав директор з питань адвокації та допомоги “Репортерів без кордонів” Антуан Бернар, вже понад чотири роки Ірина Данилович розплачується за свою незалежну журналістську роботу в російських місцях позбавлення волі. У свавільному увʼязненні вона зазнає нелюдського й такого, що принижує людську гідність, поводження, а стан її здоров’я викликає глибоке занепокоєння.
“RSF та HRF закликають Організацію Об’єднаних Націй діяти. Росія має покласти край цим тортурам, звільнити журналістку й понести відповідальність за насильницькі дії щодо українських медійників”, — наголошував Антуан Бернар.
Ханна ван Дейке, юристка та наукова співробітниця американського Фонду прав людини, також зазначала, що погіршення стану здоров’я пані Ірини й небезпечні умови утримання вимагають нового термінового втручання спецдоповідачів ООН.
З огляду на смерті українських ув’язнених, які перебували під вартою російської влади упродовж останніх років, “міжнародна спільнота не може собі дозволити ігнорувати серйозні та чимраз вищі ризики для її здоров’я та безпеки”, підкреслювала Ханна ван Дейке.
Правозахисники також нагадали, що наразі щонайменше 26 українських медійників Росія утримує під вартою — або на власній території, або на тимчасово окупованих територіях України. Журналісти, які стали бранцями Кремля, зазнають жорстокого поводження. Правозахисники згадали й Вікторію Рощину, яка померла в російському увʼязненні після катувань і нелюдського поводження. Останні подробиці у цій справі читайте за покликанням.
Як ми раніще писали, у лютому 2026-го “Репортери без кордонів” повідомляли, що після початку російського повномасштабного вторгнення понад 175 працівників медіа в Україні постраждали від зловживань з боку РФ, що є складовими воєнних злочинів. Ми також розповідали, що торік “Репортери без кордонів” і правозахисники Truth Hounds оприлюднили дослідження “Останнє заселення: російські атаки на готелі в Україні та як вони впливають на роботу медіа”. З-поміж іншого дослідники встановили, що атаки РФ на готелі в Україні не є випадковими, а становлять частину російської стратегії. Зокрема, Росія може прагнути залякати медійників і документаторів, які спиняються в готелях, і унеможливити їхню роботу.
Загальний контекст
Нагадаємо, що цього травня адвокат по справі ЄСПЛ Сергій Заєць сповіщав правозахисникам “КримSOS”, що Європейський суд з прав людини офіційно почав розгляд двох скарг Ірини Данилович проти РФ. 28 квітня 2026 року ЄСПЛ передав її заяви на комунікацію. Як пояснювали правозахисники, це важливий етап, коли Суд уже попередньо вивчив скарги й вимагає пояснень від держави-відповідача.
У “КримSOS” уточнювали, що йдеться про справу №6579/23 (подану 15 січня 2023 року), що стосується незаконного позбавлення волі, та справу №4065/25 (подану 28 січня 2025 року) щодо внесення пані Ірини до російського реєстру так званих “іноземних агентів”. ЄСПЛ визнав скарги достатньо обґрунтованими для офіційного запиту письмових пояснень від Росії щодо можливих порушень Європейської конвенції з прав людини.
ЄСПЛ також запросив Уряд України приєднатися до розгляду як третю сторону. Суд також запропонував російському Уряду подати зауваження щодо прийнятності та суті заяв. Як зазначали колеги, після виключення з Ради Європи Росія фактично ігнорує більшість процедур ЄСПЛ, тож вона може не надати пояснень. Утім, це не зупиняє розгляд справи, наголошували в “КримSOS”.
Раніше ми неодноразово розповідали про незаконно ув’язнену кримську громадянську журналісту Ірину Данилович, яку Росія протиправно утримує в колонії №7 міста Зеленокумськ (Ставропольський край РФ). Зокрема, цього лютого ми писали, що пані Ірина не отримує лікування й зазнає психологічного тиску: в бараці її загону систематично навмисно вмикають гучну російську музику, а всі її скарги й прохання бодай зменшити гучність ігнорують працівники колонії. Як наголошували рідні Данилович, це є психологічним тиском, а людині, яка постійно потерпає від головного болю та має проблеми зі слухом, вкрай болісно терпіти музику на повну гучність.
Нагадаємо, що Данилович частково втратила слух, оскільки представники РФ відмовлялися лікувати отит, який у неї розвинувся. За словами рідних, в Ірини Данилович — серйозні порушення слуху: політбранка повністю втратила слух на ліве вухо. Пані Ірина регулярно скаржиться й на сильні головні болі, а також страждає від шуму й свисту в голові та вухах. Утім, попри неодноразові звернення до працівників колонії вона не отримувала належної медичної допомоги. Необхідні ліки в колонії також відсутні.
Торік ми також писали, що Ірина Данилович потерпає від сильного болю в серці й не отримує жодної медичної допомоги, хоча регулярно звертається по неї до адміністрації колонії.
Умови утримання в колонії також були незадовільні. Ще у листопаді 2023-го батько Ірини Данилович сповіщав, що у виправній жіночій колонії №7, розташованій у Зеленокумську, панували нестерпний холод і антисанітарія: ув’язнені були змушені ходити в зимових куртках, у їдальні не було мила, а на всю колонію працювало п’ять водопровідних кранів… Броніслав Данилович, батько Ірини Данилович, помер 1 серпня 2024 року. Він хворів на онкологію і так і не дочекався звільнення доньки з російської неволі… В Ірини Данилович залишилася матір, яка має серйозні проблеми зі здоров’ям і майже не пересувається.
Минулого січня Кримськотатарський ресурсний центр, що покликався на близьких друзів кримчанки, також повідомляв, що Ірині Данилович гіршає у російській неволі. Крім того, у колонії №7 Зеленокумська її погано годували та забороняли сидіти чи лежати удень, що було вкрай виснажливо для людини з постійним головним болем.
Ми також докладно розповідали про сфабриковану справу проти Ірини Данилович.
Харківська правозахисна група неодноразово писала про переслідування жінок в окупованому Росією Криму. За даними Кримськотатарського ресурсного центру, станом на березень поточного року вже було відомо щонайменше про 52 жінки, які зазнали політичного переслідування з боку представників РФ і перебувають у СІЗО або колоніях. Щонайменше 21 жінка перебуває в колоніях, а 31 жінка перебуває у СІЗО, зазначала співзасновниця й менеджерка Кримськотатарського ресурсного центру Зарема Барієва у колонці для проєкту Crimea Vox. Достеменно невідомо, скільки ще жінок утримують у місцях позбавлення волі у статусі інкомунікадо, без зв’язку із зовнішнім світом. Ми неодноразово писали про такі насильницькі зникнення. Окрім цього, щонайменше 10 жінок представники РФ переслідують заочно, писала пані Зарема. “Це класична практика криміналізації ідентичності та інакодумства”, — наголошувала співзасновниця Кримськотатарського ресурсного центру.
Нагадаємо, що, згідно з даними Представництва Президента України в АР Крим, наприкінці 2025 року в місцях несвободи Росія утримувала щонайменше 224 кримських політв’язні. Приблизно п’яту частину з них становили жінки. З-поміж політбранок є як кримчанки, так і жінки, яких затримували й привозили з нещодавно окупованих територій України.
Як відмічала Барієва, після початку повномасштабної війни РФ будь-яка критика, проукраїнська позиція чи навіть непряма нелояльність можуть бути кваліфіковані як “держзрада”. Співзасновниця КРЦ також звертала увагу на те, що бранки РФ мають серйозні проблеми зі здоров’ям.
“Зокрема, Ірина Данилович і Галина Довгопола перебувають у колоніях за сотні кілометрів від рідного дому без належної медичної допомоги”, — наголошувала правозахисниця.
При цьому, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Як зазначав Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, “ненадання належної медичної допомоги українським громадянам, яких РФ незаконно утримує у вʼязницях, має системний характер”.
Крім того, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях (адже це порушує статтю 64 IV Женевської конвенції). Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Проте представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини.
