Асан Яніков
Кримськотатарського активіста та політв’язня Асана Янікова, незаконно засудженого Росією до 15 років позбавлення волі, етапували з тюрми “Владимирський централ” до лікарні.
Про це “Кримській солідарності” розповіла сестра політв’язня Фатіме Янікова, яка покликалася на лист від іншого ув’язненого.
Як розповідала сестра, від моменту етапування до “Владимирського централу” зв’язку з Яніковим майже не було.
“Останній лист від нього надійшов у березні. Про його нинішній стан здоров’я я фактично нічого не знаю. Після того як мені повідомили про госпіталізацію Асана, я надіслала запити начальнику УФСВП (Управління Федеральної служби виконання покарань) по Владимирській області та керівництву установи з проханням повідомити про стан здоров’я мого брата та його місцеперебування”, — розповіла Фатіме Янікова.
Рідні наголосили, що Асан Яніков мав проблеми зі здоров’ям ще до арешту. Зокрема, він страждав через хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту.
Передісторія
Як нагадали правозахисники, Асан Яніков — кримськотатарський активіст. До того, як його затримали представники РФ, він відвідував судові засідання у політично мотивованих справах і допомагав політв’язням. У 2017 Яніков також проводив одиночний пікет проти переслідувань за національною та релігійною ознаками.
Асана Янікова затримали у березні 2019-го після чергових масових обшуків у мікрорайонах Кам’янка та Строганівка в окупованому Сімферополі.
У березні 2022-го сумнозвісний Південний окружний військовий суд Ростова-на-Дону засудив кримськотатарського активіста до 15 років колонії суворого режиму. У липні 2023-го Апеляційний військовий суд у Москві залишив цей вирок без змін.
Як повідомляли рідні політвʼязня, після етапування до “Владимирського централу” на Янікова чинили тиск. Його сестра розповідала, що співробітники установи спочатку ставилися до її брата упереджено через його національність та статтю 205.5 російського Кримінального кодексу, за якою його засудили. Зокрема, після прибуття до вʼязниці кримський татарин провів 40 діб у штрафному ізоляторі. Ба більше, йому обмежували зв’язок із родиною, а листування проходило через перевірку співробітників тюрми.
Пізніше Асан Яніков також повідомляв, що співробітники “Владимирського централу” побили його під час огляду. Як розповідав політвʼязень, причиною побиття стало те, що він декілька разів запитав, коли зможе забрати свої продукти...
“Асан запитав, коли він зможе потрапити до камерного блоку, щоб забрати продукти, однак йому відмовили. Він вирішив запитати ще раз. Інспектору це не сподобалось і він подав знак вартовим. Ті одразу підійшли до нього, заламали руки й щосили двічі вдарили головою об бетон”, — переповідала слова брата Фатіме Янікова.
Після цього в Асана Янікова почався страшний головний біль. Приблизно за пів години до нього прийшла медсестра. Кримський татарин показав їй поріз на обличчі та поскаржився на біль. Утім, медсестра оглянула лише його ноги й заявила, що його стан не викликає занепокоєння.
Належної медичної допомоги він так і не отримав.
Вілен Темер’янов
Також 15 червня “Кримська солідарність” сповіщала, що незаконно засудженого до 14 років позбавлення волі кореспондента “Кримської солідарності” Вілена Темер’янова повернули до СІЗО-1 у Ростові-на-Дону. До цього Темер’янов місяць перебував у медичному закладі.
Кримського татарина направили до лікарні для видалення новоутворення на плечі, нагадували в “Кримській солідарності”.
Утім, за словами дружини Темер’янова, яка покликалася на адвоката, операція так і не відбулася.
За час госпіталізації політвʼязень встигнув пройти обстеження та здати необхідні аналізи.
Російські лікарі хоча б взяли матеріал з новоутворення для біохімічного дослідження, однак його результати на момент виписки не були готові…
Як зазначали у “Кримській солідарності”, Вілен Темер’янов також потребує комп’ютерної томографії, але для цього його знову мають госпіталізувати.
Передісторія
Як ми раніше писали, справа “першої Джанкойської групи Хізб ут-Тахрір”, до якої, крім Вілена Темер’янова, потрапили Едем Бекіров, Енвер Крош, Рінат Алієв, Мурат Мустафаєв, Сеітяя Аббозов, розпочалася в серпні 2022-го. Кримських татар заарештували в окупованому Росією Джанкої. Їм інкримінували причетність до діяльності “Хізб ут-Тахрір”. Згодом справу щодо Мустафаєва виділили в окреме провадження (його судили окремо).
Енверу Крошу інкримінували статтю про організацію діяльності терористичної організації (ч. 1 ст. 205.5 Кримінального кодексу РФ). Іншим активістам — частину про участь у діяльності тієї ж статті (ч. 2 ст. 205.5 КК РФ). Усім фігурантам справи також інкримінували насильницьке захоплення влади (ст. 278 КК РФ).
Після обшуків Енвер Крош повідомляв про тортури з боку силовиків, які примушували його ввести пароль від телефону. Під час конвоювання до управління ФСБ Енверу Крошу заламували руки в кайданках, його кидали на підлогу, били, руками закривали рот і ніс, поки чоловік не почав задихатися. Від катувань у Енвера Кроша залишилися синці, різані рани, подряпини й гематоми. Слідчий у справі взагалі не відреагував на факт побиття активіста й не передав матеріали до Військового слідчого комітету, нагадувала “Кримська солідарність”.
Після затримання так званий суд помістив фігурантів справи у СІЗО, крім Сеітяя Аббозова. Його за станом здоров’я відправили під домашній арешт.
Основним “доказом” у цій кримінальній справі став аудіозапис розмови за 2015 рік, на якому співбесідники просто говорили про піст і намаз. Адвокат Еміль Курбедінов наголошував, що цей аудіозапис витягли з архівів ФСБ аж через вісім років після того, як відбулася розмова.
При цьому кримські татари просто говорили про намаз, обговорювали, як його здійснювати, та згадували, які з цього приводу існують шаріатські норми.
“Жодних розмов про тероризм й екстремізм, звісно ж, не вели. Це вчергове доводить, який характер мають кримінальні справи [проти наших підзахисних]… Усі ці роки цих людей не переслідували у кримінальному порядку, і вони не становили жодної небезпеки для суспільства”, — наголошував Курбедінов.
На судових дебатах сторона захисту наполягала, що під час “слідства” й “судового процесу” “було виявлено величезну кількість порушень”, з-поміж яких були: фальсифікація доказів, подання доказів, що жодним чином не стосуються справи, порушення під час допиту так званих “секретних свідків”. Еміль Курбедінов підкреслював, що під час обшуків фігурантам справи підкинули заборонену літературу, яка не належить ані їм, ані їхнім рідним (раніше ми неодноразово писали про такі випадки). Ба більше, незалежні експерти встановили, що на книгах, визнаних “речовими доказами”, було близько десяти відбитків пальців різних людей. Утім, з-поміж них не було відбитків самих обвинувачених!
Попри все це суддя Південного окружного військового суду Тимур Машуков відмовився направити речові докази на додаткову перевірку до Військового слідчого комітету та просто не долучив експертне дослідження до матеріалів справи.
У листопаді 2025 року Південний окружний військовий суд призначив Енверу Крошу 19 років ув’язнення, Едему Бекірову та Рінату Алієву — по 15 років кожному, Вілену Темер’янову — 14 років. Сеітяя Аббозов отримав 13 років ув’язнення. Суд також вирішив, що перші чотири роки Енвер Крош відбуватиме у в’язниці, а решту терміну — у колонії суворого режиму. Іншим учасникам справи суд призначив по три роки в’язниці. Сеітяя Аббозова, який брав участь у процесі через відеоконференцію, взяли під варту в залі Кримського гарнізонного військового суду.
Правовий вимір
Ми неодноразово писали, що Росія порушує право на життя увʼязнених громадян України. Такі випадки зібрані у нашій рубриці.
При цьому, згідно з Женевською конвенцією, ненадання медичної допомоги українським громадянам, яких РФ безпідставно утримує в увʼязненні, прирівнюється до катувань і порушує невіднятне право на життя. Як зазначав Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець, “ненадання належної медичної допомоги українським громадянам, яких РФ незаконно утримує у вʼязницях, має системний характер”.
Крім того, переслідування осіб, які не є злочинцями з позиції українського законодавства, є порушенням статті 7 Європейської конвенції з прав людини (покарання лише на підставі закону), а Росія не має права застосовувати своє кримінальне законодавство на тимчасово окупованих територіях (адже це порушує статтю 64 IV Женевської конвенції).
Вивезення кримських політв’язнів на територію РФ також є злочином: відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, навіть якщо особа скоїла кримінальне правопорушення на окупованій території, саме на окупованій території її мають судити й саме на окупованій території особа має відбувати покарання. Проте представники РФ повсякчас підважують і міжнародне право, і права людини.
Нагадаємо, що, згідно з висновком Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні при Раді ООН з прав людини, російські суди та підконтрольні РФ “судові органи”, що порядкують на тимчасово окупованих територіях, порушують гарантії справедливого судового розгляду. Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні також зазначала, що за роки повномасштабної війни РФ були широко поширені серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, особливо з боку російської влади, що відбувалося фактично за умов безкарності.
Як цього року наголошували у Меджлісі, нинішні переслідування й репресії в тимчасово окупованому Криму є “прямим продовженням та проявом тяглості геноцидної політики Росії, спрямованої на знищення кримськотатарського народу”.
“Масові обшуки, арешти, політично вмотивовані переслідування, насильницькі зникнення, заборона діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, цілеспрямовані дії по знищенню кримськотатарської культури та ідентичності, спотворенню історії Криму, є прямим продовження російської імперської політики, спрямованою на витіснення корінного кримськотатарського народу зі своєї землі та його знищення”, — заявляли у Меджлісі 18 травня, у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
