Без зв’язку з зовнішнім світом
На третьому поверсі сумнозвісного СІЗО №2, розташованого в Сімферополі, російські окупанти утримують десятки людей у повній ізоляції від зовнішнього світу.
Про це днями сповістила менеджерка Кримськотатарського ресурсного центру Зарема Барієва.
Ідеться про так званих “заморожених” в’язнів — тобто людей, які перебувають у статусі інкомунікадо. Представники РФ приховують інформацію про їхнє місцеперебування, імена та правовий статус навіть від родичів.
За даними КРЦ, на третьому поверсі ізолятора розташовано щонайменше 20 камер, де утримують людей, про яких практично нічого не відомо.
“На третьому поверсі СІЗО-2 у Сімферополі є 20 камер, у яких утримуються ‘заморожені’ особи, тобто ті, хто перебувають у статусі інкомунікадо, і ніхто не знає ані імен, ані прізвищ цих людей”, — зазначала Барієва.
У восьми із 20 камер утримують по чотири людини, а в решті камер — по дві людини. Є й чотири камери з жінками, яких так само приховують як від рідних, так і від світу, повідомляв КРЦ.
Барієва наголошувала, що окупаційна адміністрація приховує будь-яку інформацію про бранців СІЗО-2 й обмежує контакти з ними.
“Окупанти ретельно приховують будь-яку інформацію про цих в’язнів. Їх майже не виводять на прогулянки, і решта ув’язнених практично нічого про них теж не знають, оскільки вхід до цього крила огороджений залізними дверима. Конвоїри майже не називають їхніх прізвищ, а якщо й називають, то пошепки, щоб ніхто інший не зміг почути”, — повідомляла менеджерка Кримськотатарського ресурсного центру.
Вона також звертала увагу на жорстокі умови утримання й систематичне насильство щодо людей, які перебувають у статусі інкомунікадо.
“Умови утримання ‘заморожених’ — особливо суворі”, — казала Барієва. Їм фактично нічого не дозволяють тримати в камерах, у них щотижня проводять обшуки. Ба більше, попри те, що речей у “заморожених” практично немає, наглядачі СІЗО-2 приносять відро з водою, яке ставлять посередині камери й навмисно перевертають його.
“За розлиту воду людей б’ють, караючи нібито за ‘безлад’ у камері. А ще ‘заморожених’ часто б’ють у коридорах або баулках, де зберігаються речі, оскільки там немає камер відеоспостереження”, — розповідала менеджерка КРЦ.
За словами Барієвої, попри спроби російських окупантів приховати інформацію про таких в’язнів, правозахисникам уже вдалося встановити особи багатьох із них. Утім, є ще й ті люди, “про яких ми можемо лише здогадуватися”, казала Барієва.
Вона також повідомляла, що більшість утримуваних у цих камерах були вивезені з новоокупованих територій України після початку повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році.
За даними КРЦ, через СІЗО №2 у Сімферополі пройшли представники місцевого самоврядування, активісти, фермери й військовослужбовці, які відмовилися співпрацювати з окупаційною “владою”.
“Нам стало відомо, що в камерах, де утримують людей, встановлено пристрої відеоспостереження, але вони не записують, оскільки адміністрація СІЗО знає, що людей там утримують незаконно. Через ці катівні проходили деякі мери українських міст, а також фермери, активісти та військовослужбовці, які відмовилися співпрацювати з російськими окупантами або були звинувачені у державній зраді”, — уточнювала Барієва.
У КРЦ також заявляли про систематичні катування, яких зазнають люди, що перебувають у статусі інкомунікадо.
“...‘Заморожених’ людей регулярно піддають тортурам: ламають їм кістки (ребра, руки, ноги), влаштовують цькування собаками та катують електрострумом”, — перелічувала Зарема Барієва й додавала, що бранців також змушують співати гімн РФ.
Загальний контекст
Нагадаємо, що 2015 року Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень. Відповідно до другої статті Конвенції, насильницьким зникненням вважається арешт, затримання, викрадення чи будь-яке інше позбавлення волі, вчинене представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави. При цьому всі вони відмовляються визнати факт позбавлення волі або приховують дані про долю чи місцеперебування зниклої людини, через що ця людина залишається без захисту закону. Римський статут Міжнародного кримінального суду визначає систематичні насильницькі зникнення злочином проти людяності. Ще влітку 2024-го глобальна ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) презентувала своє дослідження, присвячене насильницьким зникненням. T4P змогла ідентифікувати 5340 жертв насильницьких зникнень та направила подання до Міжнародного кримінального суду й узагальнення для Робочої групи ООН.
Торік правозахисна організація “Amnesty International” також оприлюднила звіт, що висвітлював насильницькі зникнення й систематичні катування полонених Росією. У звіті також було задокументовано, як українських військовополонених і цивільних осіб, затриманих Росією з лютого 2022 року, свідомо ізолюють від зовнішнього світу, часто на роки. Відсутність прозорості щодо того, де Росія утримує бранців з України, породжує відчуття безкарності та дозволяє продовжувати вчиняти як катування й інші види жорстокого поводження, так і незаконні вбивства українських полонених.
“Систематичне утримання Росією українських військовополонених і цивільних інкомунікадо відображає цілеспрямовану політику, покликану їх дегуманізувати та змусити мовчати, а їхні сім’ї залишити в агонії очікування новин про рідних”, — зазначала генеральна секретарка Amnesty International Аньєс Калламар. При цьому тривале утримання інкомунікадо може розцінюватися як нелюдське поводження, наголошували правозахисники.
Парламентська асамблея Ради Європи також звертала увагу на велику кількість насильницьких зникнень на окупованих РФ територіях України. “Ця практика також може становити злочин проти людяності, якщо вона вчиняється в рамках широкомасштабного чи систематичного нападу на цивільне населення”, — зазначали парламентарі.
Раніше ми неодноразово повідомляли, як мешканці та мешканки ТОТ стають жертвами насильницьких зникнень і опиняються в СІЗО, у тому числі розташованих в окупованому Росією Криму. Людей можуть тримати в застінках упродовж місяців (а подекуди років) без зв’язку з зовнішнім світом і без доступу до правової допомоги. Рідним зниклих не повідомляють, де їх утримують і в якому правовому статусі вони перебувають.
Цієї весни також стало відомо, що Путін дозволив без рішення суду відправляти людей до СІЗО “за протидію СВО”. Про відповідне “рішення” російського диктатора, що могло бути підписане ще у березні 2022-го, довідався правозахисний проєкт “Перший відділ”: це “рішення” згадується в документі російського Слідчого комітету, на який натрапили правозахисники. Крім того, існує “тимчасова інструкція”, яка регламентує правила утримання у такому режимі. Ані підписаний Путіним документ, ані інструкція не були оприлюднені публічно.
Ми неодноразово розповідали й про кримські СІЗО, зокрема про нові слідчі ізолятори — СІЗО №2, СІЗО №8, а також писали про СІЗО №1 у Сімферополі.
Як раніше зазначала Голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, представники РФ відкрили нові ізолятори через те, що у Сімферопольському СІЗО №1 бракувало місця для нових бранців, яких почали затримувати на територіях України, окупованих Росією. Представники РФ здебільшого використовують СІЗО №1 для незаконно увʼязнених мешканців Криму, а у СІЗО №2 утримують українців, викрадених з новоокупованих територій, зокрема з ТОТ Запорізької та Херсонської областей. Їх особливо активно поміщали у СІЗО №2 упродовж 2022 та 2023 років, повідомляла Скрипник торік. Про СІЗО №8 правозахисникам було відомо найменше, навіть адвокатам було важче отримати доступ до цього СІЗО порівняно з іншими ізоляторами, зазначала Скрипник. Раніше у Кримській правозахисній групі сповіщали, що СІЗО-8 також курує ФСБ. Згідно з російською системою СПАРК, що збирає всю відкриту інформацію про компанії, Слідчий ізолятор №8 Федеральної служби виконання покарань був зареєстрований 24 жовтня 2022 року за тією ж адресою, що і СІЗО №2.
Колишній політв’язень, перший заступник глави Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял (за паспортом — Джелялов) також перебував у сімферопольському СІЗО-2. Пан Наріман нагадував, що цей слідчий ізолятор контролювала ФСБ, і казав, що коли у Сімферополі відкрили цей слідчий ізолятор, туди масово стали перевозити політв’язнів.
“Там до всіх було погане ставлення”, — наголошував Джелял.
Раніше один з адвокатів, що працював в Криму і просив не називати його ім’я, казав, що СІЗО №2 є аналогом “Лефортово”: адже тут всі вказівки щодо умов утримання дає саме ФСБ. До прикладу, генерал ФСБ може доручити не випускати ув’язнених на прогулянки — “для більшої ізоляції”). Крім того, людям не надають належної медичної допомоги, рідні не можуть навіть передати ліки, а в слідчих ізоляторах людей катують. Докладніше про кримські СІЗО та їхніх бранців читайте у статті.
Минулого вересня ми писали й про плани країни-агресора збільшити кількість СІЗО в Криму. Як зазначали у Представництві Президента України в АР Крим, “будівництво нових місць несвободи є порушенням міжнародного гуманітарного права та Четвертої Женевської конвенції, яка забороняє державі-окупанту змінювати інфраструктуру та законодавчі норми на захопленій території у спосіб, що посилює репресії проти її населення”. У Представництві також наголошували, що все це відбувається “на тлі посилення репресивної політики РФ та оголошеного 25 серпня 2025 року виходу Росії з Європейської конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання”. Крім того, таке рішення свідчило про “намагання уникнути міжнародного моніторингу умов утримання ув’язнених”… ХПГ також повідомляла про ухвалений Держдумою РФ закон, який дозволяє ФСБ тримати підозрюваних у справах проти “держбезпеки” в окремих слідчих ізоляторах.
Ще наприкінці липня 2025-го в Офісі Генпрокурора повідомляли, що на тимчасово окупованих територіях України та в Росії вже виявили 176 стаціонарних місць несвободи та понад 120 тимчасових (транзитних) точок утримання, а представники РФ незаконно утримували у місцях несвободи понад 11 тисяч людей.
Нагадаємо, що ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) створила інтерактивну мапу СІЗО й виправних колоній, де Росія утримує українських полонених. На мапі можна знайти дані про місця несвободи, розташовані як на території РФ, так і на тимчасово окупованих територіях, а також кількість громадян України, які там перебувають.
