Південний окружний військовий суд засудив Олега Приходька до 18,5 року позбавлення волі за звинуваченням у сприянні тероризму та підбурюванні до замаху на державну зраду.
Справа надійшла до суду у квітні цього року. Як повідомляло видання “Медиазона”, чоловіку закидали розмови з іншими ув’язненими у виправній колонії №2 у Краснодарському краї. Пресслужба ФСБ тоді оприлюднила відеозапис, на якому засуджений, ім’я якого не називають, свідчить: “Тут він дізнався, що я збираюся на СВО — викупити провину перед батьківщиною. Він мені сказав, що не варто цього робити і що навіть якщо ти туди підеш… якщо ти когось із головнокомандувачів застрелиш, здасися в полон і скажеш ‘Слава Україні!’, то в тебе буде все добре, все чудово”.
Коротко про справи Олега Приходька
Олега Приходька затримали в окупованому Росією Криму 9 жовтня 2019 року. Під час обшуку силовики вилучили кримськотатарський та червоно-чорний прапори, а також вибухівку. Спочатку ФСБ РФ висунула Приходьку обвинувачення в підготовці теракту та незаконному виготовленні вибухових речовин, а згодом — у “незаконних придбанні, переданні, збуті, зберіганні, перевезенні або носінні вибухових речовин або вибухових пристроїв” і в плануванні підриву будівлі генерального консульства РФ у Львові.
1 жовтня 2020 року на засіданні Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону чоловіку довелося погрожувати суїцидом, вимагаючи, щоб йому передали ліки, які відправили для нього в СІЗО родичі.
3 березня 2021 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону (РФ) засудив Приходька до 5 років колонії суворого режиму та сплати штрафу у розмірі 110 тисяч рублів. 17 січня 2023 року Ворошиловський райсуд Ростова-на-Дону збільшив термін ув’язнення для Приходька на місяць через “неповагу до суду”: він нібито образив свідків обвинувачення — співробітників ФСБ.
У листопаді 2023 року Другий Західний окружний військовий суд засудив Олега Приходька ще до чотирьох з половиною років колонії у справі про виправдання тероризму та реабілітацію нацизму. Приводом для справи тоді стали доноси співкамерників чоловіка (його тримали у в’язниці “Володимирський централ”).
У квітні 2024 року його донька Наталія Шевцова розповідала, що батька безпідставно тримають у ШІЗО виправної колонії №2 Краснодарського краю: “Мого тата хочуть згноїти в ШІЗО. Від тата надійшло повідомлення. Він сказав, що його не випустять із ШІЗО доти, доки він не помре”.
Проблеми зі здоров’ям
Як ми писали ще в січні 2022 року, Олег Приходько потребує медичної допомоги. Тоді його донька Наталія розповідала: “Батько дуже погано виглядає, у нього набряки. Йому не дають жодних ліків, які він має приймати. Ані від шлунка, ані від сечостатевої системи. Ноги також набряклі… Ми відправляли йому ліки, а вони йому нічого не дають. Його не лікують. Там взагалі нікого не лікують, їх просто тихо вбивають. Він сказав, що держава про нього просто ‘забула’”.
За інформацією Кримської правозахисної групи, у Приходька — “хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи, глибоке стійке двостороннє порушення слуху та зору, а також важкі психологічні розлади через пережиті тортури”.
Правовий вимір
Переслідуючи цивільних на окупованих українських територіях, РФ порушує цілу низку норм Міжнародного гуманітарного права. Адже ув’язнені цивільні мають користуватися правами та гарантіями відповідно до IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Втім, РФ запроваджує власне кримінальне законодавство, попри те, що це суперечить статті 64 IV Женевської конвенції. Цивільних піддають насильницьким зникненням; процедурні норми дотримуються лише формально. Викрадених цивільних переміщують на територію РФ, попри заборону таких дій статтею 76 Конвенції про захист цивільного населення.
