Як у Харкові відзначили День Покрови

Мені 68 років, і з того часу, як мені стало відомо, що на Україні було таке явище, як УПА, комуністична брехня, в якій пройшло моє життя, відскакує від мене. Тепер для мене є правда і є надія, що буде відновлено справедливе ставлення до Української повстанської армії.

Не соромлячись, харківська влада за радянських часів ліквідувала цвинтар біля храму Усікновення глави Іоанна Хрестителя по вулиці Пушкінській, який став Молодіжним парком.

В 1987 році свідомі харків’яни самотужки, без допомоги, і навіть дозволу влади, в пам’ять померлих під час Голодомору, встановили Хрест. Пізніше стала поруч символічна могила всім воякам УПА, що загинули за незалежність України. Я з онуками садила тюльпани. Весною вони сходили, але злі люди їх нищили… А цього року почала висаджувати квіти біля Каменя пам’яти (як ми називаємо це місце) одна прекрасна українка і патріотка. Імені її я не пишу свідомо. Вона привозила чудові квіти (і до речі дуже дорогі). І в цьогорічне задушливе літо висаджувала квіти навколо Каменя. Навколо неї згуртувалися декілька літніх жінок. Але, як тільки появились перші квіти, вони були видерті з корінням. Ми насаджували нові – мали надію, що квіти переможуть людську жорстокість.

14 жовтня 2006 року я разом ще з одним харків’янином, інвалідом по зору, який готувався заспівати нову пісню про УПА (так він робив вже декілька років) підходили з квітами до Каменя. Біля Хреста стояло чоловік вісім з прапорами Партії регіонів. Ми здивувались, чи не сталося чудо і Партія регіонів прийшла святкувати з нами наше Свято.

Незабаром появились колони людей з державними прапорами, прапорами демократичних партій, які ми вже навчились розрізняти, і ми раділи, побачивши їх.

Всі розташувались навколо пам’ятника. Але дещо лякала велика кількість міліції і спецназовців. Вони швидко колом оточили людей з квітами, що зібралися на свято. Незабаром стало зрозуміло, що за міліцією збирались люди, налаштовані не на свято. Їх прапори: російський триколор, червоні – неіснуючого СРСР, червоно-голубі УРСР, російського блоку. Перекошені від ненависті обличчя, злобні ображаючі крики. Не буду передавати все «озброєння» цих людей.

Я бачила і вжахнулась, коли одна людина (якщо його можна так назвати) своїм трикольоровим прапором через кордон міліції штовхав наших людей – аж поки не отримав відповіді.

Я є свідком того, що біля Каменю один негідник (в однострої майора совєтської армії) демонстрував цинічні жести.

На жаль, я не можу назвати імена людей, які були ображені і, навіть, биті. Це все зафіксували плівки і прокуратура, якщо забажає, може все це побачити.

Більше 10 років ми ходили до цих монументів, святого для нас, українців, місця.

Ті інші, ніколи не знали дороги до них.

Хто запросив їх цього дня на свято? Хто дав їм дозвіл? Хто намагається поділити українців на протилежні табори? Так, наші погляди не співпадають, і поділ йде зовсім не за лінією Схід – Захід, але які владні структури навмисно роблять все, щоб зіштовхнути громадян?

На цвинтарі їх було небагато, але злоби було досить, щоб зіпсувати нам свято. І після того, як ми залишили місце мітингу, залишилися понівечені квіти, залитий фарбою Камінь пам’яті.

На жаль, в Харкові ЗМІ майже нічого не пишуть про національно-визвольний рух в Україні, і тому громадяни дуже мало знають про це.

Ми чекаємо, коли нарешті українська влада виконає свій обов’язок – визнає боротьбу всіх українських збройних формувань, що брали участь у подіях, пов’язаних із визволенням України, коли простір нашої України, перш за все духовний, буде очищений від решток імперсько-совєтської ідеології і пропаганди.

Хто припинить злочинні дії блоків і партій, що привели людей, які сповідують насильство і ненависть в Україні, хто, нарешті, притягне їх до кримінальної відповідальності?

17 жовтня 2006 року

Коментар «ПЛ»: Відповідь на риторичні запитання не забарилася... І харківський мер, представник Партії регіонів – Михайло Добкін, назвав УПА «не-до-би-тим рухом»і порівняв мітинг на честь воїнів УПА з парадом геїв у Москві. (див. – http://khpg.org/index.php?id=1161607608 )

Нерозуміння харківського мера, що по вулицям Харкова 14 жовтня шли теж члени харківської громади, ненависть та готовність «добити» тих, чиї погляди не відповідають тому, що сповідує мер, на жаль, є сьогодні яркою рисою харківської міської ради. Незрозуміло тільки, як Харків, що вважається містом інтелігентів та студентів, міг проголосувати за такого мера? Чи то вибори – не вибори? Або інтелігенція – не інтелігенція?

А от мер якраз свято сповідує ідеї московського мера, який під час виборів знімав свою «кепку» на підтримку Януковича.

На нашу думку, цю справу повинен був розглядати суд, бо порушень законів тут багато: це і неправомірні дії влади, яка дала дозвіл на одночасне проведення в одному місті мітингів протилежних політичних сил, це і порушення права громадян на проведення мирних зборів, порушення права на свободу висловлювань і т. і.

У випадку звернення до суду Харківська правозахисна група готова надати безкоштовну правову допомогу.