Інформація є, але доступ відсутній…
28 вересня на прес-конференції, приуроченій до Міжнародного Дня Права на Інформацію (Right To Know Day), українські правозахисники заявили про те, що Прокуратура є найбільш закритим органом влади: практично відсутнє офіційне надання інформації, відсутній відкритий доступ до нормативних актів Прокуратури та зафіксовано найбільше відмов у наданні інформації за інформаційними запитами.
Наказ Генерального прокурора України №89 від 28.12.2002 «Перелік утворюваних у діяльності органів прокуратури України документів, що містять конфіденційну інформацію і яким надається гриф обмеження доступу «Для службового користування» явно суперечить чинній редакції закону про інформацію: на підставі цього наказу засекречується інформація про порушення прав і свобод, результати спеціальних перевірок та інша суспільно-необхідна інформація. На нашу думку, всі нормативні акти Прокуратури повинні реєструватися в Міністерстві юстиції України, як і інших органів державної виконавчої влади.
Державна судова адміністрація України (ДСАУ) – є найбільш відкритим органом влади.
Володимир Яворський, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини: «Наші дані ґрунтуються на десятках інформаційних запитів, які ми надсилали з нашими партнерами останні два роки з метою дослідження ситуації з правами людини в Україні практично в усі органи державної влади та місцевого самоврядування. Проблеми у цій сфері пов’язані як із законодавством так і з практикою їх виконання».
В’ячеслав Якубенко, адвокат, визначив законодавчі проблеми доступу до інформації і наголосив на необхідності прийняття нового закону про інформацію, що включав би всі аспекти реалізації права на доступ до інформації.
Правозахисники також нагадали, що Президент та Кабінет Міністрів так і не відкрили громадськості незаконно засекречені правові акти під грифами „не для друку” та „опублікуванню не підлягає”, в яких криються численні факти корупції минулого режиму.
Однією з основних проблем залишається відсутність реєстру наявної інформації в органах державної влади та місцевого самоврядування. Без наявності таких реєстрів, право на інформацію стає міфічним, оскільки громадяни не знають яка інформація й у якому органі знаходиться.
Було також наголошено, що обсяг інформації, що становить державну таємницю зростає з кожним роком. Наприклад, минулого року були засекречені узагальнені дані щодо оперативно-розшукової діяльності, зокрема, загальна кількість виданих дозволів на прослуховування громадян, велика кількість яких була предметом критики правозахисників. Більше того, у супереч міжнародній практиці замість засекречування інформації, в Україні засекречують цілі документи: наприклад, з-за одного речення може бути засекречений документ зі 100 сторінками.
Прес-конференція пройшла в рамках відзначення Міжнародного Дня Права на Інформацію (Right To Know Day), який було засновано 4 роки тому мережею Захисників Права на Інформацію.
Мета Дня Права на Інформацію – донести до кожного знання про право доступу до інформації, яка зберігається урядом, право знати, як обрані чиновники виконують свої повноваження, і як витрачаються гроші платників податків.