Як гартуються НУО

Співпрацю органів державної влади та місцевого самоврядування із неурядовими організаціями не обговорюють хіба що ліниві. Активно приймаються, відміняються, лобіюються старі та нові законодавчі акти щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики, розробляються та просуваються законопроекти щодо покращення становища організацій громадського сектору. Однак, видається, віз і нині там...

Багато розмов та сподівань у громадськості щодо того, що нарешті буде прийнято багатостраждальний законопроект «Про громадські організації» (№3371), який розроблявся Міністерством юстиції України, обговорювався, доповнювався, оцінювався НУО, подавався від Кабінету Міністрів України. Громадськість наполягає, щоб він був розглянутий та прийнятий.

Так от, з одного боку, збираючи підписні листи в області за кампанію щодо скасування актів Кабміну про обмеження участі організацій у громадських радах та в підтримку термінового розгляду проекту «Про громадські організації», а з іншого, кожного дня стикаючись із проблемами легалізації організацій у різних областях, спало на думку – чи можна щось змінити сьогодні, щоб покращити становище неурядових організацій?

Самостійно зареєструвати громадську, благодійну чи релігійну організацію з першого разу важко

В Україні, її куточках (областях, містах та селах) працюють різні за спрямуванням та потенціалом організації громадського сектору. Майже усі вони вірять та намагаються робити щось для того, щоб покращилось життя їхніх цільових груп та й українців загалом.

Питання, які хвилюють організації громадського сектору є різними: створення та реєстрація організацій, налагодження діяльності, звітності, відносини із органами влади, захист прав своїх членів, вирішення інших юридичних питань. Але 70 % звернень стосуються проблем легалізації та держреєстрації.

Нічого дивного у цьому немає, адже спочатку передує легалізація (реєстрація) із поданням переліку документів із семи-десяти пунктів для місцевої організації, потім реєстрація у єдиному реєстрі та подальша постановка на облік.

Нещодавно цікавилась розцінками юридичних фірм щодо реєстрації підприємницьких структур та організацій: у Києві реєстрація приватного підприємства, господарських товариств коштує від 2 тис.гривень, громадської організації чи благодійної – від4-7 тис.гривень. Є навіть такі, як пропонують у найкоротший строк (3-5 робочих днів) легалізувати благодійну організацію за окрему суттєву доплату (адже за законодавством максимальний термін – 2 місяці).

Після рішення Європейського суду з прав людини проти України: що потрібно змінювати?

Українське законодавство давно визнано експертами таким, що не відповідає міжнародним стандартам та обмежує розвиток організацій громадського сектору.

У рекомендаціях Комітету Міністрів держав-членів Ради Європи (№CM/Rec(2007)14) вказується, що якщо НУО не набувають автоматично правосуб’єктності, то процедури мають бути зрозумілими, прозорими, і «їх застосування не повинне залежати від дій, які вчиняються на розсуд відповідних державних органів». Також окремою проблемою надалі залишаються територіальні статуси, які навіть вимагають включати у найменування організацій, обмеження діяльності громадських організацій тільки для «власних членів», великий пакет документів на реєстрацію, втручання у створення органів управління, перевірка формулювання положень статутів поза межами законодавчих вимог.

Наша держава уже встигла з цього приводу «відзначитись»: у квітні 2008 року прийнято рішення Євросуду у справі "Корецький проти України", яким визнано порушення права на об’єднання заявника, у тому числі обмеження територіальними статусами діяльності організацій. Але хто добре ознайомлювався із цією заявою та рішенням, той, мабуть, помітив, що основний акцент і порушення, яке встановив суд, полягало не у тому, чи вірно у статуті були вказані ті чи інші положення, а на те, що законодавство держави дає широку можливість розсуду органам влади у тому, чи реєструвати організацію, чи ні. Окремо наголошено на тому, що закон не конкретизує, чи вимога про несуперечність законодавству стосується суперечності мети та діяльності організації статті 4 закону, чи текстової невідповідності статуту організації іншим законодавчим положенням (п.48).

Отож, не тільки мова ішла про одне законодавство, яке почали реформувати, але і про те, що правозастосування та «розсуд» має бути таким, що відповідав би міжнародним стандартам.Адже закон дає органам влади «широку можливість», але чи зловживати нею та як її застосовувати – справа самих представників органів влади.

Чи хочуть органи влади сприяти громадськості уже сьогодні?

Неодноразово, коли слухаєш вищих посадових осіб Міністерства юстиції на конференціях, інших заходах – дуже приємні люди, можна гарно поспілкуватись у перерві. Проте коли доходить до справи і виконання функцій, покладених на відповідний орган влади, - спілкуєшся із працівниками відповідних підрозділів, які відповідальні за твоє питання, і тут результат уже не такий.

Роз’яснення, які надаються підприємствам, організаціям та органам влади Міністерством юстиції України відповідно до п. 4.16 Постанови КМУ №1577 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України», є одним із таких прикладів.

Двічі такі роз’яснення було надано за зверненнями нашої організації (щодо права громадян, які відмовились від ідентифікаційних кодів, та необов’язковості створення контрольно-ревізійних органів у громадській організації). Всі отримані від органів влади роз’яснення ми розміщаємо на порталі «Юрист НГО» (www.lawngo.net) та посилаємось на них під час консультування і поширюємо серед НУО.

Проте за останнім зверненням (роз’яснення щодо того, чи обов’язково вказувати територіальну приналежність у найменуванні ГО – наприклад, районна, міська і т.д.) до нас звернулась представник Департаменту легалізації та регулювання діяльності бюро кредитних історій Мін’юсту із вимогою надіслати копії статутних документів, які засвідчують, що організація має право здійснювати консультування організацій. В підсумку засумнівались і у факті реєстрації організації, бов електронному реєстрі громадських формувань (який тільки почав формуватись) її немає, а наявність печатки та коду із ЄДРПОУ ще не доказ. От і доводь, що небо – синє, а земля – чорна, а ваша організація взагалі існує, а можливо, якщо будете надокучати, вами можуть і зацікавитись легалізуючі органи, що мають право перевірити діяльність організації…

На завершення

Не буду вдаватисядо аналізу глибоких та поверхневих причин тих чи інших порушень прав людини в Україні (адже це може бути і банальне бажання уникнути виконання робіт чиновником), однакпрактика все ж доводить, що шкідливим є не тільки те, що законодавство кульгає, але і його тлумачення, застосування, використання широкої можливості власного розсуду конкретного чиновника.

У різних куточках Українигромадські організаціїзіхтовхуються із «широкою можливістю розсуду»,треба доводити, що обов’язок створення наглядових органів у громадських організацій не передбачено законом, вказівка територіального статусу у назві не вимагається, що підстав для відмови у легалізації шляхом повідомлення не передбачено та багато іншого.

Водночас різні ініціативні групи активістів готують документи на легалізацію та реєстрацію організацій громадського сектору, не чекаючи законопроекту, щоб робити власний внесок у розвиток громадянського суспільства. Вонине чекають покращень, загартовуючи твердість організації під час проходження своїх перших адміністративно-реєстраційних перешкод.

Тетяна Яцків, керівник програми правової підтримки організацій громадського сектору ГО «Центр громад