Людиноненависники

Як стало відомо, члени фракції комуністів, а саме заступник голови Верховної Ради Ігор Калєтнік, Ігор Алєксєєв і Петро Симоненко внесли законопроект під №2128 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо введення смертної кари як виду покарання). Такі дії комуністів особисто мене не дивують, бо сама приналежність до цієї партії свідчить про те, що її члени цілком позитивно ставляться до минулого, до того, що ця партія зробила у 20 сторіччі.

Комуністи не тільки зберіглися як партія, а ще й є стали парламентською політичною силою з двох причин. По-перше, в нас не було свого Нюрнберзького процесу і, на відміну від нацизму, комунізм не був офіційно засуджений, а партія, відповідно, не заборонена. Правозахисники неодноразово порушували це питання, але політики до цього не дослухались. Цього не сталося і при попередньому президентові. По-друге, тим менше можна розраховувати на це, коли при владі партія регіонів, бо без комуністів вона втрачає більшість у ВР.

Цинізм комуністів важко собі уявити. Вони – ліві – об’єднуються з олігархами, з великим капіталом і його представниками в парламенті. І склавши більшість, опікуються перш за все не соціальними питаннями, не зменшенням прірви між бідними і багатими, а поверненням смертної кари. Це чистої води блюзнірство. Комуністи хочуть зробити хоч щось, щоб сподобатись своєму електорату. Те, що Україну виженуть з Ради Європи, їм більш приємно. Що вони в тій Європі бачили? Взагалі, або Європа, або комуністи. Разом їм не по дорозі.

І цей людожерський законопроект цілком висвітлює обличчя цієї партії. В ньому передбачена смертна кара не тільки за вбивство і згвалтування, а й за збереження і розповсюдження наркотиків, психотропних речовин і їх аналогів, за розбій, бандитизм тощо.

Комуністам замало десятків мільйонів людей, вбитих ними у 20 сторіччі, їм замало сталінського терору, голодомору, розкуркулювання. Треба вбивати ще. Так ця партія налаштована. До них не дійдуть висновки здорового глузду. Законопроект суперечить Конституції? Так за Сталіна теж була конституція. І хто її виконував?

То, може, дійде до інших парламентарів?

Зараз зовсім не більшість населення України підтримує смертну кару. Причому, чим більш західною є область, тим менше прихильників в ній смертної кари.

В країнах Європи, де було відмінено застосування смертної кари: в Англії, Італії, Франції тощо спостерігався такий само феномен. Після скасування цього покарання громадяни пересвідчувались, що злочинів більше не ставало, що, взагалі, кількість злочинів зовсім не залежить від наявності такого покарання. Тобто суспільство за відсутності смертної кари стає більш гуманним, а це, в свою чергу, позитивно впливає на кількість тяжких злочинів, яких меншає.

Одним з найголовніших аргументів проти смертної кари є недосконалість нашої правоохоронної системи, недосконалість правосуддя.

Співробітники ХПГ займаються справами деяких «довічників» - тих, кому відбувати за рішенням суду довічне ув’язнення за умисне вбивство за обтяжуючих обставин, а вони цього злочину не скоювали і тепер вимагають перегляду справ. Якщо б в країні існувала смертна кара, ці люди були б просто розстріляні. А потім виявилося б, що вбивство скоїв якийсь маньяк, як було в Україні із справою пологівсього маньяка, де десять сторонніх людей були покарані за його злочини. Зізнавались вони у вбивстві під тортурами в міліції. На суді відмовлялись від своїх свідчень, але їм це не допомогло. Справи, - і то не відразу – були переглянуті після того, як знайшли справжнього вбивцю.

У цьому немає нічого дивного, якщо згадати, що за радянськіх  часів по справі Чикатило було страчено 2 особи, по справі мозирьського маньяка в Білорусі – 3 особи, а ще по цих справах декілька осіб отримали великі терміни ув’язнення, але це можна було виправити, а ось розстріляних повернути вже неможливо. Втім, у комуністів і на це знайдеться відповідь, як в сталінські часи – хтось невинуватий? Ліс рубають – тріски летять.

Але чому у 2013 році ми повинні повертатися до «совка»? Тому, що наші громадяни ніяк не можуть його позбутися, обираючи комуністів. Тому, що ні в кого з політиків, які були при владі, не вистачило політичної волі, щоб заборонити компартію, як це зробили у Польщі, Чехії. Не вистачило волі, щоб провести свій Нюрнберзький процес.

У вирішенні питання про повернення смертної кари я б сподівалась на опозицию, якби вона не довела, що і її члени мають ретроорієнтацію. Взяти тільки проекти законів № 1133, внесених народним депутатом Олегом Канівцем «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зазначення у свідоцтвах про народження дитини її національності» та Проект Постанови про внесення змін до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», де також пропонується повернути графу «національність». Канівець мотивує це тим, що Україна є мононаціональною державою, і її громадяни повинні пишатися тим, що вони етнічні українці. Я не знаю, чи можна пишатись своєю етнічною належністю, бо більше нічим пишатись? Може, треба зробити все можливе, щоб люди пишались посвідченням громадянина України? І чому Об’єднана опозиція не відреагувала на такий крок свого депутата, адже вона цим відштовхує від себе не тільки багатьох неукраїнців, що живуть в нашій країні, а й свідомих громадян, які вважають головним бачити Україну серед європейських країн. Європа не дуже приваблює Олега Канівця, але Об’єднана опозиція йшла в парламент під європейськими гаслами, виступаючи за Об’єднану Європу. А депутат від Об’єднаної опозиції вбачає в Європі тільки негатив: геї, одностатеві шлюби, чомусь сурогатне материнство йому не до вподоби.

Так сходяться крайнощі: комуністи і опозиція. Ретро-політики, на ретро-рівні. Совок, одним словом. І що з ним робити?