ЄСПЛ: І знову третя стаття Конвенції 

16 вересня ЄСПЛ ухвалив одразу кілька рішень, що стосувалися порушення Україною третьої статті Конвенції з прав людини. Усі заявники скаржилися на те, що з ними погано поводилися правоохоронці, а їхні скарги на це не були належним чином розслідувані. Чотирьох заявників підтримували юристи, що працюють чи працювали в ХПГ. Вітаємо адвокатів!

Прикріплювали електроди до вух...

Олександра Клименка захищала адвокатка Олена Ащенко. Заявника арештували 30 грудня 2008 року співробітники полтавської міліції. У відділку його змусили зізнатися, що, разом з другом, Клименко брав участь у численних злочинах. Офіцери вдавалися до психологічного тиску, лаяли, били кулаками, ногами, позбавляли його їжі та сну, кілька днів тримали його прикутим до металевої сітки. 5 січня 2009 року троє міліціонерів катували заявника електричним струмом, прикріплюючи електроди до вух. У розпачі цього ж дня заявник здійснив спробу самогубства, проковтнувши ложку. 

«Держава не надала правдоподібних, задовільних та переконливих пояснень щодо походження задокументованих травм заявника та не спростувала, що вони були спричинені поганим поводженням; немає підстав сумніватися у достовірності тверджень заявника про те, що із ним погано поводилися», – зазначають судді ЄСПЛ.

В різдвяний тиждень 2009 року полтавські міліціонери катували не тільки пана Клименка. Юрія Лутаєнка так само били, змушуючи його зізнатися у причетності до низки різних злочинів. Доводи використовували ті самі, що й до його товариша – голод, безсоння, прикріплені до вух електроди. Через такі знущання у чоловіка почав погіршуватися зір. Інтереси Юрія Лутаєнка у ЄСПЛ представляла Лілія Ібадова. 

«Протягом понад трьох років після подання скарги заявником не проводилося повномасштабного розслідування, лише повторні кола досудового розслідування», – йдеться в рішенні ЄСПЛ. 

Натягали на голову поліетиленовий пакет...

Інтереси Сергія Пацева захищала Наталія Охотнікова. 6 жовтня 2009 року п’ятеро міліціонерів у цивільному одязі зустріли заявника біля входу в його будинок, вдарили його кулаком у живіт, скрутили руки, наділи наручники і доправили до відділку міліції Краматорська. Там його змушували зізнатися у тому, що він разом із трьома іншими спільниками напередодні жорстоко побив чоловіка. Заявник стверджував, що він не винний. Тому офіцери били його кулаками та книгою по голові; душили, надягаючи йому на голову поліетиленовий пакет, катували електрострумом. Під примусом заявник себе обмовив. Після цього співробітники міліції допитали його вже офіційно, в присутності адвоката з правової допомоги та завершили кілька інших слідчих процедур. Між ними заявник був зачинений в одному з кабінетів у відділенні міліції без жодного запису про його затримання. Наступного дня його звільнили.

Заявник скаржився не тільки на катування, але й на порушення пункту 1 статті 5 («Кожен має право на свободу та особисту недоторканність») та пункту 1 статті 6 Конвенції («Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення»).

Били по голові...

Олександра Макаренка у Євросуді захищали адвокати Олена Ащенко та Віталій Погосян. Історія схожа на попередні. 23 березня 2008 року заявника доставили до Кіровського районного відділу міліції у Дніпропетровську та допитали щодо його нібито участі у пограбуванні та нападі на людину. Для того, щоб змусити його зізнатися, співробітники міліції били заявника та погрожували йому. 25 березня його оглянули лікарі Дніпропетровської міської лікарні № 11 і зафіксували закриту черепно-мозкову травму; струс головного мозку; забій органів черевної порожнини та грудей; синці на обличчі та голові.

Минулого року ЄСПЛ у своїх рішеннях 37 разів визнавав порушення статті 3 Конвенції з прав людини з боку української влади і зокрема правоохоронних органів. Більше таких порушень  – тільки у Росії (61). 

Зважаючи на велику кількість майже одноманітних справ, судді об’єднують їх і публікують короткі рішення у вигляді таблиць. 

За результатами «Національного моніторингу незаконного насильства в поліції в Україні в 2020 році», 59,7% респондентів вважає, що потенційний ризик стати жертвою тортур або жорстокого поводження в поліції зберігається практично для будь-якої людини на території України, незалежно від її минулого й особистих характеристик.