Паспортизація по-російськи: під загрозою втрати майна і депортації

Російські загарбники роблять життя людей з українськими документами на окупованих територіях дедалі більш небезпечним і нестерпним. В хід іде шантаж, економічний тиск і залякування. Українцям, що відмовляються від отримання російських документів, погрожують відрізати електропостачання, конфіскувати їхнє майно, виселити з домівок, депортувати.

“У тимчасово окупованій Ялті АР Крим російська окупаційна влада незаконно відбирає нерухоме майно у громадян України, які за період окупації півострова не прийняли російське громадянство. До таких осель заселяються військовослужбовці російських окупаційних військ”, — йдеться у зведенні Генерального штабу ЗСУ.

На початку травня схожа інформація надходила з Луганщини. “Українських громадян, які відмовились від отримання російського паспорта, окупанти у місті Старобільськ примусово виселяють із власних осель. Зазвичай, в помешкання приходять не більше двох разів. На третій раз людей і їхні речі силоміць викидають на вулицю. Окупантів не зупиняє навіть той факт, що у помешканні можуть проживати неповнолітні діти. Після виселення такі громадяни потрапляють до фільтраційних пунктів, а їхнє житло віддають військовослужбовцям російської окупаційної армії під заселення”, — повідомляв Генштаб ЗСУ.

Крім того, в регіоні шантажують комунальників, погрожуючи позбавити заробітної плати тих, хто так і не погодився взяти паспорт РФ. Працівники комунальних підприємств регіону мають переоформити банківські картки на російський документ.

Також були повідомлення про те, що в Луганську область прибули співробітники російського міністерства внутрішніх справ. “Відкомандировані гастролери погрожують місцевим мешканцям, стверджуючи, що на ТОТ буде неможливо працювати, навчатися та отримувати медичну допомогу в разі відсутності російського ‘паспорта’”, — розповідають у ЦНС.

На ТОТ Запорізької області росіяни теж примушують людей переукладати договори про постачання електроенергії, вимагаючи для цього російські “документи”. “Так, для переукладення договору необхідно мати російські ‘паспорт’, ‘ідентифікаційний код’ та ‘документи на право власності на житло’. Окупанти дають 30 днів на оформлення усіх документів та переукладення угоди, інакше будуть відключати квартири від електроенергії”, — йдеться у повідомленні Центру національного спротиву.

На тимчасово окупованій частині Херсонської області, за повідомленням Генштабу, окупаційна адміністрація визначила кінцевим терміном для отримання російського паспорта — 1 вересня. При цьому вимагають писати обов’язкову відмову від українського громадянства. Місцеві енергетичні компанії, як на Запоріжжі, так і на Луганщині, наполягають на підписанні нових договорів на постачання електроенергії. Для цього теж потрібен лише російський паспорт.

Крім того, росіяни на блокпостах забирають у водіїв цивільних автівок українські посвідчення та документи на транспортний засіб. Ім’я власника українських документів потрапляє у спеціальні списки.

Примусова паспортизація іноді набуває направду кафкіанських форм. ХПГ розповідала про українку, яка відмовилася отримувати російське громадянство, і через це стала в Росії стала жертвою каральної психіатрії. Наприкінці лютого 2023 року правозахисникам вдалося забрати жінку з психіатричної лікарні Росії та повернути до України.

Ситуація максимально ускладнилася 27 квітня, коли Путін підписав указ, згідно з яким на мешканців окупованих територій, які не набули російського громадянства до 1 липня 2024 року, чекає депортація.

Це одразу ж позначилося на житті на окупованих територіях. “Вже на блокпостах окупованої Херсонщини військові РФ вимагають, щоб був пред’явлений російський паспорт. Якщо у людини немає його, то їй повідомляють про термін в 30 днів для отримання російського паспорта, і ті, хто не отримають за цей час паспорт РФ, підлягатимуть депортації, а все майно буде вилучатися, тобто — фактично [ідеться про] пограбування. І тут вже окупанти просто ставлять перед фактом”, — розповідав “Новинам Приазовʼя” депутат Херсонської обласної ради Сергій Хлань.

Історія примусової паспортизації

Нагадаємо, Росія розпочала примусову паспортизацію українських громадян ще у 2014 році, після окупації Криму. Тоді всіх мешканців півострова, що постійно проживали та були зареєстровані в Криму, автоматично визнали російськими громадянами. Для того, щоб відмовитися від такого “подарунку долі” треба було у вкрай обмежений термін (до 18 квітня 2014 року) особисто подати заяву про бажання зберегти українське громадянство. Це можна було зробити лише в чотирьох пунктах півострова, відстоявши величезну чергу. Той, хто бажав залишитися українським громадянином, мав отримати посвідчення на проживання.

Без паспорта громадянина РФ кримчани позбавлені соціальних виплат, не можуть отримати водійське посвідчення, зареєструвати транспортний засіб, працювати в бюджетних установах, отримати земельну ділянку тощо.

Для жителів ОРДЛО Росія спростила процедуру отримання російського громадянства у квітні 2019 року. Українські правозахисники назвали тоді такий крок продовженням агресії РФ проти України. Наша держава не визнала ці паспорти.

Брати чи не брати російський паспорт?

Українські можновладці так і не визначилися з відповіддю на це питання. Омбудсман Дмитро Лубінець в ефірі телемарафону 30 квітня наголошував, що головне — зберегти життя, тому можна погоджуватися на російський паспорт. Але вже наступного дня міністр із питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук вкотре радила мешканцям тимчасово окупованих територій російські паспорти не брати, з окупантами не співпрацювати, за можливості виїхати, чекати ЗСУ. Але після бурхливої реакції в медіа їй довелося пояснювати свою позицію: “Життя складне, випадки бувають різні. Комусь російський паспорт треба, щоб виїхати з ТОТ. Комусь паспорт потрібен, щоб отримати медичну допомогу або пенсію. Все це зрозуміло. Людина сама прийме рішення, виходячи зі своїх життєвих обставин. Але це не означає, що я маю або можу рекомендувати людям брати ворожі паспорти. Не маю і не можу. Бо це не тільки про документи, а й про цінності та позицію”.

Зводити ці дві позиції до спільного знаменника довелося Раднику голови Офісу президента Михайлу Подоляку: “Якщо ви маєте змогу не отримувати російський паспорт, намагайтеся не отримувати. Якщо вам необхідно взяти російський паспорт, щоб уникнути репресій, катувань, — беріть. Принципова громадянська позиція заслуговує найвищої оцінки. Але ніхто не виграє від збільшення числа українських полонених чи закатованих громадян. Україна не буде переслідувати громадян, які пасивно отримали “російське громадянство”. Ключове — пасивно, під жорстким примусом. Бо це (примус до непотрібного ru-паспорта) одна з важливих технологій залякування з боку рф і безумовна ознака системного геноцидного формату війни… Водночас кожен із тих, хто активно сприяв окупантам, обіймали посади в окупаційних адміністраціях, допомагали в організації “референдумів” і під камери брали російські паспорти, відповідатиме перед законом”. Позиція розумна, але було б добре, якби її озвучив не радник, а хтось із Мін’юсту. Бо на сайті міністерства досі зазначено, наприклад, таке: “Отримання паспорта рф — перший крок до колаборантства та пособництва ворогові, що може тягти за собою кримінальну відповідальність”.

А що в законах?

Слід нагадати, що 15 березня 2022 року Кримінальний кодекс України доповнили статтею 111-1 “Колабораційна діяльність”, але в переліку колабораційних злочинів пункту про отримання російського паспорта немає. Втім, правозахисники неодноразово вказували на те, що у цій статті перелік є невичерпним і досить заплутаним.

У вересні Кабмін ініціював законопроєкт про кримінальну відповідальність за примусову російську паспортизацію. Цим документом, передбачена кримінальна відповідальність за:

• “набуття в умовах воєнного стану українським публічним службовцем громадянства держави-агресора за відсутності ознак державної зради;
• пропаганду, публічні заклики, поширення матеріалів із закликами щодо необхідності набуття громадянами України громадянства держави-агресора;
• вчинення дій щодо примушування громадян України до набуття громадянства держави-агресора, а також створення умов, за яких обсяг прав громадян України буде меншим, якщо вони не мають паспортних документів держави-агресора”.

Тобто у разі ухвалення цього законопроєкту кримінальна відповідальність загрожує державним службовцям, що погодилися на російське громадянство, і агітаторам за нього, тобто організаторам ворожої паспортизації. При цьому Україна не визнаватиме та не вважатиме підставою для втрати громадянства України:

• “примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації;
• набуття громадянами України громадянства Російської Федерації внаслідок дій Російської Федерації зі створення умов, за яких обсяг прав громадян України буде меншим, якщо вони не мають паспортних документів держави-агресора;
• набуття громадянства Російської Федерації під час дії воєнного стану, громадянами України, депортованими на територію Російської Федерації внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України”.

Законопроєкт уже пів року перебуває на розгляді у Верховній Раді.

Правозахисники наголошують: “Міжнародне право покладає відповідальність за примусову паспортизацію на країну-агресора, а не тих, хто в умовах окупації отримав паспортні документи”. А Стаття 45 Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі прямо вказує: “Забороняється примушувати жителів окупованої території присягати на вірність державі-супротивнику”.