‘Діти, які вже ніколи’
Завтра, 19 вересня, відділ розслідувань воєнних злочинів The Kyiv Independent презентуватиме документальний фільм-розслідування — “Діти, які вже ніколи”.
Відкритий показ відбудеться о 19:30 у кінотеатрі “Жовтень”.
Минулого тижня відбувся показ англійською, завтра авдиторія зможе подивитися фільм українською.
Вхід вільний, за реєстрацією: https://forms.gle/wazXcjL5bXoJE1k88
Фільм висвітлює трагедії трьох українських родин, у яких російські військові вбили дітей.
10-річна Катя Вінарська з Харківщини, 12-річний Влад Магдик з Київщини та 15-річний Михайло Устянівський з Херсонщини ніколи не переглянуть ані цей, ані будь-який інший фільм, адже збройні сили РФ позбавили їх життя.
Як і понад пів сотні інших дітей, яких, за офіційними даними, російська армія вбила в Україні від початку повномасштабного вторгнення.
Як і незліченну кількість дітей, про убивства яких досі невідомо. Невідомо, бо їхні домівки перебувають в окупації. Невідомо, бо більше нікому розповісти про їхні убивства.
Винищені родини з Маріуполя не зможуть свідчити на суді проти Російської Федерації, та можуть свідчити про злочин геноциду. Понівечені й невпізнані тіла з масових поховань в Ізюмі не вкажуть імен своїх убивць, та вкажуть на ретельно продуманий план Кремля зі знищення української ідентичності.
Звільнені від російських військ території України нескоро оговтаються від пережитого, та залишать вдосталь свідчень — правозахисникам, які підшиватимуть розірвані нитки доль до судових справ, журналістам, які змушуватимуть світ бачити.
Системність злочинів, скоєних російськими військами у різних частинах України. Масовий характер звірств. Про який варто знати, аби притягти винних до відповідальності. Власне, це все, що залишається вцілілим.
Адже, як неодноразово наголошував директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, “справедливість не має терміну давності”.
Як зауважував Євген Захаров, і правоохоронці, і правозахисники погоджуються з тим, що насамперед потрібно розслідувати воєнні злочини РФ, які стосуються убивств цивільних або випадків, коли мирні люди зазнали поранень, отриманих унаслідок бомбардувань, застосування стрілецької зброї чи підриву на мінах, розтяжках і вибухонебезпечних предметах.
“Далі йдеться про тих, хто перебував у полоні та зазнав катувань. За нашими даними, серед осіб, яких незаконно затримували росіяни, практично немає тих, кого б не катували, — наголошував директор ХПГ. — Бо катували всіх, незалежно від віку, статі… Навіть дітей катували! Я маю на увазі підлітків, хлопців та дівчат 15—16 років”.
Окрім цього, у фокусі уваги перебувають розслідування злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством щодо потерпілих. Першочергової уваги потребують і випадки зниклих безвісти людей. Фактично ідеться про українців і українок, яких росіяни просто викрали. Євген Захаров розповідав, що лише в базі даних глобальної ініціативи “Трибунал для Путіна” (T4P) вже зафіксовано близько 4100 таких випадків.
“І це, наголошую, лише верхівка айсберга, насправді їх набагато більше”, — підкреслював правозахисник.
Наразі у базі Т4Р зафіксовано понад 51 тисячу злочинів, які могли скоїти представники РФ в Україні. База даних T4P — один із найбільших масивів даних про війну в Україні, де зафіксовані події ймовірних воєнних злочинів, які вдалося встановити. При цьому реальна кількість деяких видів злочинів майже напевно суттєво вища за те, що можливо зафіксувати.