Тортури, катівні, розстріли: ініціатива T4P презентувала два подання до МКС

Складна мережа катівень на Слобожанщині

За період з 24 лютого 2022 по 31 березня 2023 року ініціатива “Трибунал для Путіна” зафіксувала на тимчасово окупованій частині Харківської області 213 інцидентів, пов’язаних із жорстким позбавленням фізичної свободи. Усі вони описані в презентованому 27 вересня Поданні до МКС стосовно ймовірного вчинення військовими РФ злочину проти людяності “ув’язнення або інше жорстке позбавлення фізичної свободи в порушення основоположних норм міжнародного права”.

“Майже в кожному населеному пункті, який був окупований військами РФ, було місце, куди звозили цивільних осіб, де їх піддавали катуванням, тортурам та нелюдському поводженню, — розповіла координаторка проєктів Центру громадянських свобод Наталія Ящук. — Це триває досі на окупованих територіях. Катівні — системна практика РФ проти цивільного населення, як метод залякування і придушення волевиявлення українців та їхнього спротиву окупації”.

Жертви катувань, їхні родичі та свідки злочинів розповіли документаторам про найпоширеніші види тортур, які окупанти чинили і чинять щодо цивільного населення: побиття, катування електрострумом, імітацію розстрілу та відрізання частин тіла. Між так званими “допитами” бранців днями, тижнями, місяцями утримували у підвалах, морили голодом, принижували, примушуючи ходити в туалет на відро, що стояло посеред переповненої людьми камери.

До подання було включено 23 справи: задокументовані свідчення жертв були деперсоналізовані та впорядковані за місцями жорсткого позбавлення свободи, де незаконно утримували людей.

ХПГ передає Офісу Прокурора МКС докладні свідчення бранців про 9 місць жорсткого позбавлення свободи, які були організовані окупантами на тимчасово окупованій території Харківської області. Всього ж з відкритих джерел відомо про 23 катівні, що діяли в регіоні.

“Військами РФ на окупованій території Харківської області була облаштована внутрішньо структурована щонайменше дворівнева мережа місць протиправного утримання та катування цивільних, — пояснює Владислав Должко. — У місцях утримання ‘першого рівня’ військові РФ утримували цивільних відносно нетривалий час після захоплення та проводили первинні ‘допити’. У місцях утримання ‘другого рівня’, куди спеціально перевозили жертв, зазвичай, вже приймали рішення щодо їхньої подальшої долі”.

Згідно з положеннями Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, катування може бути визнане воєнним злочином (ст. 8) чи злочином проти людяності (ст. 7).

Сподіваючись на майбутнє притягнення до відповідальності осіб, винних у катуванні цивільних на Харківщині, правозахисники зібрали інформацію про 13 ймовірних злочинців. Ця інформація вже передана до Офісу Прокурора МКС.

Буча, Ізюм, Херсон: географія вбивств

“Позасудові страти в Україні” — так називається ще одне подання ініціативи T4P, презентоване сьогодні. У ньому правозахисники зібрали та проаналізували інформацію щодо 804 навмисних убивств, скоєних російськими військовими та пов’язаними з ними особами від початку повномасштабного вторгнення до 31 березня 2023 року. 306 злочинів було вчинено у Київській області, 158 — у Харківській, 102 — у Донецькій області, 79 — у Чернігівській, 67 — у Херсонській, 40 — у Сумській, решта 52 епізоди — у Запорізькій, Луганській, Миколаївській областях.

Правозахисники зазначають, що багато злочинів не потрапили до подання, адже зафіксувати всі вбивства було неможливо через недосконалість законодавчої системи, а також відсутність відповідних повноважень у НГО. Крім того, на повноту дослідження вплинули такі фактори, як масовий виїзд місцевого населення та небажання постраждалих спілкуватися із представниками громадських організацій через упередженість, зневіру чи страх.

Левову частку задокументованих убивств становлять масовані розстріли зі стрілецької зброї. Російські військові, переважно снайпери, просто розстрілювали кожного, хто виходив на вулицю. Значна частина жертв були цивільними особами, що не становили жодної загрози для окупантів та не були частиною збройного конфлікту. Загальним мотивом таких убивств було придушення спротиву та терор проти місцевого населення.

Щодо найбільш небезпечних, на думку окупаційної влади, українців — колишніх військових, волонтерів, громадських активістів — російські загарбники вчиняли позасудові страти, при чому часто болючі та мученицькі: забиття до смерті, залишення стікати кров’ю, тортури, що призводили до загибелі тощо. У більшості випадків людей спочатку затримували для “допитів”, а потім, можливо, через супротив або з інших причин, убивали.

“Під час дослідження ми звернули увагу на географічну нерівномірність розподілу кількості ймовірного вчинення вбивств російськими військовими, — розповіла експертка Харківської правозахисної групи, співавторка подання Ганна Овдієнко. — Хоча усі згадані у поданні території були певний час під окупацією зі встановленням тимчасового збройного контролю, тривалість окупації не корелювала із кількістю вчинених злочинів. Так, хоча у Київській області населені пункти були під контролем РФ лише протягом двох місяців, убивств там було скоєно утричі більше, ніж у Харківській області, населені пункти якої були окуповані майже вісім місяців. Більше того, ми помітили, що в одному регіоні, наприклад, у Київській області, в окремих населених пунктах вбивства вчинялися набагато частіше, ніж в інших. Так, у Бучанському районі було вчинено найбільше вбивств, тоді як у Вишгородському районі переважали катування та незаконне позбавлення свободи, а розстріли вчинялися зрідка”.

Правозахисники дійшли висновку, що кількість злочинів на певній території могла залежати від безпосередньої вказівки військового керівництва та від конкретних підрозділів, які здійснювали окупацію.

У 204 задокументованих випадках були встановлені конкретні потерпілі: усього йдеться про 214 загиблих (розбіжність пояснюється тим, що в одному злочині може бути кілька жертв). Більша частина з них — чоловіки. Лише у 33 випадках постраждали жінки, у 6 випадках — діти: підлітки, яких можна було сплутати із дорослими людьми. Рідні загиблих виявили бажання надати до МКС інформацію про вчинені росіянами злочини.

“Цивільні особи мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, до них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу, — наголосила Юлія Полєхіна, координаторка громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини у Дніпрі та правозахисної групи “СІЧ”. — Убивство цивільних осіб заборонене, є серйозним порушенням Четвертої Женевської конвенції (стаття 147) та воєнним злочином у розумінні Римського статуту Міжнародного кримінального суду”.

Усі зафіксовані факти — як тортури, так і вбивства — свідчать про те, що мета цих злочинів — подавити спротив, викликати загальний страх і паніку серед місцевого населення. Значна частина жертв — цивільні особи працездатного віку, які не становили загрози для військових РФ та не були частиною збройного конфлікту. Правозахисники вважають, що дії Росії підпадають під поняття злочинів проти людяності.

Це вже третє та четверте подання ініціативи “Трибунал для Путіна” до Офісу прокурора МКС від початку великої війни. Попередні два стосувалися геноциду у Маріуполі та обстрілів України.

Крім того, Харківська правозахисна група подавала заяви до МКС і до початку повномасштабного вторгнення. У першій із них йшлося про широкий спектр воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які, ймовірно, були скоєні російськими військовими на території України. Ще дві заяви стосувалися примусових зникнень, а також злочинів проти людяності, скоєних проти осіб, які опинилися під контролем російських військових та незаконних збройних формувань на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей з 2014 року.

У 2014 — 2018 роках ХПГ зібрала та представила інформацію щодо вбивств, вчинених на Донбасі з боку ЗС РФ. Тоді ХПГ задокументувала 108 випадків убивств на Сході України.

Повні тексти подань ініціативи T4P до Міжнародного кримінального суду розміщено в онлайн-бібліотеці Харківської правозахисної групи.