Рак за ґратами — система знову вбиває

Ред: З такою хворобою в’язнів можуть звільнити за станом здоров’я. Суд першої інстанції вирішив цього не робити — з суто формальних причин. Апеляційний суд скасував це рішення і направив справу на новий розгляд. Це було ще 15 січня. Коломийський міськрайонний суд досі не призначив дату нового судового засідання. Судді чекають “природного розв’язання проблеми”? Розповідаємо подробиці.

…Хто може дати чи забрати життя у людини? Напевно, Той, хто це життя створив. Бог може вирішувати у кого життя забрати, а кому дати. Судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебрали на себе повноваження Бога вирішувати — кому жити, а кому померти, кому варто надавати медичну допомогу, а кому дозволити переживати муки і страждання без можливості отримати знеболювання.

Це звичайна практика під час ухвалення суддями рішень щодо звільнення від відбування покарання за важким захворюванням. Ми безнадійно боролися за життя Володимира Рубченка, Віталія Матухна, Івана Ястребова, Микити Мезенцева, Сергія Троцька. Усі ці люди мали онкозахворювання важкого ступеня, помирали в муках і стражданнях без можливості отримання належної медичної допомоги, проте агенти держави — прокурори і судді, — які мали б нести відповідальність за їхнє життя і здоров’я, не виявили жодної краплі милосердя і співчуття.

Чергова жертва байдужості

У довічника Сергія Сабірова — онкологія IV стадії. І жодного шансу на лікування, жодної надії хоча б померти на волі. Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області під головуванням судді Віктора Васильковського 20 листопада минулого року відмовив йому у звільнення від відбування покарання у зв’язку з важким захворюванням.

Своє рішення суд мотивував тим, що виданий 25 жовтня висновок спеціальної лікарської комісії КНІ “Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради” про медичний огляд засудженого щодо наявності у нього захворювання, яке є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення, не відповідає вимогам пункту 4 розділу 6 Наказу МОЗ України Nº1348/5/572 від 15 серпня 2014 року “Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”. Згідно з ним, ЛКК має складатися з керівника закладу охорони здоров’я ДКВС та не менше трьох лікарів. А Сабірова оглядали голова комісії та… два лікарі.

Крім того, при ухваленні рішення суд врахував, що Сабіров вчинив особливо тяжкий злочин, засуджений до довічного позбавлення волі, а під час відбування покарання мав дисциплінарні стягнення.

Адвокатка ХПГ Ганна Овдієнко звернулася з апеляцією до Івано-Франківського апеляційного суду: адже рішення суду першої інстанції очевидно суперечить вимогам чинного законодавства України та практики Європейського суду з прав людини. Ганна Овдієнко наголошувала на тому, що за вищезгаданим Наказом до складу ЛКК, дійсно, має входити голова комісії та не менше трьох лікарів, але це правило стосується лише закладів охорони здоров’я ДКВС, а не закладів охорони здоров’я державної та комунальної власності. Крім того, посилання суду першої інстанції на тяжкість злочину, скоєного Сабіровим, на думку адвокатки, є незаконним, а дисциплінарні стягнення були отримані ще двадцять років тому, тож є давно погашеними.

Рішення апеляційного суду

15 січня цього року Апеляційний суд Івано-Франківської області скасував рішення першої інстанції і направив справу на новий розгляд до Коломийського міськрайонного суду. У своєму рішенні судді зазначили: “Як вбачається з висновку спеціалізованої лікарської комісії КНП “Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради” про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання визначеного Переліком хвороб, які є підставою для подальшого відбування покарання, у засудженого Сабірова Сергія Вікторовича встановлено заключний діагноз: центральний рак правої легені з метастазами у лімфовузли середостіння, легені, лівий наднирник в IV А стадії, кровохаркання в четвертій клінічній групі. Рекомендовано:

1. Постійний нагляд сімейного лікаря за місцем проживання;

2. Симптоматична терапія з адекватним триступеневим знеболенням.

Визначаючи такий висновок таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції, не з’ясував всіх обставин, які є необхідними для прийняття законного та справедливого судового рішення. При цьому суд не врахував, що склад лікарської комісії так правильність складання висновку не залежить від волевиявлення засудженого, а тому, з метою дотримання його конституційних прав, мав витребувати додаткову інформацію з установи відбування покарання та закладів охорони здоров’я”.

Крім того, на думку суддів апеляційного суду, суд першої інстанції залишив поза увагою практику ЄСПЛ, яка формує позицію про обовʼязок органів державної влади утримувати баланс між невідворотністю призначеного судом покарання та дотриманням невідʼємних прав людини та громадянина щодо особи, яка утримується в органах пенітенціарної системи.

Між життям і смертю

У Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області дата нового судового засідання досі не призначена. На сайті Коломийського суду зазначено, нібито справа досі перебуває в стадії апеляційного розгляду. А Сабіров тим часом повільно помирає в муках. Адміністрація медичної частини КВК-41 зробила все від неї залежне, аби зменшити страждання пацієнта і дати йому шанс померти на волі, але знеболювання тут дати йому не можуть через відсутність ліцензії. Стан його здоров’я вже не покращиться — людина, вже на волоску від смерті, зазнає страшних страждань. Можливо, у справі Сабірова ЄСПЛ ухвалить чергове рішення і визнає порушення статті 3 (заборона катування) Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод з боку України, але Сабірову це вже не допоможе.